«Ця робота мені до душі»

Днями виповнився вже рік, як 39-річний Максим Козицький очолив Львівську обласну державну адміністрацію. Очевидно, що цей рік був надзвичайно напруженим не лише для нього, а й для Львівщини загалом. Сьогодні Максим Козицький є гостем студії ZAXID.NET LIVE. Вітаю вас.

Вітаю.

Отже, рік на посаді – сподівалися стільки протриматися?

Відверто кажучи, коли призначали 5 лютого, я зовсім не думав, скільки протримаюся. Але хотілося зробити те, що запланував. Готував плани, думав… Ну, певні речі вдалося, звичайно, зробити – а у певні, звичайно, внесли корективи. Та сама епідемія коронавірусу, коли треба було перебудовувати і свою роботу, і підлеглих, і саму роботу медичної системи львівської. І взагалі не тільки медичної системи, а й організацію промисловості Львівщини – це зовсім по-іншому вносить свої корективи і плани. Щось вдавалося, щось не вдавалось – але вважаю, що працювали для людей і працювали з відкритим серцем.

А наскільки важко це було робити? Ви раніше ніколи до влади, до такої адміністративної, бюрократичної роботи не мали стосунку – і тут це, багато підлеглих. Як воно?

Справді, доволі важко давалося спочатку, тому що справді не до кінця розумів побудовані процеси і не до кінця розумів, як воно все взаємодіє – центральні органи виконавчої влади, виконавча служба, обласна рада, адміністрація, місцеві органи влади. Це доволі все-таки складний механізм, і певний час, звичайно, потрібно, щоби звикнути до процесів, до організації роботи і до людей.

От якщо озирнутися на цей рік – яка ситуація була найскладнішою? Я розумію, є процеси типу як ковід, коронакриза, але якісь такі ситуації були складні особисто для вас?

Для мене першим таким основним викликом була певна ситуація з коронавірусом, коли до нас почали приходити потяги, експреси з Польщі, вони проходили через Львів, йшли на Київ. І більшість людей, які виходили, – виходили у Львові. Оце саме ті масові речі – організація їхньої згоди на обстеження, на переправку автобусами в інші області, правильна організація зустрічі, заміри температури. Це ми самі розробляли згоди на обстеження і так далі. Оцей найперший момент, коли ти розумієш, що потяги йдуть щодня, і йдуть по два-три, це сотні людей – і певних вказівок немає, ти маєш сам на місці приймати рішення, від якого залежить здоров’я не тільки тих, хто прибуває, але і тих, хто зустрічає, і епідситуація на Львівщині... От це перший такий виклик, з яким стикнувся. І дуже чітко і добре зрозумів, що перш за все посада голови ЛОДА – це питання вміння приймати правильні рішення і вчасно.

Зараз є адмінреформа, нові райони. Ви ще в середині січня подали кандидатури нових голів РДА: було двадцять, тепер сім тільки є. Наразі президент офіційно призначив лише трьох. Чому така затримка? Це вже майже місяць.

Ну, це як дивитись. Три вже призначені, двоє голів погоджені в Офісі президента, надалі йде погодження ще двох. Я думаю, що протягом кількох тижнів ми закінчимо процес з призначенням голів.

Можливо, можете назвати кандидатури, які вже погоджені, ці двоє?

Офісом погоджені кандидатури на голову Львівської РДА, а також на голову Дрогобицької РДА.

А прізвища можете назвати?

Я б не хотів, тому що все-таки…

Бо в пресі вже з’являлися, зокрема ми писали про голову Дрогобицької РДА – Кулиняк, так?

Я люблю завершені процеси. Якщо процес не завершений…

Але це ж уже погоджено.

Звичайно, погоджено. Але призначається Кабінетом Міністрів. Як тільки буде офіційно призначено, я зможу офіційно дати інформацію.

Зрозуміло. От ви зараз суміщаєте посаду голови ЛОДА зі статусом депутата облради. Це з розрахунку на якесь політичне майбутнє? Такий, можливо, запасний майданчик на випадок якоїсь несподіваної відставки, наприклад?

До виборів я був головою адміністрації. На вибори вів партію «Слуга народу», президентську партію, і був першим номером. В даний момент я також є депутатом обласної ради.

Але для мене основний майданчик, майданчик комунікації з людьми і роботи – це все-таки голова Львівської обласної державної адміністрації. Ця мені робота до душі. І мені здається, що ми з моєю командою робимо все, щоби Львівщина розвивалася.

Я розумію, але ця посада залежить від волі президента – і так трапляється, що голів міняють.

Звичайно. Я спокійно дивлюся в майбутнє, тому що маю чим займатися – можу працювати далі депутатом обласної ради, а можу вернутися в бізнес. Побачимо.

А от що би ви хотіли, що вам ближче? От ви, я так розумію, вже ввійшли в смак політичної боротьби, якоїсь політичної діяльності.

Не ввійшов у смак політичної боротьби. Якщо ми говоримо про боротьбу, то вона не так цікава – цікаво робити щось разом. Не має значення, депутат від якої ти фракції. Обласна рада – це перш за все розпорядження коштами платників податків, які живуть в області. І треба спрямувати ті кошти туди, де це найбільш необхідно – так, як ми це робили цього року. Співпраця з обласною радою…

Щоби ви чітко розуміли: є державні програми, які потрібно дофінансовувати коштом обласного бюджету, є навпаки. Якщо немає тої синергії, руху вперед разом – то, напевно, зовсім по-іншому дивишся і на роботу голови адміністрації, і на своє депутатство в обласній раді. Поки ти відчуваєш, що справді можна рухатися і робити речі, які потрібні суспільству, то це цікаво.

Але ви, поміж іншим я зауважив, достатньо публічний політик. Ви, по-перше, дискутуєте зі своїми однопартійцями, друге – реагуєте на такі заяви ідіотські, як от Іллі Киви. Це така риса політика публічного – сподобатися виборцям. Не чиновника, який просто керує.

Я взагалі люблю дуже відверті розмови. І коли даю якісь речі від душі, від серця – це справді моя думка, я її не маю чого соромитися.

Ми живемо на Львівщині. Я бачу, якщо подивитися на останні заяви народного депутата, умовно, – ми такі заяви чули і в Криму, і на Донбасі. Ми зараз бачимо, що робиться і в Криму, і на Донбасі. А якщо ми живемо на Львівщині і розуміємо, хто наші герої, і точно знаємо, що в нас така ситуація не повториться – то я хотів би, щоби у всій Україні було таке відношення до них.

Критикувати депутата від ОПЗЖ – це зрозуміло. Але ви часто критикуєте публічно і своїх колег по партії «Слуга народу» – наприклад, Камельчука з його заявами про вигадки про коронавірус, Бужанського, Дубінського…

По коронавірусу. Якщо, на жаль, у нас досі вмирають наші герої на сході (за минулий місяць – це вісім наших героїв, які померли) – це один фронт. І другий фронт – ковідівський. Якщо 1759 людей минулого року в нас померло, з них 50 працівників медичних, які надавали допомогу, – це теж герої.

І я думаю, питання коронавірусу не менше, ніж питання війни з Росією, торкнулася кожного з нас на Львівщині. Кожен з нас або перехворів, або мав хворих близьких і рідних, або знайомих і друзів. І коли заявляти, що цього не існує – то треба просто не поважати, перш за все, своїх людей.

Але оскільки ви – члени одної партії, то коли в публічний простір виплескуються такі конфлікти, це не дуже добре для партії.

Знаєте, я люблю тримати позицію і чітко називати все своїми іменами. Це мені подобається. І немає значення, на якій ти посаді. Якщо ти залишаєшся людиною і відверто говориш про те, що тебе болить – я вважаю, що це правильно.

Але вас не розчаровує, що такі люди продовжують залишатися в партії? Ну, окей, Дубінського вигнали принаймні з фракції…

Я вважаю, що світ цікавий різноманітністю – мають бути різні думки. Для цього ми і є демократична держава. А люди мають робити висновки і бачити, хто чим займається.

От сьогодні «Лівий берег» написав, що Офіс президента думає над створенням нової партії – без оцього шлейфа «Слуги народу». Чи готові ви були б приєднатися до цієї, наприклад, партії, до такої нової?

Знаєте, мені завжди імпонують люди – не партійні назви і не прапори.

Тобто залежить, хто буде в цій партії?

Нічого подібного. Мені приємно працювати на тій посаді і виконувати ту роль, яку я зараз виконую. Я працюю для людей, і я – голова адміністрації. Мені доволі приємно бачити, що все-таки можна робити характеристику з 2019 роком і 2020-м, дивитися на економічні показники – навіть у час коронавірусу. І можна відверто про це говорити.

Розкажіть трошки більше про ліквідацію управління інвестиційної політики в ЛОДА – це було одне з найпублічніших управлінь. І що це означає – нам не потрібні інвестиції?

Ми в час коронавірусу побачили, що, напевно, старі механізми не працюють. І чітко зрозуміли, що люди, які досягали певних результатів, у час коронавірусу або в посткоронавірусний період мають пристосовуватися до цього. На жаль, деякі можуть, деякі не можуть.

Якщо ми говоримо про колишнього керівника управління інвестицій – я думаю, що він точно забере з цієї посади досвід, якого він набув, і контакти, які він набув. Я вважаю, що за ту зарплату, яку він отримував в адміністрації, він точно зможе сформувати (якщо класно буде виконувати свою роль залучення інвестицій – думаю, що він це і буде робити) на Львівщині, створити свою платформу – це тільки додасть плюсів. Хай набирає людей, працює…

Ми зараз говоримо не про майбутнє колишнього керівника, а про те, чи потрібні нам інвестиції…

А ми формуємо, звичайно. Новий відділ залучення інвестицій буде сформовано з нових людей, які також зможуть показати себе на цій посаді.

Бо я розумію, що Роман Матис був, очевидно, ображений – він говорив, що дуже погано ЛОДА працює. І критикував, що там місяцями довідку не можуть видати, яку за півгодини можна би було. Це камінець у ваш город.

Можливо. 2019–2020 рік. У час коронавірусу індекс промислового розвитку на Львівщині – 104%: краще, ніж в 2019 році, і кращий по Україні. Зекономлено на платформі ProZorro 2,5 мільярда коштів – це більше, ніж бюджет розвитку Львівської області, який, порівняно з 2019 роком, зріс на 22%. Сільське господарство – один в один до 2019 року. Тому я вважаю, що кожен має робити свою роботу, дивитися і порівнювати результати.

Так, звичайно, в час коронавірусу, на жаль, 20 тисяч людей лишилися своєї роботи. З іншого боку, 4 мільярди коштів, які залучені були на допомогу різним верствам населення, і майже 1,5 мільярда коштів, які надійшли адресних субсидій. І програма підтримки бізнесу «5-7-9», Львівщина по ній показала перший результат – це 1,3 мільярда коштів, залучених для малих підприємств. Підтримка малих підприємств на суму більше 350 мільйонів – це майже 17 тисяч ФОП-ів скористалися цією підтримкою по частковій втраті безробіття. Це речі, які точно робилися і які будуть робитися й цього року. І ми вважаємо, що Львівщина точно буде розвиватися.

Я це розумію. Але тут більше йдеться про роботу безпосередніх чиновників, підлеглих, які мають поставити підпис чи завізувати якісь речі – і там цього не роблять. І про це заявляв не лише Матис, а, наприклад, ваш же заступник Юрій Холод, який різко критикував роботу одного з департаментів ЛОДА.

У департаменту архітектури та землекористування майже 4000 звернень у рік. Я вважаю, що критика – це правильний елемент. Якщо брати сам департамент, то, як на мене, ми зараз формуємо правильний список щодо об’єктів культурної спадщини, він був поданий давніше.

Але ми теж чекаємо на кошти, які будуть виділені обласною радою для того, щоби ми могли зрозуміти, які проекти зможемо співфінансувати. Тому що є проекти, які фінансуються напряму міністерством (наприклад, як Галерея мистецтва і замки Львівщини), а є проекти, які належать до відання департаменту. Відповідно, ті об’єкти будуть чітко сформовані – і ми побачимо, які кошти виділяються обласною радою по програмах обласної ради для того, щоб ми могли зрозуміти і спрогнозувати, які проектно-кошторисні документації будуть затверджені в який період – і відповідно до цього будемо формувати кінцеві заявки на міністерство.

Тобто ці звинувачення в тому, що погано працюють якісь там конкретні чиновники в одному департаменті, в іншому – вони несправедливі?

Я вважаю, що критика має бути присутня. І ми завжди прагнемо до досконалості. Я теж вважаю, що, напевно, в певних елементах…

Ні, ну критика конструктивна, так?

Звичайно. Я точно за конструктивну критику. Якщо критика конструктивна – я за неї. І ми готові покращувати роботу.

А ви не питали потім того ж Холода – чого ти мені не подзвонив і не сказав, нащо ти це пишеш у Facebook?

Ви знаєте, я завжди люблю делегувати повноваження. Я вважаю, що хороший керівник той, який вміє делегувати повноваження і вміє потім спитати своїх підлеглих за те, що було виконано. Звичайно, ми питаємо з підлеглих, делегуємо повноваження, дивимося, як вони виконують задачі.

Минулого року на Львівщині (ви про це говорили неодноразово) в ремонти доріг було залучено 4,5 мільярда гривень – це рекордна сума за всі роки. Під час свого звіту вчора ви сказали, що цього року буде, напевно, 1,1 мільярда.

На даний момент – це попередні дані.

Але вони в чотири рази менші.

Ми дивимось. Зараз володіємо питанням Державного дорожнього фонду, обласними програмами. Також є кошти, які приходять напряму на Службу автомобільних доріг. Я думаю, що до кінця року в дороги Львівщини буде вкладено більше п’яти – не менше тієї суми, яка була вкладена в минулому році.

Тобто не менше 4,5 мільярда?

Я думаю, що ці кошти будуть залучені в Львівську область. Крім того, я вважаю, якщо ми почнемо проект Північної об’їзної Львова – це є один проект, вартість якого 11,5 мільярда. Я розумію, що це не будуть кошти в один рік – але якщо відкриється фінансування Європейського інвестиційного банку, то теж ті кошти підуть на Львівщину.

До речі, завершили вже викуп приватних ділянок? Там, я знаю, в приватних власників мали викуповувати.

По двох районах завершений. По Жовківському району триває, буде завершений.

Ваша родина (ну, насамперед ваш батько) займається великим бізнесом, який потребує, так чи інакше, стосунків з владою. У вас виникають якісь проблеми конфлікту інтересів? І як ви вирішуєте ці проблеми? Ну, потрібна земельна ділянка розвинути вітроелектростанцію вашій родині…

У 2020 році жодного конфлікту інтересів не було, ми не відводили жодної земельної ділянки. Крім того, ми не мали жодних тендерів виграних по Львівській області і по бюджету – державному, обласному і місцевому.

Але, наприклад, була історія з продажем приміщення Львівської обласної комунальної лікарні. Там, здається, якийсь партнер вашого батька придбав.

Інформація недостовірна. Батько виходив на конкурс через ProZorro на купівлю даного приміщення. Внаслідок конфлікту між Львівською міською радою і Львівською обласною радою щодо належності земельної ділянки і приміщення батько відмовився від купівлі того приміщення.

Це про санаторій ви кажете?

Так. І в інших ніяких конкурсах по Львівській області ми участі не брали. Це питання було вирішене на користь одного з бізнесменів львівських у Львові, який зовсім не має відношення до нашої сім’ї.

Зрозуміло, медіа подали власне, що це бізнес-партнер вашого батька –можливо, для того, щоби цікавіше було читати. А що ви вважаєте за цей рік на посаді голови ЛОДА своїм особистим найбільшим досягненням?

Дуже важке питання, тому що доволі критично завжди підходиш до самоаналізу і думок, що зроблено. І коли дивишся, що зроблено, найбільшим досягненням для мене було те, що, напевно, кошти не розпорошувалися: ми намагалися їх використати в такому руслі, щоби більшість об’єктів були відкриті саме минулого року. І вважали, що ті об’єкти – це мали бути об’єкти, які додають людям впевненості в свому житті, додають їм можливості краще жити на Львівщині: дітям отримувати освіту, новим вчителям знаходити роботу, а медичним працівникам надавати допомогу всім.

От ви сказали, власне, що були відкриті минулого року. Представники попередньої влади дуже болісно реагували на те, що «от ми почали робити, а вони стрічки перерізали».

Ви знаєте, наприклад, є об’єкт – Гніздичівська школа в Жидачівському районі: її роблять, напевно, більше двадцяти років. Я, наприклад, подав цей проект Гніздичівської школи цього року через Державний фонд регіонального розвитку на фінансування – і надіюся, що ми, можливо, цього року її здамо. Звичайно, можна й інші об’єкти будувати так, як Гніздичівську школу, по 25 років і казати: «Ну, ще один рочок почекайте, нехай діти ходять у приміщення з грибком».

Я дуже спокійно ставлюся до того, що ми добудовуємо. А звичайно, що добудовуємо: якщо ми маємо 194 довгобуди по Львівській області – то давайте створювати нові довгобуди чи давайте завершимо те, що зроблено? Ми минулого року відкрили 20 амбулаторій, 5 садочків, 5 шкіл, 3 спортивні споруди. Звичайно, можна було почати 50 нових довгобудів і казати, що наші діти їх закінчать. Але для чого? Для того, щоби кожен мав свого власного підрядника?

Зрозуміло. 19 лютого вам виповниться 40 років. Будете святкувати, ви не забобонний?

Ви знаєте, я свій день народження, скільки себе пам’ятаю, завжди святкую в той самий день. Не має значення, на який день тижня він припадає. Я вважаю, що якщо тобі дзвонять твої друзі і знайомі – то, звичайно, їх треба запрошувати і радо вітати. Я завжди так роблю. І цього року, звичайно, буде один в один, як усі попередні роки.

Тобто зустрічаєтеся тільки з друзями?

З друзями, зі знайомими. Я взагалі доволі відкрита людина, мені доволі тяжко сказати, що в мене товариш – то не друг. Ні, більшість людей, які є зі мною – вони давним-давно зі мною. Є люди, з якими ще з садочка, є зі школи, є з університету, є з попередніх робіт. Я легко зав’язую стосунки з людьми, які близькі мені по духу.

У вас зараз така посада, що майже очікувано 19 лютого в ЛОДА потягнуться цілі делегації з квітами, з подарунками. Будете приймати якось їх?

Це новий досвід. Ще цього року не планував, як це буде відбуватися. Звичайно, не хотілося ні квітів, ні подарунків – хотілося хороше слово і відверте слово підтримки, відверте слово про те, що не зробив і що можна покращити – я це вважаю найкращим привітанням.

Зрозуміло, дякую. Нагадаю, що сьогодні у нашій студії був голова Львівської обласної державної адміністрації Максим Козицький. Мене звати Олег Онисько. Дякую, що читаєте і дивитеся ZAXID.NET.