Стерти пам'ять про сталінські репресії

У Росії під загрозою закриття опинився єдиний у країні музей ГУЛАГу – «Пермь-36». Що в принципі й не дивно у світлі актуальної історичної політики Кремля, спрямованої на відбілювання репресивних органів радянської системи. Російська влада має намір припинити фінансування музею.

Кілька слів про історію закладу. «Пермь-36» – неофіційна назва радянської виправно-трудової колонії суворого режиму для засуджених за «особливо небезпечні державні злочини». Вона була розташована  в селищі Кучіно Чусовського району Пермської області.

Колонія прийняла перших в’язнів 1946 року. Вона фігурувала в офіційних документах як «Установа ВС-389/36». Це позначення використовувалося як адреса на конвертах при листуванні з ув'язненими. Звідси й виникла неофіційна назва «Пермь-36».

У цій зоні свого часу відбували покарання так звані «вороги народу», зокрема й борці за національну незалежність – вояки УПА, литовські, латиські та естонські «лісові брати» тощо.

Були тут і засуджені за звинуваченням в «антирадянській агітації і пропаганді», тобто  дисиденти. У списку в’язнів можна знайти багато імен світової слави: Василь Стус, Левко Лук'яненко, Володимир Буковський, Сергій Ковальов, Натан Щаранський, Баліс Гаяускас, Юрій Орлов, Леонід Бородін, Валерій Марченко, Гліб Якунін, Михась Кукобака тощо.

Колонія функціонувала аж до 1988 року. Після її закриття як пенітенціарного закладу 1992 року виникла  ідея створити на її місці музей. Чотири роки пішло на його організацію, і  1996 року музей історії політичних репресій «Пермь-36» прийняв перших відвідувачів. Першим директором музею став головний його ініціатор Віктор Шмиров.

Зруйновані бараки були відреставровані і в них розмістили експонати музею. Повалені паркани, вишки, сигнально-попереджувальні споруди, інженерні комунікації були відтворені заново.

2004 року Фонд Світових Пам'ятників включив «Пермь-36» у список 100 особливо важливих пам'яток світової культури. Проходила процедура внесення музею до список Світової спадщини ЮНЕСКО.

З 2005 року на території музею політичних репресій «Пермь-36» регулярно відбувався Міжнародний Форум «Пилорама». У його рамках там проходили зустрічі з відомими людьми, панельні дискусії, кінопокази, виставки, концерти…

Тепер все це перебуває під загрозою закриття, оскільки влада пермського краю, з чийого бюджету надходили гроші на функціонування музею, перекрила фінансування.

Все почалося зі «стихійно» організованих закликів «обуреної громадськості». Керівники крайових громадських і політичних організацій надіслали губернатору Пермщини Віктору Басаргіну колективного листа з проханням не відновлювати фінансування музею «Пермь-36», оскільки його діяльність «носить підривний характер», а також провести фінансову перевірку діяльності установи.

Відкритий лист підписали керівниками «Національно-визвольного руху» Пермі, крайових громадських організацій інвалідів війни в Афганістані та ветеранів прикордонної служби, партії «Великое Отечество», крайового комітету комсомолу тощо. Стиль мови в посланні доволі впізнаваний для людей, котрі ще пам’ятають пропагандистський стиль  радянської епохи:

«Установа ВС-389/36 створювалося для відбування покарання посібників фашистів, зрадників з «Російської визвольної армії» Власова, що билися разом з гітлерівцями проти Радянської Армії, бандерівців зі Західної України, «лісових братів» з Прибалтики. У музеї «Пермь-36» ці громадяни представляються як борці з радянським режимом, як герої боротьби за незалежність своїх країн від радянської окупації. Злочинці називаються жертвами режиму».

Тож «обурена громадськість» (а лист надійшов не лише губернатору, а й голові крайового уряду Геннадію Тушнолобову і, звісно, президентові РФ Володимиру Путіну) просить ініціювати незалежну фінансову перевірку діяльності музею, дати правову оцінку його діяльності як «антиросійського і антирадянського проекту з дискредитації нашої історії та героїчного минулого нашого народу». Фестиваль «Пилорама» автори листа характеризують як «розсадник розпусти» і «пропаганду всього найогиднішого».

Ще до цього листа «Пермь-36» зазнавала нападок з боку місцевого осередку КПРФ, а також руху «Суть времени». Нагадаємо, що останню організацію очолює сумнозвісний журналіст-пропагандист  Сергій Кургінян. Саме той Кургінян, котрий організовував у Москві акції на підтримку агресивної політики Путіна в Україні й навіть відвідував проросійських терористів у Донбасі. Саму ж організацію «Суть времени» можна порівняти за історичною аналогією з китайськими хунвейбінами, котрі допомагали великому Мао здійснювати культурну революцію й боротися з внутрішніми ворогами. Активісти ж пропутінського руху «Суть времени», посилаючись на свідчення колишніх співробітників МВС, стверджували, що організатори форуму «Пилорама» нібито «навмисно перебільшують тяжкість умов утримання політв'язнів»…

Тобто музей зазнав комплексної й масштабної атаки, доказом чому став і документальний фільм «П'ята колона», який нещодавно транслювався на телеканалі НТВ в циклі «Професія: Репортер». Основними героями фільму були колишні «вертухаї» з  Кучинської зони. Зрозуміли, що вони могли розповісти й куди спрямувати народний гнів.

Тому цілком не дивно, що пермська влада вирішила припинити фінансування музею «Пермь-36». Зрештою Віктор Басаргін від самого початку свого перебування на губернаторській посаді з 2012 року косо позирав на музей.

До липня 2013 року заклад перебував в управлінні у автономної некомерційної організації Меморіальний музей історії політичних репресій «Пермь-36». Земля, на якій розташовувався музей, меморіальний комплекс та інші будівлі, належали державі, яка передала їх «Пермі-36» у безоплатне і безстрокове користування. Однак у липні минулого року крайова влада вирішила створити на базі музею ще одну інституцію для управління своєю власністю – «Державну установу культури» Меморіальний центр історії політичних репресій».

Його метою спочатку мало стати управління майном та адміністрування музею. На посаду керівника була призначена Тетяна Курсіна. Вона була багаторічним співробітником «Пермі-36» і дружиною засновника музею Віктора Шмирова. Тому таке рішення в працівників музею не викликало жодного спротиву.

Однак згодом почали відбуватися дивні речі.  Спершу музей не отримав від краю гроші на проведення щорічної «Пилорами». А вже в грудні 2013 Курсіну було звільнено зі своєї посади рішенням міністра культури Пермського краю Ігоря Гладнєва. На її місце він призначив свою заступницю Наталію Семакова. Це було б ще півбіди, але при цьому крайова влада так і не відновила фінансування. От вже рік на рахунок музею не надходить ні копієчки.

З початку 2014 Тетяна Курсіна зі своїми однодумцями почали стукати в усі двері, щоб врятувати останній музей ГУЛАГу. Але все закінчилося тим, що влада скерувала до «Пермі-36» контрольно-фінансову комісію. У ході перевірки нібито було виявлено серйозні порушення бухгалтерської звітності, зокрема «нецільове використання коштів».

А тим часом нова дирекція вже починає демонтовувати часину споруд музею і закривати експозиції.