Рекламний трудоголік. Звичайні львів’яни

Він – власник рекламного агентства, корінний львів’янин. Освіта – економічний факультет Львівського університету. Може чесно сказати, що в його розумінні гроші і тільки гроші є мірилом успіху. Все інше – щастя, слава і т.д. – напряму залежить від цього.

Сноб: «Питання «що їсти?» давно не стоїть. Я можу собі спокійно дозволити купити хороше іспанське чи грузинське вино».

Жаліє: «Я запізно народився і запізно почав свій бізнес. Люди, які стартували тоді, вже дуже далеко вирвалися».

Через брак грошей почав працювати на третьому курсі (батьки стали менше заробляти). У подальшому гроші стають ключовим чинником в його житі. Почав відразу з роботи на чотирьох фірмах. «Не знаю, якось мені так вдалося». Через два тижні (фізично це неможливо було потягнути) вибирає одну - роботу рекламного агента на одному з львівських радіо. «Мені дали прайс, дали список клієнтів і сказали йди, 10% твоїх. Причому клієнти задавали мені мільйон питань, а я червонів і не знав, що відповісти. Але я вчився. Я весь час вчився».

Він не читає художньої літератури, він читає книжки з прикладної психології й економіки. Наприклад, «Психологія особистості». На день народження його працівники, знаючи смаки шефа, дарують йому книжку «Досягнення максимуму». Дейла Карнегі, «Як здобувати друзів», підручники з психології він вже давно пройшов. Регулярно читає бізнес-видання і переглядає економічні сторінки в газетах: «Ніякого відношення до нашої практичної реальності вони не мають, але буває цікаво».

Наскільки це корисно і прибутково? «Через три роки, у 1997 ми вже заробляли до 700 доларів. Були звичайно і менші гроші, але це були фантастичні гроші. Мої батьки, працюючи інженерами на заводі Леніна, заробляли тоді 17 доларів. Будучи неодруженим, більшість цих грошей я витрачав на себе. Студентська молодість. Але ще тоді, у 1994-му, ми (я і декілька моїх колег) скинулись і вирішили відкрити свій бізнес. Ми зареєстрували ТзОВ і хотіли відкрити своє кафе. На жаль, цей бізнес не пішов, і фактично три роки ця фірма пролежала на дні. Шкода було її закривати. Нам це коштувало 130 доларів за реєстрацію (тоді це були гроші) і море часу. У 1997 році, я вважаю,  були дуже добрі часи, найкращі для бізнесу. В нас тоді жив дух суперництва. Відчуття, що ти можеш краще і сильніше. Попереду були шалені перспективи».

Щодо перспектив, то все вийшло не зовсім так. «Звичайно, зараз рекламний ринок зменшився. Якщо у 1997-му був період буму в економіці, ми мали фантастичну рентабельність, у Львові виникло десь 30 рекламних агентств, то зараз на ринку активно працює не більше п'яти. Якщо у 1997-му люди могли реально заробляти близько 700 доларів, то зараз середній рекламний контракт - максимум 500 доларів, реально середній - 100-200 доларів. Рекламний агент отримує від нього свої 10, нехай 20%».

Злам стався у 1998 році, коли почався обвал гривні і вона потягнула за собою економіку для «простих людей». Це означало ріст цін і падіння рівня життя. «Державний службовець, який у 1997 році отримував 150 гривень - тоді еквівалент 100 «зелених», почав отримувати якихось 27 доларів. Ми також втратили».

Тим не менше, на його думку, умови роботи для рекламного агента покращились, як парадоксально це не звучить. «Зараз легко психологічно. Не потрібно нікому доводити, що власне таке є ця реклама, і взагалі для чого вона потрібна. Ті часи, коли за Союзу була тільки одна організація - «ВО Реклама», вже вивітрилися з голови. Реклама довела своє право на існування. Люди побачили ефективність реклами. Приклад - телебачення. Хоча й тоді при кожному заводі чи підприємстві був рекламний відділ, в основному, вони випускали красиві рекламні плакати, що мали мало спільного з реальною продукцією. І були закладені витрати на рекламу».

«Якщо людина знає, а клієнт вимагає знань про себе, і проявляє наполегливість, вона може заробити великі гроші. Хоча професійний рівень агентів, їх скоро будуть називати міністрами від реклами, впав. Я й зараз, маючи власне агентство, часто виконую функцію рекламного агента. Коли мова йде про великі суми, солідні клієнти хочуть мати справу особисто зі мною. Тут мова йде, перш за все, про довіру. Укласти контракт телефоном неможливо. Клієнт повинен бачити мене, я повинен прийти декілька разів, він повинен переконатися, що я, агентство нікуди не зникнуть».

Питання довіри в роботі, можливо, найголовніше. Є багато складових успіху рекламного агента. Йдеться і про інтелект, і про зовнішність. «Наполегливість та інтелект відіграють особливу роль, коли треба «дотиснути» клієнта, видати останній аргумент, професійні знання. А зовнішність і красномовство я б поставив десь на сьоме-восьме місце. Приємно мати справу з акуратно вдягненою людиною. Чисті руки і відсутність неприємних запахів - це аксіома. Щодо красномовства, люди, з якими я починав, буквально співали. Вони пролетіли. Потрібно знати про що говориш. Клієнту подобається, якщо агент розбирається в проблемах його справи, знає предмет реклами на пристойному рівні, а не несе словесний понос».

Але найголовніше - ринок товарів і послуг постійно росте. А скільки рекламується? Будматеріали, оргтехніка, комп'ютерна техніка і мобільні телефони. Чому на всіх цих біл-бордах ми бачимо виключно рекламу сигарет і мобільних телефонів? «Ці біл-борди - київські, вони відповідно платять місту. У Львові тільки «Галицькі контракти», «Октагон» і ще може хтось мають свої власні. Щодо винятковості, це не зовсім так. Справа через заборону реклами тютюнових виробів і алкоголю на телебаченні та радіо. Дозволяється тільки зовнішня. Щодо телефонів, тут київські фірми просто викуповують все».

Скромний чоловік: «В мене є талант: я знаю, що я хочу».

В нього є письмовий план власних дій, на п'ять років. Він буквально зациклений на постійному навчанні й самовдосконаленні.

Улюблений вислів: «Криза - це китайський ієрогліф, що складається з двох символів. Один означає небезпека, другий - шанс. Чиясь небезпека - твій шанс».

Трудоголік: «Одруження не вплинуло на мої прибутки. Навпаки, я став менше працювати. Вже не працюю в суботу. Сім'я».

Фото зі сайту deploy.com.ua