Сучасна школа – 2. Школу давай!

При всій безмежній повазі до критиків консервативності сучасної державної школи і особливо радянської шкільної системи освіти, хочеться запитати: «Шановні, а звідки у вас така впевненість?» У вас є досвід? Скільки років ви працюєте в системі освіти? У вас є результати?

Назвіть імена своїх учнів? Вони переможці світових олімпіад з фізики, хімії, математики, чи вони лауреати літературних конкурсів? Ага, їх персональні виставки відвідав навіть президент з дружиною? Вони відомі люди, еліта суспільства? На основі чого ви робите такі потужні висновки? Скільки треба вчити, коли треба вчити, що не потрібно вчити, і яким чином, щоб це було весело і радісно і всі були хорошими учнями і людьми.

Школа - це там, де діти, наше майбутнє, це дуже делікатна, консервативна, неймовірно складна сфера. Тут питань більше, ніж відповідей. Тут час все ставить на свої місця. Тут неможлива категоричність. Це не «глобальну політичну доктрину» проштовхувати в маси методом біл-бордів. Це не «інтелект-шоу» по телевізору, це по-справжньому, це - живе.

Якщо не добирати слів, то мені всі ці педагоги-теоретики нагадують дівчаток-консультантів в алкогольному відділі супермаркету. Навіть якщо цим юним створінням було б на 20 років більше, все рівно вибір їх у якості спеціалістів з алкоголю, рівень їх знань тихо шокує. Я запитав одну юну фею: «Перепрошую, мадам, а скільки років ви п'єте?» Риторичне запитання, навіть беручи до уваги ранній старт. Але я, по-перше, покупець, по-друге, любитель, по-третє, той, хто має не менше 20 років (це стосується всіх, хто перевалив за 40 років ) стажу вживання алкоголю, згадайте тільки дні народження. Тому я хочу знати, це моє право, які критерії вибору, на основі чого, якої інформації дівчинка рекомендує той чи інший коньяк, горілку, вино, пиво, віскі і кальвадос?

Тому що вона прочитала брошуру? Все набагато потворніше. Вона нагло рекламує певну марку, і все. Добре чи ні це пійло, її не колише, та вона й не пробувала його, а навіть якщо б і пробувала, то все рівно нічого розумного не змогла б сказати. Якщо не сомельє, то, принаймні, поціновувачами хорошого алкоголю в юному віці, в принципі, стати неможливо, а якщо так сталось, що ти жінка-дівчина, то це взагалі нонсенс. Тому мене дико ображає, коли замість якоїсь серйозної думки, ідеї, вкотре рекламують чийсь товар - чергову ідеальну систему освіти.

Навіть за совєтів не проходило і року, щоб систему не сколихнула чергова революційна ідея. Я виріс в сім'ї вчителя, не кажучи, що сам пройшов тамту школу.

По-перше, методисти з Міністерства освіти, всі ці горе-теоретики, весь час щось придумували. Потрібно ж було їм якось виправдати своє існування. По-друге, вистачало всіляких унікумів як-от «документальне кіно - система Шаталіна», вчення Макаренка, Сухомлинського і т.д. Про брошури з описом вирощування дітей-вундеркіндів в окремо взятій сім'ї помовчимо. Вони виросли, покинули сімейні заповідники і йок, життя їх боляче вдарило, перетворивши на нормальних слюсарів-інтелігентів.

Весь час все це «новаторство» нависало над вчителями рекомендовано-наказово людьми, які щоденно навчали доброму і світлому 30 живих душ. Результати? Кожен вчитель скаже, що є «сильні» і «слабі» класи, випуски і звичайно діти. Є діти, які ніколи не хотіли, не хочуть і не будуть хотіти вчитись, хоча вони з радістю бігтимуть в школу. Компанія, колектив та й сам процес спілкування...

Як і обернене. Наперекір всьому - неаристократичному походженню, місцю проживання (наприклад, гори), самій школі, тому що школа ставила і ставить за мету навчити всіх школярів, а не одного, навіть найобдарованішого - досягали феноменальних результатів. Вони займались довго і важко, вони йшли в бібліотеки, брали книжки і читали їх (тоді ще були бібліотеки навіть у селах). Вони вигравали предметні республіканські і союзні, та навіть світові олімпіади, і їх забирали в спеціалізовані школи Москви та Києва. Система працювала на те, щоб знайти кращих з кращих і примусити їх працювати на військово-промисловий комплекс СРСР. Корейці, японці, всі інші представники передових азійських економік приїжджали в Совдепію, щоб скопіювати цю шкільну систему. Систему, яка породила наукову еліту, запустила людину в космос, створила атомну і водневу бомбу, побудувала авіаційну промисловість і...

Зараз цього немає. Кращі школи - це платні школи. Кращі з кращих, «платинові» школи в столиці...

Радянська школа була для всіх одна. Нехай кине в мене цеглою той, хто вважає, що це не так. Школа була безплатна. В усіх був шанс стати академіком. Зараз - це бізнес.

Ні, я не ідеалізую радянську школу. Математика, фізика, хімія, біологія - ОК, але вона була абсолютно жахлива щодо гуманітарних предметів. Історія - це взагалі ноу комент. А література - це була катастрофа. Кожного письменника мали втиснути в рамки боротьби за світле майбутнє. Якщо він за нього не боровся, не описував жах капіталістичної системи, значить, його не існувало. Читати глобальні психологічні речі, коли тобі лишень 14 і хід думок не про то, - це абсурд. До деяких творів, до деяких істин потрібно дорости. Тут вчителем може бути тільки життя.

Ідеологія - це був найбільший гріх радянської школи. Все, що піддавалось їй - від уроків співів до літератури, історії і малювання, «хлопченя з розумними очима», - все йшло в рух.

На щастя, теорема Піфагора, формула води чи закони Ньютона і за Берлінським муром, і в Нігерії такі самі. Я сьогодні не уявляю, як можна вчити ці предмети методом гри, як можна не знати елементарні формули, як піддавати сумніву аксіоми? Тобто, що тут придумувати? Це консервативна система і вона існує вже сотні років, і якось по-іншому, судячи з прогресу людства, це вчити не виходить.

Тому власне так - «Школу давай!», або, точніше, «в школу давай назад руш, за парти» деколи хочеться крикнути деяким великим спеціалістам, аналітикам і революціонерам.

Статтю "Сучасна школа. А що далі?" ви можете прочитати за цією адресою:

Фото з сайту www.fesch.ru