Відеопатріотизм

Залізти в об'єктив. Попасти на тіві. Засвітитись. Зловити зірочку і не залетіти під звіздюліну. 7 листопада на Стрийській таких мутацій юних вентиляторів націоналістичного (ніби) розмахування вистачало на всю діафрагму.

Кожен стручок хоче бути героєм. В еру відеопрог кожен незадокументований факт оголошується недійсним та неіснуючим. Вище гасла «Україна понад усе» опиняється відео-фото апаратура. Множинний слоган «Смерть ворогам» скручується в трубочку однини, де знаходиться лише один ворог - невідомість.

Зачовгані недобросовісними попередниками слова «націоналізм» і «патріотизм» юні адепти Української партії чи ВО «Свободи» змушені використовувати лише в якості фігового листочка для прикриття своїх індивідуальних амбіцій. Колективне підсвідоме може виявлятись тільки в качелях з мєнтами, які не підпускають патріотів Батьківщини до купки пенсіонерів.

Тільки нацики виходять за межі самопалів з копами, колективне безвідповідальне відсилається нафіг і з піжами вилазить голова, яка валить в об'єктив з шизанутим смайликом.

Доля западлила цим вишиваним суперменам з масштабними акціями, де можна було б навісити собі мінімальні нагороди і тому вони змушені запрягати своїх коней на 20-ть комуністів пенсіонерного віку та називати це червоним шабашем. Доля обділила їх нормальною жестю. Нормальним махачем з юними комуністами. До крові і до кісток. Для цього потрібно пензлювати до Києва, але там існує велика реальність розписатись за бандерольку по шнобелю. Можна ще поїхати в Сімф чи Донецьк, але це вже буде катрусин кінозал.

А легшої засвітки, ніж проявити свої дагерротипи в борні з компашкою підстаркуватих сапієнсів, юні нінзя-черепашки зі Львова не знайдуть ні по той бік Гераклових стовпів, ні по цей. А потім напишуть. А потім ЗМІ напишуть, шо комуністів було не 20, а 100. Що в них були кастети, нунчаки і крабові палочки.

Безперечно й комуністам вигідно, щоб ці активні децибели організували на Стрийській нехілий слем з деконструкцією плакатів, качелями і спалюванням есесесерних прапорів. Інакше, кому потрібне їх тихеньке покладання віночків у річницю червоного дея календаря?

Їх й так вже мало. Ніхто не звертає на них особливої уваги. Маргінальність активно впроваджується в їх лайф. А це, як пукнути в воду. Ніхто ж не почує. Хіба що тільки рибки. Але рибки від народження німі. Вони нічого не скажуть. Що в епоху інформаційної йопересетії прирівнюється до забуття.

Отак й організовується взаємовигідне шоу, яке з таким розмахом показують усі канали. Яка нафіг Україна, якщо трупа діджеїв погорілого театру засвітилась по ящику? Це вище за Говерлу. Це панти пантячі, щоб бікси давали базу для крабових палочок цих «патріотичних» сканерів.

Бо якщо подивитись на усю цю листопадову пургу з зочки тору вічності. Тобто, найголовнішої для усіх нациків книги - Біблії, де за максимальною кількістю (і головне - якістю) плодів вимірюється ефективність кожної крабової палочки. Тобто, якщо позиряти на цю листопадову лажу з небесних сфер, то яким ж буде плодоносне ККД справжніх українських патріотів в день той 7-й?

Запрягати своїх горбокоників на пару стареньких капців комуністичної орієнтації, таким навіть Котигорошко не балувався. В чомусь такому був помічений Івасик-Телесик, але й він це зробив з позицій аусвайсного самозахисту.

Більшою карикатуркою можуть бути тільки діскарні сцени, коли головні суперстари підстьобують до черепашки з мєнтами своїх тайсонів, а самі з боку на то сцикливо втикають, щоб потім розвернутись на камеру своїми обкуреними оченятками. А оченятка такі добрі-добрі.

Що ж доброго для неньки-України зробила ця астробойна пацанва своїми вимахонами 7 листопада? Офіційна ефективність їх дій в такій ситуації рівняється дірці від бублика (про неофіційну чит. вище). Логічно подумавши, їх дії можна навіть назвати проросійськими. Отут й розпочинається найцікавіше.

На фініші для справжніх патріотів та націоналістів звучить Warren G & Sissel «Prince Igor» (www.youtube.com/watch?v=XceVdo9IVQo).