Слов'янський цирк на азаровських колесах

На форумі одного з сайтів Слов'янська торік з'явилася інформація, що в небі над цим містом обласного значення пролетів НЛО. Йшла дискусія, наводили аргументи. Одні говорили, що такого бути не могло, а інші не хотіли втрачати віри у диво. Загалом усе як завжди у таких випадках.

Новина не підтвердилася. Проте зовсім недавно до Слов'янська таки завітав «інопланетний гість», який буде змушений періодично сюди навідуватися мінімум 28 жовтня цього року. Правда, статус «непізнаний літаючий об'єкт» до нього не підходить. Він для Слов'янська - «непізнаний передвиборчий суб'єкт».

Висування Олексія Азарова кандидатом у депутати від Партії регіонів по мажоритарному округу № 47 продовжило недобрі традиції слов'янського політичного цирку, фундатором якого можна вважати нинішнього мера міста Неллі Штепу. Це жінка, яка обізвала журналістку «сукою», а потім виправдовувалася, що насправді кликала на допомогу електрика «Саню», і взагалі вона «боготворить» журналістів. Це кандидат наук, яка плутає наукові ступені, захищаючи дисертацію на тему, яка, на її думку, є «вибухом у науці». Це «слуга народу», яка перед (!) висуванням у депутати сина українського прем'єра заявила таке (цитую російською мовою... точніше, російською мовою Неллі Штепи):

Не получится ни у кого пропихнуть своего депутата. Я всем сказала, что пройдет тот, кто больше всего даст денег… Дашь сто миллионов – я стану на площади, я пройду по каждому дому и скажу, что этот депутат дал сто миллионов гривен в город – он пройдет. Если, извините, хотят «голожопенки» сюда пройти… Мало того, что уже обворовывали город, и еще хотят пройти – ни у кого ничего не получится. На сегодняшний момент нам помогает единственный депутат Верховного Совета – Малышев Владимир Степанович.

Як бачимо, Штепа спершу розраховувала на колишнього директора департаменту з безпеки СКМ. Тепер же Олексію Азарову доведеться ґрунтовно розщедритися, щоб не стати в очах слов'янського мера черговим «голожопенком». Подивимося, чи впорається з цією відповідальною місією син Миколи Яновича, а я б зупинився наразі на питанні, чому його вирішили провести в Раду саме через Слов'янськ.

Моя версія така, що прем'єрському синові просто потрібен Слов'янськ як територія, де можна розвинути туристичний бізнес (про його інтерес до турбізнесу не раз згадували в українських ЗМІ). Нагадаю, що Слов'янськ - це один з найстаріших грязелікувальних курортів України («нечто вроде гоголевского Миргорода» - писав про це місто «відомий український поет» Антон Павлович Чехов). Передвиборчий шлях Азарова-молодшого по слов'янському округу у цій ситуації можна розуміти як перший етап «освоєння» території. Етап, покликаний вклинити у свідомість місцевої влади і громадськості, хто відтепер їхній новий локальний царьок.

Слов'янськ – доволі велике у межах області місто із значною порівняно з іншими містами обласного значення кількістю населення. Це одне з 9 міст Донецької області, населення яких перевищує 100 тисяч мешканців. Що більша кількість населення, то легше проштовхувати кандидата, про якого народ практично нічого не знає. У таких містах люди переважно голосують не за кандидатів, а за інформаційні образи кандидатів. Тому на перший план тут виходить не реальний зв'язок політика з громадськістю, а стратегічне використання засобів масової комунікації.

Олексій вже починає «творити добро» на окрузі. Варто думати, що значною мірою все це відбуватиметься за державний кошт. І сам мажоритарник визнає, що, наприклад, 10 мільйонів гривень для місцевого пологового будинку – це гроші з держбюджету. Цинізму влади не втомлюєшся дивуватися. За яку ж відсталу біомасу треба вважати людей, щоб розраховувати на їхню підтримку, витрачаючи на комунальні блага чужі гроші, які б пустили на ті ж самі блага і без «австрійського парашутиста»? Передвиборча «мудрість» регіоналів (зрештою, й інших партій, котрі на час виборів перебувають при владі): неважливо, чиї гроші йдуть на добро, головне – від чийого імені.

Адже Азаров-молодший так любить поміркувати в інтерв'ю про «нове мислення», цінності, світоглядні принципи, про те, «куди ми йдемо»... А ще про гламур і його природу – напевно, пізнання в цій галузі особливо стануть у нагоді прем'єрському синові в покращенні комунального життя Слов'янська. Скромного міста, де футболка Dolce&Gabbana за 150 гривень – це вже гламур, а всі цінності та світоглядні принципи на пересічному рівні часом зводяться лише до того, щоб елементарно вижити в умовах «покращення».

Деякі мешканці Слов'янська вже встигли оголосити синові прем’єра своє «ні»:

В одному зі своїх оповідань Сергій Довлатов, розмірковуючи над тим, що таке хамство, дав таке визначення цьому поняттю: «хамство есть не что иное, как грубость, наглость, нахальство, вместе взятые, но при этом — умноженные на безнаказанность».Формулювання, яке цілком заслуговує на те, щоб вважатися короткою характеристикою політики Партії регіонів. Висування Олексія Азарова по слов'янському округу – зайве тому підтвердження. Коли місцевий журналіст поцікавився у нього, чому він почав піклуватися про долю нібито «близького» йому міста лише перед початком виборчої кампанії, син глави уряду, посміхнувшись, відповів: «Так збіглося»... Інакше, як хамством, цього не назвеш. Хамство і клоунада.

Крім усього іншого, посвята Олексія Азарова в політики – це ще один вияв «сімейного» тренда у структурі «донецьких» груп впливу. Старший син Януковича після перемоги батька на президентських виборах за два роки досягнув рівня «олігарха», а його молодший брат цієї осені передбачувано стане народним депутатом втретє поспіль. Торік Ахметов включив свого сина Даміра до наглядової ради енергетичного холдингу ДТЕК. А доньку «Юри Єнакіївського» Яну Іванющенко вже записали у сотню найвпливовіших жінок України. Що стоїть за цією тенденцією? Підготовка молодої зміни? Чи просто у «донецьких» небожителів дедалі менше залишається партнерів, яким можна довіряти?