Другого квітня на планеті Земля розпочалася нова світова війна. Президент США Дональд Трамп ухвалив рішення оголосити про запровадження масштабних митних тарифів і назвав цю подію «Днем визволення Америки». Це завдало приголомшливого удару по глобальній економічній системі, яка за останні десятиліття перетворилася на складний симбіоз тісно взаємопов’язаних між собою країн. Фондові ринки відреагували рекордним падінням основних індексів. З’явилися апокаліптичні прогнози про загрозу повторення світової економічної кризи 2008 року і Великої депресії 1929–1933 років.
Своє рішення оголосити торговельну війну американський президент пояснив тим, що інші країни «грабували» і «розкрадали» США через величезні дисбаланси в торгівлі. А тепер нібито настав час відновити промислову могутність Штатів і повернути «золотий вік Америки». Загалом, запровадження мит на певні види товарів чи послуг для захисту власного виробника – нормальна практика. Але в цьому випадку маємо справу з чимось екстраординарним. Передусім вражають масштаби. Під трампівські мита потрапили не кілька країн, а весь світ. Повний список держав і територій налічує понад 180 позицій. У ньому є навіть безлюдні острови. Щоправда, у цьому документі відсутні Білорусь, Росія, Куба і КНДР. У Білому домі пояснили таку несправедливість тим, що ці країни і так перебувають під санкціями.
Адміністрація Трампа використала цікаву формулу для розрахунку митних ставок. В її основу покладено не «дзеркальні тарифи», які діють у конкретній країні на американський імпорт. А відсотковий обсяг торговельного дефіциту США, який у подальшому ділиться на два. Наприклад, товарообіг між США і Китаєм у 2024 році становив 582 млрд доларів. Однак торговельна рівновага між Вашингтоном і Пекіном надто незбалансована. США експортували до Китаю товарів лише на 143 млрд доларів, а купили на 438 млрд. Негативне сальдо торговельного балансу між двома країнами, які претендують на світове лідерство, становить 295 млрд доларів на користь Китаю. Економісти Трампа поділили цифру 295 на 438, отримали округлено 0,67, тобто 67%, які потім поділили на два. І на виході отримали знову ж округлено 34% мита на товари з Піднебесної.
Через використання такого специфічного підходу, який не враховує ні економічної потужності країни, ні її місця на світових ринках, під удар потрапили чимало держав з відносно слабкими економіками. А також ті, які є важливими союзниками і партнерами США: Індія, В’єтнам, Малайзія, Тайвань, Південна Корея, Японія, Євросоюз. Замість того, щоб спрямувати вістря тарифного спису проти стратегічних противників і недружніх до Америки режимів, Трамп вирішив вдарити ним по всіх без розбору – по ворогах, друзях і нейтральних країнах. Нехтування старими політичними союзами – основний недолік сучасної політики Вашингтону. Інше питання полягає в тому: чи були в адміністрації Трампа вагомі підстави розпочинати глобальну торговельну війну? Чи є певна раціональна логіка в діях американського президента, які дехто порівнює з економічним землетрусом?
США поки що зберігають світове економічне лідерство. Їхній обсяг ВВП випереджає китайський приблизно на 10 трлн доларів. Але Америка має дві великі проблеми – величезний зовнішньоторговельний дефіцит та астрономічний державний борг, який постійно зростає. У 2024 році негативне сальдо торговельного балансу США сягнуло 918 млрд доларів. Уже тривалий час імпорт товарів до Америки серйозно випереджає експорт. Це не зовсім добре впливає на індустріальну могутність США.
Ще більшою проблемою є державний борг. Американський уряд витрачає більше, ніж отримує через податки. Це змушує Конгрес регулярно піднімати стелю державного боргу. Зараз він уже перевищує 36 трлн доларів. Це астрономічна сума, яка становить 125% річного ВВП. Ще у 2020 році державний борг становив менше ніж 27 трлн доларів. Варіант, який обрала адміністрація Трампа для розв’язання проблеми дефіциту торговельного балансу і збалансування бюджету, жорсткий, не зовсім справедливий і неідеальний. Але він може за певних умов спрацювати. Та для цього потрібен вдалий збіг низки обставин.
Політичні опоненти Трампа справедливо зауважують, що через запроваджені мита можуть зрости ціни на багато товарів. Головний інфляційний удар візьме на себе пересічний споживач. Низка галузей, виробничі потужності яких розташовані в кількох країнах, постраждають найбільше. А економіка зануриться в рецесію. Натомість у Трампа переконані, що мита приноситимуть американському бюджету понад пів трильйона доларів щороку. А також стимулюватимуть інвесторів створювати робочі місця у США та захистять місцевих виробників. Насправді і та, й інша сторона може мати рацію. Зараз у нас замало вхідних даних, щоб однозначно стверджувати, хто ближчий до істини.
Можливо, тарифи Трампа не діятимуть тривалий час. І можуть бути скасовані для низки країн в результаті двосторонніх переговорів. Власне, це може бути стратегією американської адміністрації: запровадити тарифи, а потім шляхом багатосторонніх переговорів досягти вигідних умов для експорту американських товарів на ринки інших країн та зменшити негативне сальдо торговельного балансу.
Та є ще один фактор, який не можна упускати з поля зору. Побічним наслідком початку торговельних війн став рекордний обвал цін на нафту. Рішення ОПЕК суттєво збільшити обсяги видобутку чорного золота збіглося з рішенням Трампа запровадити мита на імпортовані до США товари. Наслідком цього стало швидке падіння вартості нафти. 7 квітня ціна бареля марки Brent опустилася до позначки нижче 63 доларів. Це найнижча вартість нафти з квітня 2021 року. Між тим, ще 2 квітня барель коштував 75 доларів.
Для Росії зниження цін на енергоносії – однозначно погана новина. Адже російський бюджет на 2025 рік верстався з розрахунку вартості нафти близько 70 доларів за барель. Водночас адміністрація Трампа навпаки зацікавлена у нижчих цінах на бензин. Падіння цін на американських заправках здатне покращити купівельні настрої в країні та приборкати нову хвилю інфляції, яка може настати через запровадження мит на імпорт. Питання в тому, що зрештою переважить для американського споживача: зниження вартості бензину чи підвищення цін на товари, обкладені митами.
Попри паніку на фондових ринках і песимістичні настрої щодо найближчих перспектив світової економіки, зараз ніхто точно не може передбачити довгострокових наслідків торговельної війни. Хто найбільше виграє, а хто програє – залежить від багатьох чинників. Із великою ймовірністю можна припустити, що торговельна війна призведе до зниження темпів зростання глобальної економіки й обсягів світової торгівлі. Але чи перетвориться це на серйозну і тривалу рецесію, сказати важко. Для України світова торговельна війна може навіть відкрити певні можливості. Головне – вміти ними скористатися.
Ми використовуємо