До теми
Купую на вулиці каву. Переді мною бабуся і військовий.
Бабуся купує булочку, розвертається, і віддає її військовому, зі словами, що в неї на фронті онук, але вона його пригостити не може, тому хоче пригостити цього солдата. Він довго відмовляється, проте бабусі таки вдається його вмовити, військовий булочку бере, посміхається, купує каву і сідає поруч.
Я прошу бабусю почекати хвилинку, купую свою каву і круасан їй, кажу, що свою бабусю я вже, на жаль, нічим не пригощу, тому буду щаслива пригостити її. Бабуся теж трохи відніткується, але врешті погоджується, бере круасан і сідає поруч з військовим.
Бариста – мені: «А давайте я вам каву рахувати не буду».
Я відмовляюся, врешті домовляємося, що я за каву все ж заплачу, але він її «підвісить», і на цю суму когось сьогодні ще чимось пригостить.
Бо треба підтримувати колообіг добра зараз. Хоча б тільки булочками.
Бо такі часи.
Страшні.
Добрі.
Ми використовуємо