Світ культурно скасовує Росію

Нещодавно в польському Перемишлі виник невеличкий міжнародний конфуз. До міста прибув італійський сенатор, член гуманітарної місії парламенту Італії Маттео Сальвіні. Приїхав він, щоб зустрітися з українськими біженцями, яких найбільше прибуває саме до прикордонного Перемишля, підтримати їх морально, дізнатися про їхні потреби й побажання. Ну, звична ситуація висловлення західної стурбованості. І все було б нічого, якби ми забули на якийсь час про партійно-політичні погляди Сальвіні, його моральні пріоритети, а головне – попередні висловлювання про Росію й Путіна.

Ще зовсім недавно Маттео Сальвіні був віцепрем’єром та міністром внутрішніх справ Італії як лідер ультраправої партії «Ліга», славної своєю ксенофобською позицією й нетерпимістю до мігрантів. Але це ще не все, Сальвіні був в італійській політиці головним прихильником Кремля. Він як якимось подвигом нахвалявся, що є «другом Путіна», гордо знимкувався на Красній площі у футболці з портретом російського диктатора. Він чи не найбільше серед європейських політиків кричав про необхідність налагодження добрих відносин з Москвою, зняття з неї санкцій за Крим і Донбас.

Хто лідерові «Ліги» точно всього цього не забув, так це мер Перемишля Войцех Бакун. Під час спільної з італійським гостем пресконференції на перемиському вокзалі поблизу центру прийняття біженців Бакун, мов вправний ілюзіоніст, дістав з кишені футболку з портретом Путіна та написом «Армия России». «У мене є особисте послання до пана Сальвіні. У мене є для нього подарунок, я б хотів, щоб сенатор пішов на кордон або в один із центрів для біженців у цій футболці. Я вас не поважаю пане сенаторе. На кордоні чи на пунктах прийняття ви б побачили, що зробив ваш друг Путін. Що зробив той, кого ви називаєте своїм другом, тим людям, які по 50 тисяч щодня перетинають кордон», – заявив мер Перемишля до свого візаві, натякнувши йому на відому знимку біля кремлівських мурів. А той лише мимрав, опустивши очі додолу: «Sorry, I am very sorry…» («Перепрошую, я дуже перепрошую…»).

І це аж ніяк не прояв негостинності поляків, браку такту щодо поважних іноземних гостей, це не просто кумедний казус – це тенденція. Нарешті ця, здавалося б, брутальна й безглузда cancel culture – «культура скасування» – знайшла свою корисну грань.

Таке популярне ще зовсім недавно «путінферштеєрство» на Заході цілковито втратило свою привабливість. Відійшло навіть не на маргінес – це було б для нього занадто почесно – а в стан нерукоподавного, у такий собі «цивілізаційний лепрозорій».

Хто ще відважується щось затнутися на користь Росії, про те, що її інтереси треба враховувати, що інтенції російського диктатора Владіміра Путіна слід поважати, – наражається на жорстку обструкцію, яка може досягти й форм фізичного впливу. Так, наприклад, сталося з французьким шанувальником Кремля, кандидатом у президенти Еріком Земмуром. За свої проросійські висловлювання він дістав яйцем по потилиці від «вдячної публіки». Приблизно так, як свого часу Віктор Янукович в Івано-Франківську.

Гостру порцію критики за своє загравання з Путіним нині «відгрібає» американський експрезидент Дональд Трамп. Причому від свого колишнього віце Майка Пенса, який нині сам плекає президентські амбіції. «У цій партії немає місця для апологетів Путіна!» – заявив Пенс, чітко натякаючи на свого колишнього боса. Останній, нагадаємо, напередодні російського вторгнення назвав кремлівського лідера «генієм» за те, що той визнав незалежність «ДНР/ЛНР».

Та вже й сам Трамп хутко зметикував, що впоров дурницю. Тепер уже він сам виступає зі засудженням Путіна, той більше йому вже не друг. Крім того, експрезидент США намагається використати російську інвазію на свою користь, заявляючи, що, мовляв, якби він залишився в Білому домі, то жоден Путін не насмілився би вдертися в Україну.

Усі політичні сили, які довгий час паразитували на темі «путінферштеєрства», нині або радикально змінили свою риторику, або потрапили в лави паріїв. Французьке ультраправе «Національне об'єднання» Марін Ле Пен, Австрійська партія свободи, уже згадана італійська «Ліга», німецькі «Ліва партія» й «Альтернатива для Німеччини», угорські «йоббіки» сидять нині тихенько як рибки, перед цим тричі відхрестившись від свого колишнього політичного кумира Путіна.

Президент Чехії Мілош Земан, якого опозиція завжди критикувала за надмірну прихильність до Кремля, тепер виголошує гнівні антиросійські філіппіки. З першого дня російського вторгнення чеський лідер закликає до найжорстокіших санкцій, так, ніби це й не він зовсім недавно говорив про необхідність примирення з Москвою, поступове скасування штрафних заходів. «Безумця потрібно ізолювати і захищатися від нього не словами, а конкретними діями» – ось що нині пропонує Земан вчинити з російським президентом, водночас висловлюючи повну підтримку Україні, її керівництву та народу.

І ця cancel culture не обмежується сферою політики. Західні мистецькі майданчики відмовляються від співпраці з російськими культурними діячами. Передовсім йдеться про тих, хто підписує вірнопідданські листи на підтримку людиноненависницької політики Путіна. Так своїх посад, своїх турне, концертів, фестивалів у Німеччині, Італії, Австрії, Франції і США позбулися «друзі Кремля» – російська оперна діва Анна Нетребко і диригент Валерій Гергієв. Не бажаєте називати війну війною, засуджувати російську агресію – виступайте в Калузі, Саратові і Якутську, а не в Ла Скала, Карнеґі-холі та Віденській опері.

Вихід на міжнародний простір закривається й для інших російських митців, спортсменів, науковців. Жорстоко? Можливо. Але аж ніяк не жорстокіше за вбивство російськими вояками українських мирних мешканців, жінок і дітей, бомбардування лікарень, пологових будинків, музеїв, університетів, житлових комплексів.

Може, хоч під такими «санкціями» російська еліта, яка «внє політіки», нарешті отямиться, усвідомить, що «щось прогнило в данськім королівстві», що треба терміново щось робити. Бодай не займатися прокремлівським лизоблюдством.

І якщо сто тисяч росіян «внє політіки» зазнають певного дискомфорту, то, погодьтеся, це не висока ціна за збереження життя хоча б однієї української дитини.