Відтінки «Підкаменя»

Ось уже два роки поспіль на Львівщині з’являється чимало фестивалів, де можна з користю провести свій вільний час, відпочити й послухати улюблену музику. Одним із таких фестивалів є «Підкамінь», який 25-27 липня пройшов в однойменному селі Бродівського району.

«Підкамінь», який планувався майже як культурна подія 2008 року (якщо не всеукраїнська, то на Львівщині - точно), через погодні умови, можливо, й не зумів по-справжньому прогриміти. Однак вражень після нього точно вистачить на цілий рік.

Та про все за порядком...

Дорогий доїзд

Доїзд від львівської книгарні-кав'ярні «Кабінет» був зовсім іншим, аніж очікувався (планувалося прийти в кав'ярню, придбати квиток на певну годину, сісти на цей рейс і поїхати). Довелося чекати маршрутки три з половиною години. Ніхто з персоналу кав'ярні не знав, куди має приїхати автобус чи маршрутка, не могли сказати навіть приблизної години. Квиток на ці «додаткові рейси» були вдвічі дорожчі...

«За такі гроші могли і під сцену підвести», - зазначив один юнак, який приїхав тією ж маршруткою, що й я. Однак біля автостанції с. Підкамінь, де нас усіх висадили, був красномовний напис: «Увага! У зв'язку з несприятливими погодними умовами в'їзд на територію фестивалю заборонений. Просимо вибачення за незручність». Отже, 20 хвилин все-таки доведеться йти пішки...

Насправді дороги настільки розмило, що найкращим взуттям на території фестивалю були скоріше пластмасово-гумові тапки, гумаки, аніж «гади» чи будь-яке інше взуття. Ще можна було ходити босоніж. Під ногами чвакало та чвиркало. А ті невеличкі острівки суші насправді були примарою: під ними теж було мокро.

Все більше наметів переміщалися до лісу, де під деревами не так дошкуляв дощ, а під самим наметом збиралося менше води, аніж на наметовому полі.

Село Підкамінь

Облаштування самої фестивальної території у порівнянні з минулим роком вражає: на полі - електричні стовпи (минулого року страшенно бракувало освітлення). Територію облаштували і під наметове містечко, і під літературну частину фестивалю,  і під ярмарок-продаж, і для підприємців, і для майстрів...

Загалом цей фестиваль є справжнім дійством для маленького населеного пункту у 2,5 тис. мешканців, причому, за словами самих мешканців, з якими довелося спілкуватися, близько 40% «підкамінців» перебуває на заробітках, тому сам фестиваль стає своєрідною чи не єдиною можливістю побачити свято і відчути його зсередини. Молодь має можливість почути на живо гурти, підприємці - отримати користь із «голодних туристів», а ті люди, що не бояться прийняти в свою оселю на нічліг молодих осіб - ще й підзаробити і трохи поопікуватися приїжджими. Ті, що ночували в селі, були задоволенні, господарі намагалися допомогти, підказати, посушити і навіть погодувати...

Звичайний магазин взуття підзаробив на фесті - такого попиту на гумаки та гумові тапки ще не було. А продуктові магазини, здається, постійно були напівпорожні - купували практично все, особливо у ці три дні селу не вистачало хліба.

 Незважаючи на невтішні метеопрогнози, фестиваль зібрав близько 10 тис. осіб - стільки ж було минулого року за кращої погоди, причому цьогоріч на «Підкамінь» завітало трохи іноземців, також було чимало українців зі Східної України. Для декого з них багнюка була чимось незвичним, оскільки чулося розпачливе: «Ну почему здесь не проложили асфальт?»

Музичний канделябр

Дві сцени поставили організатори: на великій мали виступати приїжджі зірки, а на малій - кращі колективи Бродівщини, однак через дощ мала сцена на фестивалі була задіяна лише в останній день. Зате на великій сцені у перший день тішили вухо та око такі «До схід сонця» зі Львова (замість «Атмасфери»,  оскільки одна солістка колективу простудилася), «Русичі», «Тарута», «Юркеш» (Через повінь також не приїхали франківські «Коралі».)

Спочатку розважали публіку «До схід сонця» і «Тарута», а опісля пожвавили танці драйвово-етнічний фольк від «Русичів». Їхні кавери на «гадюкінську» пісню «Файне місто Тернопіль» та Івасюка «Я піду в далекі гори» викликали ще більше емоцій.

А далі вчварив дощ, що не відлякало людей від сцени, а навпаки - тільки пожвавило рух під дощовиками, парасолями. І коли «Юркеш» вийшов на сцену - його вітали тисячі голосів, що не повтікали від дощу. «Слава Ісусу Христу, - привітався він. - Слава Україні, Слава кожному. Сьогодні я у тій сорочці, яку одягав 15 років тому. Я її не прав. І не буду. Я одягнув її, бо не має значення, що одягнено, головне, що граєш»

 Почавши з «Їду в Підкамінь» (кавер на свою ж - «Їду до Львова»), «Юркеш» грав і співав, пересипаючи різними перлами пісні зі старого та нового альбомів. Кавери на моменти пісень інших, зокрема «ВВ», Пономарьова, Юрко «давав жару» за всіх. Здавалося, чим рясніше падає злива, тим стьоби «Юркеша» ставали гострішими та приперченішими, а танці все запальнішими. Не оминув Юрко у своїх стьобах і Ющенка, згадав майже незлим словом попсу, про друзів по сцені відізвався лагідною піснею (символічно кажучи). Натовп перед сценою щиро сміявся та галакав привітним «ура» на все, що казав співак.

Завершилося дійство дискотекою «Слухай українське», яка тривала не дуже довго, дощ лупав все сильніше.

***

Від ранку другого для фестивальники жартували: зважаючи на місиво перед головною сценою, останню доведеться перенести в інше місце. Чого вартий той факт, що автомобіль, в якому сиділи «ВВ» і Скрипка, під сцену тягнув трактор, звідти ж і забирав.

Танцювальники перед сценою намісили ще більше болота. Цього року багнюка була найбільшою фестивальною атракцією. Молоді люди знімали мокрий одяг, підкочували все вище штани і намагалися не зважати на те, що під ногами. Їх захоплювали кіч-фольклор від «Сонцекльош», запальні «Чоботи з бугая» та «Бурдон», а під «ДримбаДаДзига» і «ВВ» геть розпашілі ковзали та каталися багнюкою.

***

Теплий третій день дозволив організаторам здійснити заплановане. Відтак, працював літературний «салон», «народні» колективи з Бродівського району переспівували усіх навколо. Незважаючи на те, що останній фестивальний день був сонячним, багнюки сонце не підсушило. Болотяне веселе дійство під етніку - саме так запам'ятають цьогорічний «Підкамінь».

Сашко Лірник під час прес-конференції сказав: «Якщо фестиваль не розвивається, то він помирає. Чим більше фестивалів з'являтиметься, тим більше і частіше ми чутимемо нові імена. Треба до фестивалів додавати щось нове. Наприклад, сцена та література на «Гуляйполі» спрацювала, а бардівські речі - ні. Зате на інших фестивалях навпаки».

На «Підкамені» ж погода зробила все можливе, аби дійства не було, але про цьогорічний драйв почують усі...