Путін і Трамп роблять Європу знову великою

У Європи нині дві головні біди: Путін і Трамп. Проте європейські оптимісти стверджують, що ці дві проблеми можна перетворити на користь. Ба більше, вони здатні витягнути континент зі стану застою й надати йому неймовірного імпульсу для економічного й політичного розвитку. Тому, хай як це абсурдно, Путін і Трамп роблять Європу знову великою.

Знаний економічний експерт, директор Інституту європейської політики Університету імені Луїджі Бокконі Даніель Ґросс, закликає європейців бути оптимістами. «Оптимістичний погляд на ефект Трампа полягає в тому, що він робить Європу знову великою та допомагає їй зробити ривок вперед», – запевняв він в одному з останніх інтерв’ю.

Але чи спроможна Європейська Унія скористатися тими можливостями, які нині перед нею відкриваються у зв’язку з актуальними глобальними викликами, чи не проґавить свій шанс? Тут все ж є сумніви. І багато залежить від швидкості й рішучості дій ЄУ.

От, наприклад, проблема мілітаризації й переозброєння, яке починають європейські країни. Вони роблять це все ще занадто повільно, на переконання Ґросса. А час, на жаль, не чекає, він наразі грає на руку Росії, яка почала переозброюватися ще 20 років тому. А турборежим мілітаризації економіки увімкнула три роки тому. І Путіну, на відміну від європейських лідерів, не потрібно переконувати росіян, що це необхідно. У нього ручний парламент, ручні суди, ручні губернатори й, урешті-решт, ручний народ.

А от перед європейськими політиками така проблема стоїть, і то доволі гостро. Хоча останнім часом зрушення громадської думки таки є. І відбуваються вони знову ж завдяки Трампу й Путіну. Європейці починають відчувати й усвідомлювати свою незахищеність перед зовнішньою агресією. Зі соціологічних досліджень бачимо, що принаймні половина європейців зрозуміла й акцептувала: si vis pacem, para bellum (хочеш миру, готуйся до війни).

«Чи вдасться ЄУ стати сильнішою, залежить від питання єдності й того, що ми називаємо відчуттям загрози. Насправді, хай як парадоксально це звучить, що брутальніше поводиться Путін, то краще для Європи. Що більше він скоїть гібридних атак на європейські країни, то краще люди усвідомлюватимуть загрозу. А він, здається, продовжує активізовувати гібридну війну. Одним словом, можливість є, вона відкрилася, і я думаю, що в Європі буде зроблено багато. Цього ніколи не буде достатньо, але Євроунія, яку ми знаємо, – вегетаріанець у світі хижаків – уже не буде такою. Я не кажу, що все чудово, але я думаю, що нинішня ситуація грає на користь Європі, а це промисловість, техніка та гроші», – зазначає Ґросс.

Як красиво і слушно сказано про Європу: «вегетаріанець у світі хижаків». Так, вона здатна надати для благої справи стримання російського агресора техніку і гроші, задіяти свою промисловість, випускати більше танків і бронетранспортерів замість машин. Утім найтяжчу й найнебезпечнішу роботу зараз виконує Україна, вона докладається до цієї справи своєю кров’ю, кров’ю найкращих синів і дочок.

У Європі усвідомлюють, що допоки Україна воює, доти загроза для Євроунії перебуває на кардинально нижчому рівні, аніж за умови гіпотетичної української поразки. Це змушує європейців нарощувати військову допомогу Києву, не зважаючи на позицію Сполучених Штатів. І якщо це інколи не вдається робити колективно, через спротив путінських васалів у Європі (прем’єра Угорщини Віктора Орбана і прем’єра Словаччини Роберта Фіцо), то допомога йде на національному рівні. Або відбувається переформатування європейського блоку, створюються нові групи підтримки України, як то «коаліція охочих» чи інші тимчасові утворення.

Для європейських політиків цілком зрозуміло, що надавати Україні військову й фінансову підтримку значно вигідніше у фінансовому й демографічному аспекті, аніж воювати самим. Але і Європі, якщо вона дійсно прагне стати великою, реальним і впливовим гравцем на міжнародній арені, раніше чи пізніше доведеться зіткнутися з ворогом у безпосередній сутичці. І до цього треба готуватися негайно.

Як це, наприклад, роблять балтійські держави – Литва, Латвія й Естонія. Вони чітко усвідомлюють, що з високою ймовірністю стануть наступною жертвою нападу. І стовідсотково покладатися на статтю 5 Статуту НАТО, яка передбачає колективну оборону, ніхто наміру не має. Особливо після заяв Трампа про наміри вивести американські військові контингенти з Європи.

«Росія – агресивна країна, це екзистенційна загроза для всіх нас, й інвестиції (в оборону, – ред.) потрібно робити зараз», – заявив нещодавно в коментарі для телеканалу Euronews міністр оборони Латвії Андріс Спрудс. З ним погоджується литовська колега Довіле Шакалієне: «Не треба плекати ілюзій. Не будемо обманювати себе тим, що Росія зупиниться після України. Росія використає час після припинення вогню, щоб прискорити нарощування своїх військових можливостей. У них вже є величезна армія, навчена на полі бою, яка стане ще більшою». І міністр оборони Естонії Ганно Певкур: «Ми всі поділяємо розуміння того, що коли війну в Україні буде припинено, Росія дуже швидко передислокує свої сили. Це означає, що рівень загрози зросте дуже швидко і значно».

Нині особливе занепокоєння держав Балтії викликають майбутні російсько-білоруські військові навчання «Запад-2025», які пройдуть біля їхніх кордонів восени цього року. Ці військові маневри, які відбуваються раз на чотири роки, мають стратегічний масштаб, у них беруть участь десятки тисяч військовослужбовців, які імітують евентуальний військовий конфлікт з НАТО.

Пригадаймо, що саме такі навчання восени 2021 року стали прологом до повномасштабного російського вторгнення в Україну. Чи не відбудеться цього разу аналогічне вторгнення до Литви, Латвії й Естонії? Навіть якщо й ні, то під час навчань Кремль, найімовірніше, спробує здійснити серію прямих чи гібридних провокацій, які будуть близькими до нижньої межі активації плану колективної оборони згідно зі згаданою статтею 5 НАТО. І таким чином росіяни перевірять готовність Заходу (а особливо США) реально захищати територіальну цілісність невеликих союзницьких держав.

І саме в такий момент Європі не можна схибити, не можна дати слабину. Навіть якщо Сполучені Штати під керівництвом Трампа проігнорують загрозу. Саме такі моменти продемонструють, чи здатна Європа «знову стати великою». Загалом потенціалу в країн-членів Євроунії разом з Великою Британією більш ніж достатньо, треба лише не побоятися його задіяти. Й останні рішення європейських країн чітко засвідчують, що позитивні тенденції у цій царині вже проглядаються.