Підземна церква у Луцькому замку: де молилися князі

Поміж мурами і вежами Луцького замку під землею прихована одна з найдревніших будівель Волині – церква Івана Богослова. Її вважають найдавнішим християнським храмом Луцька та найстарішою кам’яною спорудою міста, що збереглася до наших днів хоча б частково.

У наш час, щоб побачити залишки святині, потрібно спуститися під землю. Руїни давньоруського храму накриває спеціальний захисний павільйон. Тут, серед старовинної кладки й археологічних знахідок, досі відбуваються богослужіння, а туристи знайомляться з історією княжої Волині.

Посередині замкового дитинця є металевий дах павільйону, під яким збережені фундаменти давньоруської церкви (фото ZAXID.NET)

Як розповіли у туристичному центрі Луцька, церкву збудували у 1170-х роках на дитинці замку, який тоді ще мав дерев’яні укріплення. Це був княжий храм династії Ярославичів. Уже через століття, за правління Мстислава Даниловича, церква стала кафедральним собором.

Особливого розквіту церква зазнала у XIV столітті за князя Дмитра-Любарта. Тоді святиню розбудували й збагатили декором. Підлогу виклали кольоровою керамічною плиткою, стіни вкрили фресками, встановили багатоярусний іконостас, що спирався на розписану фресками муровану передвівтарну перегородку. На той час це був один із найрозкішніших храмів Волині.

Вцілілі фрески давнього храму (фото ZAXID.NET)

Церква була важливою не лише як релігійна споруда. У середньовічному Луцьку вона виконувала функції своєрідного осередку влади. За свідченнями істориків, тут складали присягу урядовці, проводили судові засідання та зібрання шляхти. При соборі діяла капітула – рада вищого духовенства, а також зберігали замкову канцелярію з найважливішими документами.

Саме тут знайшли свій останній спочинок волинські правителі: у храмі були поховані князь Любарт, великий князь литовський Свидригайло та інші представники князівських родів.

Сучасний стан церкви та збережені артефакти (фото ZAXID.NET)

Храм був відносно невеликим – приблизно 10 на 11 метрів, покритий ґонтом, з одним куполом. Через обмежений простір замкового дитинця його не могли зробити надто просторим. Водночас товщина стін сягала півтора метра. У XII столітті це була міцна споруда, особливо якщо врахувати, що навколишні укріплення замку тоді ще залишалися дерев’яними.

Реконструкція церкви Івана Богослова у Луцькому замку (ілюстрації з Вікіпедії)

За шість століть існування собор поступово занурився в землю майже на три метри. Археологи виявили кілька нашарувань підлоги, що свідчить про численні перебудови та ремонти. У XVIII столітті стан будівлі вже був аварійним. У 1775–1776 роках луцький владика Сильвестр Рудницький наказав розібрати старий храм і заклав фундаменти нового собору. Проте втілити задум завадила його передчасна смерть, а послідовники вирішили не продовжувати будівництва.

У наш час у церкві досі відбуваються богослужіння (фото ZAXID.NET)

Довгий час про давню святиню нагадували лише письмові згадки. Лише у 1980-х роках археологи розкопали фундаменти княжого храму. Над залишками споруди облаштували підземний музейний павільйон. Сьогодні тут можна побачити експозицію давньоруської цегли плінфи, фрагменти фресок, декоративну плитку, кахлі та елементи ліпнини. Частина знахідок зібрана з інших споруд, що дозволяє уявити вигляд інтер’єру минулих століть.