Провінційне танго

У провінції танго кожен танцює сам. Вік ролі не грає. У старших – рибалка, збирання грибів й алкоголізм. У молодших – культуризм, алкоголізм, наркоманія і одержимість матеріальними цінностями. У ветеранів є церква, хвороби, минуле, телевізор і місцева газета, яка нагадує дошку оголошень.

Маніакальне бажання розбагатіти переслідує навіть випускників дитячих садочків. Якщо ви вийдете за ці рамки, ви буде один. Поставите собі Інтернет (якщо зможете), придбаєте собі сателітарну антену (якщо зможете), купите мішок продуктів і заведете собаку. (Людині потрібен друг.)

Львів'янам повезло. В них є проблеми з транспортом, водою й екологією, але в них є вибір. Мова не тільки про нічні клуби, стриптиз для жінок, великий футбол і кінопалаци, яких немає в провінції. Навіть якщо ви ніколи не були у львівському театрі, неважливо в якому, навіть ляльковому, все рівно у вас є шанс. Наприклад, у вашій конторі на халяву роздаватимуть квитки. На халяву наші люди й оцет п'ють. Контора, яка раптом виступила спонсором цієї культурної події, у такий спосіб готується до виборів або відмиває гроші.

Це магічне слово Шанс. Заблудитись і зайти в картинну галерею, на старості літ зрозумівши: те, що висіло і висить у вас на стіні, не картина, навіть не репродукція. Мистецтво є, просто потрібно деколи зупинитися, щоб його помітити.

Львів - таки архітектурна перлина. Сховатися від дощу в одному з соборів, підняти очі до неба й оніміти від цієї краси, усвідомивши свою нікчемність і посередність перед лицем Всевишнього.

Піти з дитиною в музей, а не в магазин. Навіть якщо причина в тому, що її немає куди подіти, бо на дворі канікули. Показати їй, що люди колись жили без реклами. І навіть коли вам сумно, ви просто йдете в один із тих барів, де - якщо не затишно, і не всі свої, і на вході якась ідіотська вивіска - все рівно напівтемрява, і можна легко, без фальші й непотрібних церемоній серйозно випити. А потім поспілкуватися в компанії собі подібних. А як ні, то безтурботно просидіти цілий вечір, думаючи про своє. Потягуючи пиво, буквально за сусіднім столиком помітити людей, що своїми очима бачили Пола Маккартні.

У провінції є бар «Фламінго». Але там не буває туристів, музикантів, джазменів і просто цікавих співрозмовників. У кращому випадку - там багато штучного освітлення і пластика, сидять чоловіки з епохи грамофонів і з містичним почуттям власної гідності та внутрішньої рівноваги курять дешеві папіроси, п'ють пиво з горілкою і грають в доміно. В гіршому - це дві заштукатурені й облиті парфумами матрони, між якими найдешевший коктейль, або група підлітків, які голосно розмовляють невідомою мовою, заливаючи в себе якусь отруту, і помірно потіють. Буває спартанський варіант: просто «Кафе», без назви. В меню - «вино» і чанахи. Всередині - жертви алкоголізму, інфляції і власного невезіння. Декорації можуть вразити навіть уяву людини, яка приїхала з тайги - Бейрут часів громадянської війни.

Вихідні - це вакуум, пустота, де чуже весілля, похорони, мітинг, чи хода випускників школи парадом через весь центр - подія, яка витягує на вулицю половину населення. Це не карнавал. Сто метрів до Оперного, площа Ринок, відкриті бари, ресторани, просто приємні місця, і якщо ви можете ще пити і стояти на ногах, то ви виходите на вулицю і пробуєте вдихнути аромат старого Львова, затопленого сонцем, людьми і газами з потовчених маршруток. Ви виходите в місто, яке святкує літо, життя, молодість і гроші, місто, в чию душу ще не прийшла втома, розчарування і осінь. Ви виходите і чуєте голоси, які ще живуть футбольним карнавалом Євро-2008, чуєте музику, яка долинає з маленьких ресторанчиків, чиї двері виходять прямо на тротуар, звук падаючого на асфальт тіла, п'яні голоси його друзів і аромат кави. 

Львів'янам повезло - вони мають вибір. Навіть тоді, коли настільки ліниві, що відмовляються ним скористатись, приходять додому і включають телевізор. Бо навіть включивши телевізор, замість російських серіалів вони можуть побачити польське, німецьке, французьке кіно мовою оригіналу.

В провінції не всюди є кабельне телебачення, не всі мають сателітарку, а якщо мають те й інше, то з 40 каналів 29 - російською мовою. Світові новини від ВВС чи CNN народ не те що не любить - не розуміє, це вісті з іншої планети.

Фото зі сайту www.promoroz.ru