Солдат через рівненський суд зобов’язав військову частину звільнити його зі служби

Рівненський окружний адміністративний суд задовольнив позов солдата, визнавши протиправною відмову військової частини звільнити його зі служби та зобов’язавши прийняти відповідне рішення.

Як вказано у рішенні, яке оприлюднили у судовому реєстрі наприкінці вересня 2025 року, до суду звернувся солдат, який із березня 2025 року є військовослужбовцем однієї з військових частин (назва у рішенні суду прихована). Він розповів суду, що у липні подав рапорт для звільнення зі служби через потребу постійно доглядати свого батька із другою групою інвалідністю. Позивач запевняє, що є єдиним, хто може доглядати батька, бо той розлучився із дружиною, а його донька (сестра позивача) живе за кордоном. Солдат вважає протиправною відмову військової частини у звільненні зі служби.

Представник військової частини подав відзив на позовну заяву, у якому вказав, що «надані позивачем документи не підтверджують заявлених сімейних обставин».

«Сестра, згідно вимог Сімейного кодексу України зобов’язана здійснювати догляд за своїм батьком. Зазначає, що позивачем не надані докази відсутності членів сім’ї другого ступеня споріднення. Відповідач стверджує, що приймаючи рішення про відмову у задоволенні рапорту позивача у звільненні з військової служби за сімейними обставинами за пп. г п.2 ч. 4 ст.26 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу”, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України», – вказав представник військової частини.

Цю справу розглянув суддя Дмитро Зозуля, який дослідив усі матеріали, аргументи сторін, а також документи, які долучив позивач. Зокрема, за зареєстрованим місцем проживання батька позивача немає інших членів сім’ї першого чи другого ступеня споріднення, які здійснювали б за ним постійний догляд.

Сестра позивача надала заяву, у якій вказала, що не може повернутись з-за кордону через загрозу життю неповнолітніх дітей через обстріли. Вона також зазначила, що не проживає у батьківському домі 20 років, а постійний догляд за батьком здійснює її брат (позивач).

«Суд дійшов висновку, що наявними в матеріалах судової справи доказами підтверджується необхідність та факт постійного догляду позивача за своїм батьком, який є особою з інвалідністю ІІ групи та членом сім’ї першого ступеня споріднення. При цьому, відсутні інші члени сім’ї першого та другого ступенів споріднення, які можуть здійснювати такий догляд», – вказано у рішенні суду.

Позов мобілізованого мешканця Рівненської області суд задовольнив. Відмову військової частини звільнити його зі служби для догляду за батьком із другою групою інвалідності визнали протиправною, зобов’язавши прийняти рішення про звільнення зі служби. На судове рішення ще можна подати апеляцію.