Українська сецесія для доктора права: історія вілли на Личакові у Львові

Високий черепичний дах, майолікові панно та орнаменти з мотивами українського народного мистецтва. Цими прикрасами милує око вілла на вул. Вишенського, 12 у Львові, що є одним із виразних зразків української сецесії. Її збудували на початку XX століття для Романа Ковшевича, який воював у Легіоні Українських січових стрільців, працював суддею та викладав церковне право. Історію будинку нагадали на сторінці проєкту Art Nouveau heritage in Lviv.

Віллу спроєктувало і збудувало у 1911–1912 роках архітектурне бюро та будівельна фірма Івана Левинського. Як припускають дослідники, автором проєкту міг бути Олександр Лушпинський. Будинок є яскравим прикладом пізньої львівської сецесії з виразними мотивами української народної орнаментики.

На його фасаді привертає увагу майолікова плитка – фірмовий почерк Левинського. Над черепичним дахом височіє сигнатурка як невелика декоративна вежечка.

Сигнатурка на даху (фото Бюро спадщини)

«Будинок привертає увагу незвичним силуетом, високим черепичним дахом із восьмигранним ліхтарем, декоративним керамічним панно та витонченою балконною балюстрадою. На відміну від ранньої сецесії з її пишним рослинним декором, тут головну роль відіграють стримані геометричні форми, виразні архітектурні деталі та національні декоративні мотиви», – описують стилістику будинку на сторінці Art Nouveau heritage in Lviv.

Майолікова плиточка оздоблена українським орнаментом

Нині будівля є пам’яткою архітектури місцевого значення.

Вулицю Вишенського проклали на початку XX століття, тоді ж її почали забудовувати. Раніше вона називалася Бічна Солодова, а згодом Станіслава Виспянського, на честь польського митця. Теперішня назва вулиці – на честь українського полеміста XVI–XVII ст. Івана Вишенського.

фото Бюро спадщини

Що відомо про власника вілли Романа Ковшевича

Віллу збудували для доктора права Романа Ковшевича (1873–1932). Він народився у надсянському Ярославі, закінчив там німецькомовну гімназію. Далі вчився у Віденському та Львівському університетах, здобув ступінь доктор права. Деякий час працював суддею у Солотвині на Прикарпатті та Львові. Згодом як стипендіат продовжив навчання у Римі, де написав габілітаційну працю. Однак через початок війни не встиг її захистити.

На початок Першої світової війни Ковшевичу виповнився 41 рік. Проте він воював у Легіоні Українських січових стрільців, а згодом – в Українській галицькій армії.

Як розповідають на сайті Kovshevych Foundation, Роман потрапив у польський полон. Звідти йому допоміг звільнитися родич, який воював на протилежній стороні.

«У лікарні йому випала нагода зустрітися з сином його двоюрідного брата, який воював на польській стороні. Незважаючи на те, що вони перебували по різні сторони “барикад”, сімейні вузи і слава їхнього попередника Юзера Хондижинського, який воював в армії Наполеона їх об’єднала. Молодий Хондижинський піклувався про свого дядька і з часом зумів вивільнити його з полону і переправити до Львова», – зазначають у родинних спогадах, уточнюючи, що мама Романа Ковшевича походила з польської шляхетської сім’ї Чолек-Хондижинських.

Повернувшись до цивільного життя, Роман Кошевич працював викладачем, зокрема в Камʼянецькому університеті на Поділлі та Українському таємному університеті у Львові. Також був членом Наукового товариства імені Шевченка.

Роман Ковшевич (стоїть посередині) серед викладачів Таємного університету (фото з Вікіпедії)

На запрошення ректора Львівської богословської академії Йосипа Сліпого 1930 року Ковшевич став деканом факультету церковного права. У цьому закладі освіти він працював до кінця життя.