«У ротарійців є одна ідея – це служіння понад власне Я»

Серед благодійних організацій особливе місце займає мережа Ротарі-клубів, які діють по всьому світу. Лише у Львові є вісім таких клубів. Про життя та місію львівських ротарійців поговоримо сьогодні з Вірою Сиряміною. Вітаю вас.

Вітаю.

Розкажіть, будь ласка, у чому особливість Ротарі-клубів. Чим вони відрізняються від інших благодійних фондів, організацій?

Безумовно, якщо ми трошки поговоримо з вами взагалі про ротарійський рух, що таке Ротарі, що таке Rotary International, звідки воно взялося – то ми не можемо сказати, що це тільки благодійна діяльність. Ротарійці – це люди, яких об’єднала певна ідея, певна думка, гасло «Служіння понад власні інтереси». Безумовно, в Ротарі-клубах є люди, які професіонали, бізнесмени – ті, які в житті багато чого добилися і хочуть щось, напевно, вже й віддати, послужити своєму власному суспільству, послужити своїй країні. І тому таких Ротарі-клубів на сьогоднішній день вже є понад 36 тис. в усьому світі, й організація налічує більш ніж 1,2 млн ротарійців.

І коли м говоримо саме про нашу країну, то 64 Ротарі-клуби є в Україні, і нас на сьогоднішній день більш ніж 1200. Тому говорити, що ми займаємося виключно благодійництвом – ні. В першу чергу – це, безумовно, толерантне спілкування. це знайомства. Це є певна мережа клубів, які хотіли би поділитися своїми думками й ідеями і впровадити, звичайно, певні проекти на благо. Проекти можуть бути абсолютно різні – напрямів діяльності є безліч. І, напевно, Rotary International коли нам говорить, що основною програмою, якою ми опікуємося і займаємося, є боротьба з поліомієлітом, з хворобою поліо – так, це основне. Вона колись закінчиться, колись цієї хвороби не буде, колись вакцинація повністю пройде – напевно, буде щось нове.

Але всі Ротарі-клуби локально займаються тими проблемами, які дійсно на сьогоднішній день гостро є в нас – у наших домівках, у наших містах, у наших областях. У Львові є вісім таких клубів, але в Києві – десять, у Харкові – сім. А мережа клубів є від маленьких містечок – серед яких такі, як Дубно чи Визирка, (можливо, люди навіть ніколи не чули, що є такі міста у нас в Україні) – до, безумовно, великих міст-мільйонників, де вже більш ніж один, два, три Ротарі-клуби.

А чому кілька клубів, чому не один клуб, якщо місія єдина?

Місія єдина, але ідеї завжди бувають різні. Ми всі унікальні, ми всі різні, ми всі толерантно відносимося один до одного. Але безумовно, що клуби збираються за якоюсь певною своєю ідеєю. І навіть у Львові є клуб, який займається тільки медичними проектами, який дуже багато зробив глобальних грантів, пов’язаних з ковідом, пов’язаних з обладнанням, з допомогою нашим лікарям. Інший Ротарі-клуб, не афішуючи цього, дуже багато допомагає на війні – це їхній особливий вид діяльності. Є клуби, які займаються тільки дітьми, є ті, що хочуть по обмінах їздити за кордон і навчатися, відправляти студентів, приймати дітей тут.

Тому ми не можемо сказати, що ми можемо якось під одну лінію поставити всю нашу діяльність. Цього року – особливо: коли біда з ковідом нас, як завжди, об’єднала, то безумовно основною діяльністю була допомога нашим медикам. Але поза тим долучалися до різних акцій, у тому числі до «Озеленення планети», до «Ділюся дорогою: роверисти і автомобілісти»…

Ви сказали, що такі клуби – це навіть не особливо благодійність, це знайомства, якісь спільні інтереси. В принципі, чим це від якогось клубу філателістів чи рибалок відрізняється? Там у них теж свої інтереси.

Так, звичайно, ви правильно сказали, що вже навіть поміж тих клубів є люди, які суто по інтересах збираються, як-то кажуть, любителів мотокросу чи яхтингу. Але ідея клубу, в будь-якому разі, це спілкування, це проекти, це знайомства.

І напевно, що якщо зазирнути в історію, Ротарі з благодійності не починалася – починалося все одно зі спілкування, і можна навіть сказати, трохи з бізнесової ідеї. Тому що на той момент, в 1905 році, четверо чоловіків сиділи, подумали і вирішили, що «ну, ти заробляєш тут, я заробляю тут – ми можемо зробити такий…».

Клуб бізнесменів.

Клуб бізнесменів, які би спочатку допомагали один одному, а потім уже і суспільству. З цієї ідеї почали. Але коли вже дійшли до рівня, що можна зробити щось добре і для людей, першим проектом Rotary International була громадська вбиральня в місті Чикаго. Скажімо, 116 років минуло – проблеми залишаються. Але це був перший приклад.

У місті Чикаго?

Я думаю, що місто Чикаго трошки, можливо, по рівню розвитку пішло дальше, але, зрештою, проекти є. Ротарі є в будь-якій країні, Ротарі-клуби є на всіх континентах. Якщо в нас ми більше спрямовані на економічний, соціальний розвиток, розвиток наших дітей і майбутнього, то в африканських країнах, як-то кажуть, проекти лежать самі по собі, ось тут. Тобто школа, нема даху – дітей треба навчити; чиста вода, її там немає – треба її провести. Тобто не треба навіть щось придумувати, гадати – проекти вже є.

Тому люди об’єдналися, вже пізніше була створена глобальна організація Rotary International. Після чого однією з наймасштабніших на сьогоднішній день організацій – це є фундація Ротарі, Rotary Foundation, яка саме фінансує глобальні гранти, на які подаються клуби. Тому що одиницею в Ротарі є клуб, найважливішою одиницею, яка є… В піраміді вона стоїть на самому верху, а вже пізніше є розгалужена структура.

Звідки гроші?

Безумовно, всі ротарійці, абсолютно всі платять внески, платять внески на Rotary International. Вони не є великими.

Наприклад, у Львові це скільки?

Неважливо, чи у Львові, чи в Америці: кожен ротарієць платить 70 доларів на рік. Тобто це є абсолютно однаково для всіх. І, безумовно, є відкриті фінансові звіти, відкритий бюджет Rotary International – будь-яка особа може зайти на сайт Rotary International і подивитися, на що закладені гроші і як вони витрачаються. Кожен рік є відкритий фінансовий звіт.

Я правильно розумію, що стати членом Ротарі-клубу не так просто – це потрібні рекомендації якісь? Форма закритого клубу все-таки існує.

Зрештою, так – але не так важко, я би сказала. Головне, напевно – бажання кожної людини. Тому що я можу вас запросити, ви можете прийти на один з Ротарі-клубів, які собі виберете. Один раз прийдете, другий, подивитесь, поспілкуєтесь – можливо залишитесь, можливо вам сподобається і будете проводити свою якусь діяльність в межах організації. Є люди, які на сайті пишуть: «Я, такий-то, такий-то, хотів би…». Приходять абсолютно чужі, абсолютно, так би мовити, з віртуального світу дізнавшись, що таке Ротарі – і так само лишаються. Людям подобається.

Знаєте, тепер, у світі, коли ми більше року просиділи перед камерами – ми так само сиділи в карантині, так само навчались і проводили свої заходи тільки у зумах, у пінах, намагалися зробити це якомога цікавішим – але ми скучили саме за спілкуванням, за живим спілкуванням. Тому спілкування ось таке – виважене і толерантне спілкування між людьми, є основною рисою ротарійського середовища, ротарійського суспільства. Тому що там ми є, в принципі, всі рівні, ми ніколи на засіданнях не будемо говорити про політику чи про релігію. Слава богу, що Rotary International з 1978 року вже почало до клубів запрошувати і жінок, у тому числі. І, напевно, величезним кроком на сьогоднішній день є, що губернатори, які керують певними осередками (про які можемо пізніше поговорити) – на сьогоднішній день є, так само, я...

Але так пізно жінок почали запрошувати? Такий суто чоловічий клуб?

Суто. До 1978 року – суто чоловічі клуби. Навіть в Україні до сих пір таких є пару штук, де тільки чоловіки.

Можете пояснити? Є навколо ротарійців якийсь такий ореол масонства. Зрештою, з ваших слів можна теж зробити якісь такі висновки: ми просуваємо одне одного і маємо якусь таку велику місію – не зовсім зрозуміло, яку.

Не будемо говорити про масонство – будемо говорити про ротарійців. Ротарійці – це люди, які, в будь-якому випадку, відкрито сплачують внески. Ми можемо поговорити про фінанси Rotary International. Зрештою, ми можемо поговорити і про фінанси окремих підрозділів, тобто окремих територій, які в нас називаються дистриктами.

Ротарійці… Так, у них є одна певна ідея – це служіння понад власне «я», понад власні інтереси. Але є сім напрямків діяльності. У будь-який напрям діяльності будь-який клуб може направити себе. На сьогоднішній день немає віку, на сьогоднішній день в Ротарі немає віку – будь-яка людина будь-якого віку може стати ротарійцем. Так, по рекомендації.

Включно з дітьми?

Діти – це наша молодь. У нас є окремі програми: у нас є молодіжні клуби Rotaract – там, де молодь, там, де вони об’єднуються, їм цікаво. Досить багато клубів – по Україні 24 клуби в нас. Є зовсім маленькі, є Interact – це шкільнята, які є програмою Ротарі, якими ми опікуємося і займаємося. Ми не можемо дітей пустити самих. Тобто є клуби, які мають своїх підопічних маленьких дітей. І вони так само поводять діяльність, розважають їх, показують, як на сьогоднішній день рухається країна, що, де. Тобто це – одна з програм, але таких програм безліч. Є програми по обміну вже професіоналами – тобто ми практикували вже в доковідний час, що, наприклад, лікарі поїхали за кордон на стажування на три-чотири тижні. Вернулися – і свій досвід вони перевели сюди…

І це фінансує Rotary International?

Це фінансує Rotary International, так.

І це все виключно з цих благодійних внесків, цих 70 доларів? І цього вистачає?

Це є обовязкові внески – 70 доларів. Безумовно, якщо помножити їх на 1,2 млн ротарійців – то розумієте, про які суми можна говорити.

Розумію, але в глобальному масштабі це…

І, безумовно, є благодійність. Безумовно, є ті внески, які ти жертвуєш, якщо ти можеш і якщо ти хочеш. Є великі донори, які жертвують дуже багато – від мільйонів і більше.

Які є ротарійцями?

Які є ротарійці. Ми безумовно вдячні завжди фонду Біла і Мелінди Гейтс, які вже багато-багато років опікуються, і допомагають, і жертвують, і так само просувають. Вони близькі до ротарійської ідеї, вони – наші основні донори, з одного боку. Але, з іншого боку, кожен ротарієць є донор, кожен ротарієць може покласти один долар – і це вже є певна пожертва: ти щось віддав.

А після цього, безумовно, Rotary Foundation дає. Тому що ти завжди можеш податися на той грант, на ту програму, яка цікавить саме твоє середовище: лікарі, обдаровані діти, спортсмени, діти неповносправні чи якась інша допомога.

І в цьому випадку, я правильно розумію, що перевага надається членам Ротарі-клубу – тобто одні помагають іншим? Чи це все-таки назовні якось виходить?

Ні-ні. Кожен Ротарі-клуб, коли робить певний проект – це проект виключно назовні. Ми не допомагаємо один одному. Якщо ми говоримо про глобальні речі – то безумовно ні. Якщо приватно – це наша приватна справа. А якщо клуб береться і робить певну програму чи грант – це безумовно назовні, це безумовно для суспільства.

Зрештою, якщо ми говоримо про Львів – це є ОХМАТДИТ, це є Львівська лікарня швидкої допомоги. Тобто гранти є, вони реалізовуються на дуже багато тисяч-тисяч грошей. Особливо останнім часом, що пов’язано з ковідним часом.

А чи оголошуєте ви якось цих благодійників, особливо таких великих благодійників?

Так, ця інформація відкрита – будь ласка, звичайно. До речі, буквально через два дні, ми вирішили провести віртуальний саміт благодійників. Запросили більш ніж 20 великих організацій – фонди благодійні, благодійні організації, і будемо говорити про благодійництво з точки зору грошей. Тому що є професійні благодійники, які роблять так само дуже класні речі, суперсправу – але це їхня робота. Є волонтери, які так само фантастичні проекти роблять, але вони – волонтери. Є ротарійці, які професіонали-волонтери, тобто вони прийшли вже сформованою особистістю і готові віддати свій час, свої гроші на якусь справу, на якесь благо: чи це вітрильний спорт, чи це спортсмен, якого треба відправити.

А скільки часу, до речі, треба віддавати професійному волонтеру-ротарійцю на оцю діяльність? У всіх же є і своє життя.

Так, у всіх своє життя. Ротарійський стиль життя – це, напевно, дійсно вже стиль життя. Це вже якщо тобі сподобалося, ти прийняв це для себе – ти ним і живеш. Зрештою, один раз на тиждень є засідання Ротарі-клубу у всіх, один раз. На сьогоднішній день воно просто може бути по-різному: воно може бути в онлайні, в офлайні, в гібридному форматі, тобто ми підлаштовуємося під сучасні умови.

Безумовно, є якісь наші спільні семінари, навчання, конференції, якісь виїзди, дні народження – ми святкуємо так само, як маленькою родиною своєю, наші свята. Кожен клуб має свої власні і запрошує до себе – від спортивних змагань з шахів, більярду, боулінгу до гірських лиж, серфінгу, водних видів спорту і так далі. Залежно від того, де це (а Україна дуже велика), залежно від того, де розташовані клуби. Безумовно, якщо ми будемо говорити про Трускавець, вони запросять до себе на якусь реабілітацію з мінеральною водою. Якщо ми будемо говорити про Одесу чи про Чорне море – це буде зовсім інше. Клуби запрошують в Ізмаїл на молоде вино, київські клуби – на якісь шоколадні бали. Ну, і так далі.

От ви є головою цього осередку чи губернатором дистрикту.

Так. Якщо нашими простими словами, я є головою правління громадської спілки «Дистрикт 2232» об’єднання Ротарі-клубів України і Білорусі.

І що входить у ваші обов’язки? Це ваша вже професійна діяльність?

Ні-ні. У мої обов’язки входить один рік опікуватися всім цим механізмом, який має безперервно йти, крутитися і не зупинятися. Тому що губернатор дистрикту обирається, і він кожен рік міняється. Так само, як і президент Ротарі-клубу – щороку іде зміна, так само і губернатор – іде зміна.

Але губернатора, безумовно, до цього моменту вчать – і він, так би мовити, заходить у цей ротарійський рік уже підготовлений. Навчання проходить у Сполучених Штатах Америки. Безумовно, мовою спілкування є англійська мова і серед ротарійців, окрім української мови. Ми говоримо, що без англійської далеко не поїдеш, тому що всі папери, абсолютно всі заявки треба писати англійською мовою.

У Штатах вас вчили – чому вчили?

Управляти цією організацією згідно з законодавством, вже покладаючи цю модель на українське законодавство. Тобто маючи 64 Ротарі-клуби – вони всі зареєстровані як громадські організації, вони всі абсолютно мають витяг із реєстру юридичних осіб, вони мають офіційно відкриті рахунки, на ті рахунки офіційно можуть поступати ті ґрантові кошти, якщо вони подаються і затверджуються.

У вашому житті Ротарі скільки часу займає? Бо якщо це контролювати…

На сьогоднішній день воно займає 24/7, безперечно. Але, зрештою, рік мого відданого служіння підійде до завершення – і я передам далі. І наступний губернатор підхопить і буде далі займатися.

Тобто це ваш внесок в організацію?

Так, це мій внесок.

Ви відмовилися від свого професійного життя на цей час?

Так, безумовно, на сьогоднішній день говорити, що я можу це якось поєднувати, досить важко. Але ми маємо так само чітку структуру, і без командного рішення, без командної нашої внутрішньої діяльності, без команди далеко не зайдеш.

Як ви вирішуєте, коли хтось несумлінний член Ротарі-клубу – ну, записався, а потім йому набридло, не бере участі…

Оскільки найголовнішою одиницею є клуб – клуб і вирішує в себе на засіданнях, у них є своє правління в кожного клубу. А якщо людина не відповідає певним критеріям, якщо щось, можливо, сталося – то, безумовно, клуб тоді вирішує, що ця людина не може бути в Ротарі-клубі.

Тобто можуть виключити?

І можуть її виключити.

Ще мене цікавило одне питання. У вас чітко зазначено, що це не релігійна і не політична організація – ви згадали навіть, що не говорите про релігію і політику. Але всі ці люди можуть мати якісь політичні чи релігійні переконання?

Так, звичайно.

Просто це не треба проповідувати на засіданнях клубу, я правильно розумію?

Так, одну годину чи півтори години, допоки йде офіційне засідання Ротарі-клубу, ми не говоримо про політику і про релігію.

Але при цьому вони можуть бути членами партії чи церковних десяток?

І так воно є. Завжди абсолютно після засідання ми можемо говорити на будь-які теми. І є таке, як у нас буває – одні за одних, інші за інших.

Суперечки.

Безперечно.

Але це – тільки після засідання?

Так, це тільки після засідання, тому що всі ми різні.

А чому таке обмеження?

Ротарі – це такий уже стиль життя, і дуже би хотілося не нав’язувати якісь зовнішні фактори. І нехай оця година чи півтори години, які клуб проводить виключно для того, щоби поділитись якоюсь інформацією, яка є, поділитися якимись проектом (чи ти прийшов з якимось проектом, чи проект на якісь стадії, що треба його завершувати, чи він затверджений, чи ні) – я думаю, абсолютно нормально, якщо ми не будемо говорити про такі теми. А поза засіданням – звичайно, всі ми живі люди, всі ми живемо у такій фантастично різнобарвній країні, що говорити є про що завжди.

Ясно, дякую. Нагадаю, що сьогодні в нашій студії була Віра Сиряміна – керівник львівських українських ротарійців, губернатор дистрикту 2232. Мене звати Олег Онисько, дякую, що читаєте і дивитеся ZAXID.NET.