Прагматична жорстокість російської влади

Хто оглядав відео з Youtube про недавні акції протесту в Москві, міг натрапити на таку символічну й дуже промовисту сценку. Молода жінка намагається зробити селфі на тлі тяжко озброєних поліціантів. В одній руці вона тримає Конституцію РФ, відкриває її на Статті 31, де чітко записано: «Громадяни Російської Федерації мають право збиратися мирно без зброї і проводити збори, мітинги й демонстрації, ходи і пікетування». Тут до неї кидаються два спецпризначенці в шоломах і з кийками, заламають їй руки. Основний закон випадає з рук жіночки, і книжечку притискає до бруківки тяжкий берець.

Цими днями акти брутального поліційного насилля над московськими демонстрантами транслювалися цілим світом. Західні глядачі дивилися й не могли второпати: навіщо ж так брутально? А тому, що по-іншому ніяк не виходить, ставки занадто високі. Спробуємо з’ясувати чому.

Обурення багатьох москвичів викликало те, що опозиційних депутатів не допустили до виборів у Московську міську думу, що мають відбутися 8 вересня. Московський міський виборчком (ММВК) покликався на формальні порушення під час подачі документів, головно було забраковано підписи на підтримку незалежних кандидатів.

Зрозуміло, що такі дії ММВК були освячені Кремлем. Що мимоволі змушує нас порушити ще таке запитання: невже вище політичне керівництво держави боїться програти вибори в столиці? Таки дійсно боїться, бо як інакше пояснити те, що кандидати від «Єдиної Росії» пішли на вибори, вдаючи зі себе самовисуванців, аби лише не асоціюватися з провладною партією. Адже минулого року на виборах губернаторів ми вже бачили, як росіяни голосують за будь-кого, тільки не за «єдинороса».

Рейтинг «Єдиної Росії» стрімко падає. Якщо ще 2016 року, під час виборів до Державної думи партія набрала понад 54%, то нині її підтримує лише 32%. А в самій Москві ще менше.

А програти Москву Кремль аж ніяк не може. Не дай Боже до влади в столиці пройдуть незалежні від центрального уряду політики. Не дай Боже вони почнуть дозволяти всім, кому заманеться, різноманітні мітинги, демонстрації, пікети тощо. Адже відомо, що протестна акція в столиці має значно більший вплив, аніж в регіонах. Усі революції відбуваються у столицях. А завсідники Кремля останні 15 років перебувають у параноїдальному очікуванні, що нібито американці експортують чергову кольорову революцію й до Росії.

Саме цим переляком, небажанням втрачати навіть локальну владу в Москві і можна пояснити ту брутальність, з якою силовики розганяли демонстрації 27 липня та 3 серпня. Варто очікувати чогось схожого в російській столиці і 10 серпня.

«Скориставшись параноєю свого ставленика і його страхом навіть перед тінню реального народовладдя, група силовиків отримала нарешті довгоочікуваний карт-бланш на відкрите поліційне насильство. Поліцейщина повністю витіснила з московських вулиць Конституцію РФ.

Незаконно арештовані всі лідери опозиції; розгорнуто полювання на звичайних людей, котрі посміли вийти на вулицю в знак протесту. Для затримання вже не потрібно гасла або пікету: злочинцями оголошені всі вільні люди, на вибір поліцая. Адвокатів не пускають до арештованих, побиття в автозаках і відділках поліції стали нормою», – так описував те, що відбувалося в Москві, відомий російський публіцист Віктор Шендерович.

27 липня поліція затримала близько півтори тисячі осіб, ще тисячу – 3 серпня. Гребли всіх без розбору. Часто до автозаків потрапляли непричетні перехожі, котрі опинилися у злому місці в поганий час. Були й кумедні випадки, коли поліціанти затримували критиків акцій протесту, причому в момент, коли ті давали коментарі телевізійникам у живому етері.

Брутальні затримання, жорстоке побиття кийками лежачих протестувальників, відкриття необґрунтованих справ проти учасників акцій нівроку шокували західне суспільство. А ще якийсь місяць тому воно вітало повернення Росії до ПАРЄ, сподівалося, що цей крок покращить ситуацію з правами людини на одній шостій суходолу.

Нині вже комісарка Ради Європи з прав людини Дуня Міятович висловлює стурбованість у зв’язку з діями поліціантів у Москві. «З огляду на численні повідомлення про надмірне застосування сили співробітниками правоохоронних органів під час протестів 27 липня 2019 року, я наполегливо закликаю Вас забезпечити, щоб співробітники поліції, котрі займаються підтримкою громадського порядку, пройшли належну підготовку відповідно до стандартів в царині прав людини, особливо права не зазнавати насильств», – пише комісарка у відкритому листі до міністра внутрішніх справ Росії Владіміра Колокольцева.

Що ж, добре, що пані Міятович нарешті зауважила кричуще порушення прав людини в Росії. Бо раніше її чомусь цікавили тільки українські події. То їй не подобалося, що українська влада забороняє діяльність російських пропагандистських ЗМІ, не пускає до України їхніх журналістів. То їй не подобався закон про декомунізацію, закон про мову тощо.

Важко сказати, до чого ці московські протести призведуть. Можливо, ні до чого, а може, незалежних кандидатів таки допустять до виборів. Значно важливіше те, що вони вже дозволили західному світові іншими, незачарованими очами глянути на «русский мир». Імовірно, цей досвід матиме «ефект голого козака Гаврилюка». Пам’ятаєте відеокадри знущань з нього на морозі? Адже саме вони допомогли переламати свідомість європейців та американців, допомогли зрозуміти їм, з яким нелюдським режимом борються майданівці. От і нове прозріння Заходу зіграє на руку Україні, зокрема, коли знову постане питання про пролонґацію антиросійських санкцій, чи виникне ситуація на зразок тієї, коли Росія відновлювала свої права в ПАРЄ. Наприклад, керівник британської делегації в ПАРЄ Роджер Ґейл, шокований московськими подіями, закликав переглянути повернення Росії до Парламентської асамблеї Ради Європи.

Так, росіянам ще далеко до українських Майданів, але один елемент, який пов’язує Революцію гідності й актуальні московські протести, все ж виявлено. Елемент цей злочинний, хоч і носить поліційний однострій. Раніше – з тризубом, нині – з двоголовим орлом на кокарді. Мова, як багато хто здогадався, про Сергія Кусюка – колишнього командира київського спецпідрозділу «Беркут». Саме він командував кривавим розгоном Майдану в ніч на 30 листопада 2013 року. І саме той розгін перетворив марґінальний протест на потужний мільйонний рух. Тепер Кусюк командує російськими спецпризначенцями, передає їм український досвід розгону мирних акцій протесту. Годі шукати яскравішого символізму.

Російська політологиня Лілія Шевцова слушно зауважила: «Події навколо виборів у Мосміськдуму показали, що вибудуване Кремлем правління на основі імітації законності себе вичерпало… Тому введення в дію репресивного катка було очікуваним».

Виглядає на те, що Кремлю стає байдуже, як це сприймуть на Заході. Головне, аби в самій Росії не допустити «розхитування човна». Адже рейтинг «Єдиної Росії» стрімко падає не просто так, а на тлі соціально-економічних негараздів, які стають чимраз відчутнішими.

Наприкінці минулого тижня президент США Дональд Трамп підписав указ про запровадження чергового пакету санкцій проти Росії. Це зразу ж ударило по російських біржових індексах і по курсу рубля. За перші дні серпня долар подорожчав на 1,64 руб. – до 65,27 руб. Курс євро за два дні підскочив на 1,98 руб. – до 72,48 руб.

І вже не тільки західні аналітики, але й російські прогнозують для країни рецесію ще цьогоріч. «З огляду на поточну економічну політику (жорстка податкова політика і жорстка грошово-кредитна політика) і слабкий ефект національних проектів, технічна рецесія в економіці може бути зафіксована вже в 2019, а не в 2021 році, як пророкував Мінекономрозвитку», – йдеться в дослідженні московського Інституту економіки зростання ім. Столипіна.

Тому російську владу дуже турбує запитання, чи вдасться знову виграти вибори до Державної думи, які відбудуться 2021 року. Найімовірніше, відносно чесним шляхом цього зробити не вдасться.

І ще одне питання питань: а що буде після 2024 року, коли у Владіміра Путіна завершиться друга поспіль і четверта сумарно президентська каденція? Підставить він знову свого місцеблюстителя, піде не зміну Конституції чи придумає ще щось? У будь-якому випадку йому потрібний покірний і заляканий народ, який не протестував би проти обраного російським лідером сценарію. І саме тому кремлівський режим не має права на поступливість, на забавки в лібералізм. Хай навіть це й руйнуватиме міжнародне реноме Росії. Досвід засвідчує, що демократичний світ раніше чи пізніше змилостивиться і реабілітує країну-парію.