«Робоча» мова керівництва України і досі російська

Якщо послухати плівки останніх найбільш гучних кримінальних розслідувань НАБУ і САП: «Мідас», «Форест Гамп», «Карфаген», «Феміда», а також останні скандальні плівки Юлії Тимошенко і Анни Скороход, то всі фігуранти на них спілкуються між собою російською мовою. Якщо раптом деколи й вигулькує українська мова, то вона звучить як гумор або щось вкрай недоречне. На перший погляд можна подумати, що це все відбувається не в Україні, а в Росії, утім уважніше прислухавшись до цих розмов, чуєш, що мова ця - дуже кепська російська мова, мова малоросійського холуя, який аж вилазить зі шкіри, аби виглядати не «селюком», а «культурним рускім чілавєкам», а в нього це не виходить.

Один московський дотепник колись зауважив, що така російська мова з жахливим «хахляцкім акцентам» лікується лише відповідною оральною сексуальною процедурою. Фігуранти цих плівок, позаяк вони належать до української політичної еліти, у Верховній Раді, на офіційних заходах, на пресових конференціях - про людське око, чи точніше вухо, говорять кепською українською, а потайки від публічності, у своєму колі, off the record – кепською російською. Тобто до пуття не знають ні тієї, ні іншої мови, і це явне підтвердження слів Святого Письма про те, що «двом панам служити не можна». Та що би там як, а на згаданих плівках «серйозні люди» обговорюють «серйозні проблеми» «серйозною мовою».

Це трохи схоже на цирк, але Уповноважена із захисту державної мови Олена Івановська офіційно звернулася до Головного управління розвідки Міністерства оборони України та Служби безпеки України з вимогою пояснити дії їхніх працівників, які спілкувалися недержавною мовою під час нещодавньої перестрілки у Києві. Невже мовна омбудсманка не зрозуміла, що наші розвідники, почувши мову окупанта, зметикували, що це російська ДРГ, а есбеушники, своєю чергою почувши кацапське наріччя з боку ГУР, теж здогадалися, що ворог вже у Києві (а хто ж іще говорить мовою ворога, окрім самого ворога?), і теж почали стріляти у відповідь. Обидва силові підрозділи вчинили так, як і мають чинити справжні українські патріоти.

А якщо без жартів, то, як і в усіх інших випадках в Україні – «серйозні люди» вирішували «серйозні проблеми» «серйозною мовою». Зовсім нічого дивного тут не сталося. Ще ж Микола Куліш 1929 року у п’єсі «Мина Мазайло» проголосив вікопомне: «Ви серйозно чи по-вкраїнському?» https://ukurier.gov.ua/uk/articles/vi-serjozno-chi-po-vkrayinskomu/ Ту ж ситуацію «серйозності» і відповідну «серйозну» мову ми спостерігаємо і чуємо майже на всіх відео, пов’язаних з роботою наших ТЦК.

А тепер до наших президентів. На знаменитих плівках майора Мельниченка Кучма зі «серйозними людьми»: Табачником, Деркачем, Азаровим і т. п. говорить російською, хоча деколи вилазить і кацапо-малоросійський суржик: «Я тебе вітаю! Утром встаю вроді би нормально, голос как в етоє самоє. Ти — чяй ілі каву?»

Щодо Кравчука, то тут варто лише згадати його спіч російською, коли 2006 року йому довелося «по-панськи язика ламати» у передвиборному ролику відверто антиукраїнської і прокремлівської політичної сили Медведчука «Не Так!». Це настільки ганебно навіть для експрезидента України, що далі вже нема чого про нього згадувати.

Щодо Януковича, то тут і так все зрозуміло, там процвітала «азіровщина»: «увікни» і «Україну треба зробити небезпечною для життя наших громадян». Опанування української мови для цього клану було абсолютно неможливим.

А тепер трохи про справді проукраїнських наших президентів епохи новітньої Незалежності - Порошенка і Ющенка. Найбільш показовим щодо мови спілкування в колі найвищої політичної еліти України є засідання Національної ради реформ при президентові Петрові Порошенку 14 грудня 2015 року, коли Аваков кидався в Саакашвілі чи то склянкою з водою чи то лише самою водою. На запису ясно чути голос Порошенка: «Всем остановиться!» «Арсен Борисович, можно без матов?» «Я вас прошу! Всё, остановитесь! Все разошлись!» «Я закрываю заседание!»

Президент України, знаючи про те, що йде запис такого поважного державного заходу, як засідання Національної ради реформ, зовсім не піклується про те, що його російська мова, тоді вже в часі російської окупації України і вбивства українців, може в когось викликати, м’яко кажучи, несхвалення. Але тут, вочевидь, спрацьовує прикрий «синдром радистки Кет», коли в екстремальних ситуаціях при найвищому нервовому напруженні вилазить на поверхню справжня сутність людини, яку приховати неможливо, що власне вилізло у цієї радистки у відомому радянському пропагандистському фільмі. Хто про це не знає і кому це цікаво, нехай собі погуглить.

Інший цікавий епізод, коли вже будучи експрезидентом Порошенко повертався з відпустки на Галапагоських островах і в аеропорту Гуаякіля в Еквадорі хтось із журналістів «підловив» його на спілкуванні з дружиною російською мовою. Марина Порошенко настільки погано володіє українською, що з іспанським соромом згадується її, ще як першої леді, привселюдне читання «Заповіту» Шевченка. Ще пригадую, як один львівський ватник тицяв мені цим ганебним відео, наголошуючи, що ось, мовляв, які українці вами керують, і таки мав рацію, а мені насправді було соромно.

Логічно варто було б чоловікові попіклуватися про покращення української мови своєї політично активної дружини, принаймні при особистому спілкування, аж ні. Хоча спілкування в родині між чоловіком і жінкою - це їхня приватна справа, утім для публічних людей найвищого рівня це вже трохи інша історія. В родині царя Ніколая II було заведено спілкуватися англійською, тобто мовою найбільшого історичного ворога Росії, як бачимо, в родині президента України та сама історія – спілкуються мовою найбільшого ворога України.

Щодо Ющенка, то його ставлення до російської мови можна охарактеризувати як прихильне. Під час своєї передвиборної поїздки до Донбасу 2004 року він у виступах деколи переходив на російську, зокрема на мітингу в Алчевську. Звісно, що при зустрічах із Путіним він говорив російською, зокрема на пресовій конференції у Києві 2005 року. Спочатку він почав виступ українською, утім згодом перейшов на російську, як він сам зауважив «для опеспечения языкового комфорта», те саме було і на інших пресових конференціях, дивно, що навіть того самого 2005 року на пресконференції із Саакашвілі він теж говорив російською. В інтерв'ю іноземним ЗМІ Ющенко прямо сказав: «Я специально часто говорю по-русски, чтобы показать, что у нас государственный язык украинский, но люди говорят как хотят».

Хтось зауважить, що звісно нині нам легко картати Ющенка за російську мову, адже тоді була зовсім інша ситуація: кацапня ще не вибивала десятками тисяч і не робила каліками сотні тисяч українців, не руйнувала вщент сотні й тисячі мирних українських осель, шкіл, лікарень, закладів культури, храмів. Навіть такий патріотичний і україномовний Львів 2014 року зганьбився акцією: «Львоф ґаваріт па-рускі».

Але який гіркий і трагічний урок для України: аби викорінити бодай із офіційного ужитку нашого керівництва російську мову треба було зазнати тих жахіть, які болотна імперія принесла на українську землю…

Так, часи змінюються, і тепер вже пострадянський простір потроху демонструє таке презирливе ставлення до Москви, яке навіть Україна не могла собі дозволити до війни з Росією. Це почалося 9 листопада 2023 року, коли під час візиту Путіна до Казахстану президент країни Касим-Жомарт Токаєв почав виступ казахською мовою, хоча перед ним була російська делегація і Путін. Спочатку він сказав декілька слів російською, а далі перейшов на казахську. Російські делегати слухали Токаєва через синхронний переклад. А 1 вересня 2026 року на саміті ШОС у Бішкеку прем’єр Вірменії Нікол Пашинян виступив перед лідерами пострадянських держав вірменською мовою, хоча Путін та інші керівники виступали російською. Російські ЗМІ звернули особливу увагу на цей факт.

Повертаючись до нашого українського сьогодення, такої російськомовної влади, як від 2019 року, в нас здається ще не було, враховуючи навіть часи Януковича, хоча не було ніколи й насправді україномовної. Якою мовою говорить оточення Зеленського off the record можна почути у відомому діалозі про «корабельну сосну». Як ви вважаєте, якою «робочою» мовою, обговорюючи серйозні справи, спілкується наш чинний президент, усамітнившись від людських очей, мікрофонів і підслуховувальних пристроїв десь у таємних кулуарах влади, наприклад, з Єрмаком, Будановим, Арахімією, Корнієнком, Подоляком та іншими своїми «слугами» (народу)? «Зуб даю» - українською. Не вірите? Правильно робите. Але ж українці вибрали цих людей, бо в нас демократія, сподіваємось, що можливо хоч їхні діти будуть між собою говорити українською, «але це не точно», як полюбляє казати один наш знаменитий блогер…