У XIX ст. Трускавець стає бальнеологічним курортом і активно розбудовується. У місті зводять не лише лікувальні споруди, але й численні вілли для затишку відпочивальників. Ці будиночки збереглися лише частково, зараз їх часто перебудовують чи взагалі зносять, та насправді вони є цікавою архітектурною родзинкою туристичного міста. Про вілли Трускавця розповіли у Трускавецькому інформаційно-курортному центрі.
Найстарішою віллою Трускавця є «Постій» (майдан Кобзаря, 5). Її збудували у 1843 році для графа Жултовського, одного з тодішніх власників Трускавця. Перший поверх вілли мурований, другий – з фахверку, з відкритим дерев’яним каркасом стін. Будинок у швейцарському стилі, а його декоративне оздоблення наближене до бойківських та гуцульських дерев’яних хат. У радянські часи там працювала міська пошта, згодом спальний корпус санаторію, тепер це приватний готель. Такого ж швейцарського стилю, який поєднується з модерном, вілли «Світезянка» та «Софія» (1898 рік).
Оригінальний вигляд вілли «Постій»
Найстаріша вілла «Постій» (фото Ядвиги Вереск)
Це був час, коли Львівщина належала до Польщі. На противагу усім тим модним, але запозиченим стилям, будівничі починають активно впроваджувати польську народну архітектуру – закопанський стиль. Як розповідають у Трускавецькому інформаційно-курортному центрі, в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. закопанський стиль у той час переважав у вілловій забудові всієї Галичини, оснований на традиційних для регіону будівельних матеріалах та конструктивних засадах народного будівництва гуралів – мешканців західних Карпат. Однак в умовах бойківського етнографічного регіону закопанський стиль став місцевим народним, з елементами підкарпатської дерев’яної різьби та архітектури. Трускавецька курортна архітектура має багато українських елементів.
Перші дерев’яні будиночки для гостей курорту масово почали будувати за вказівкою інженера Юзефа Вічинського, який з кінця ХІХ ст. розбудовував Трускавець. Кожна будівля мала свою назву. Зазвичай їм давали жіночі імена, але іноді це були вілли «Під Матір’ю Божою» чи «Під Білим Орлом». Інші традиційні – «Яніна», «Марія», «Софія», «Гелена», «Гражина», «Світезянка», «Русалка», «Саріуш». В останній 1982 року відкрили музей історії міста. А через десять років в одній із найпомітніших вілл Трускавця «Гопляна» відкрили музей майстра унікальної техніки гобеленового ткацтва Михайла Біласа.
Віллу «Саріуш» (майдан Січових Стрільців, 2) звели на нижній терасі парку в 1901 році у стилі модерн з мотивами мавританської архітектури для родини Розвадовських. Будівля має засклену веранду з балконом і двоярусну ажурну вежу з дерев’яним покриттям. Фасад прикрашений дерев’яною різьбою. Через її красу та цінність віллу ще в 1980-х внесли в перелік пам’яток і влаштували в ній музей.
ВІлла-музей «Саріуш» (фото ZAXID.NET)
Єдина збережена вілла зрубної конструкції з тесаних смерекових колод – «Гопляна» (майдан Кобзаря, 3). Це творіння архітектора Яна Семковича 1924-1928 років у традиційних формах модерну з елементами закопанського стилю та характерним напрямком карпатського регіону. Вілла має різьблені стовпи галерей, внутрішні сходи, кронштейни, фронтон оздоблений сонечком. Декоративну різьбу виконували українські майстри-різьбярі. У фойє зберігся оригінальний вітраж з краківської майстерні Желенського із зображенням старого павільйону над джерелом «Нафтуся».
Вілла «Гопляна» (фото ZAXID.NET)
Віллу збудували на місці майданчика, де раніше збиралися фірмани, на замовлення голови акціонерного товариства курорту «Трускавецькі джерела» Раймунда Яроша, тут була його резиденція. Під час Другої світової війни у віллі розмістили шпиталь. А до 1949 року у підвалах будинку працював цех розливу мінеральної води «Юзя». Згодом будинок пристосували під спальний корпус санаторію, потім – адміністративне приміщення управління курортом. 1992 року тут відкрили Художній музей творчості Михайла Біласа, де можна оглянути не лише інтер’єр, але й чудову експозицію.
Вітраж у віллі «Гопляна» (фото ZAXID.NET)
Віллу «Під Божою Матір’ю» (майдан Кобзаря, 11) збудували у 1898 році для лікаря Зенона Пельчара, який був також власником вілли «Софія». Назва пов’язана зі скульптурою Матері Божої навпроти, біля каплиці, яку в 1910 році перебудували у римо-католицький костел. «Під Божою Матір’ю» збудована відповідно до тодішніх найновіших вимог, мала розкішно умебльовані комфортабельні номери. Модерново-швейцарський стиль вілли доповнюють елементи декору різьби по дереву бойківських майстрів.
«Під Божою Матір’ю» (фото Тетяни Борисенко)
Нордичні риси – так званий норвезький стиль, що поєднується з модерном, має вілла «Поґонь» (1912, вул. Шевченка, 38). Двоповерхова вілла з мурованим високим цокольним поверхом завершується дерев’яною мансардою та пірамідальним дахом. А «Ягуся» (1910, вул. Шевченка, 15) має чотириярусну вежу, схожу на вартову.
Вілла «Поґонь» (фото з Вікіпедії)
Вілла «Ягуся» (фото Анни Троіцької)
Вілла «Еден» (Юрія Дрогобича, 1) зведена у 1931 році в стилі модерн з елементами історизму та української народної архітектури. Власник Маєр Рудерфер розмістив там 30 умебльованих кімнат та їдальню з дієтичним харчуванням. У наш час там працює бутік-готель «Рафаель».
«Клюберг» (вул. Тараса Шевченка 1) постала в 1907 році на замовлення місцевого жителя Майєра Клуберга. Це ще один яскравий зразок модерну з елементами швейцарського стилю. Від початку вілла функціонувала як пансіонат із кімнатами для оренди відпочивальників. Від 2018 року тут працює ресторан, інтер’єр якого оздобив відомий львівський художник Влодко Костирко. Стіни прикрашені оригінальними дерев’яними декоративними елементами, демонтованими з фасаду під час його реставрації.
Декор вілли «Клуберг» (фото ТІЦ Трускавця)
Зараз лише близько 20 вілл Трускавця мають статус пам’яток місцевого значення. Однак часто нові власники перебудовують архітектуру так, що важко впізнати її первісний вигляд. Місто втрачає свою автентику заради площі апартаментів і заробітків їхніх власників.
За матеріалами Вікіпедії, Трускавецького інформаційного-курортного центру та монографії Христини Харчук "Архітектура курортної забудови Трускавця XIX-першої половини XX ст"
Більше пам’яток – у рубриці «Краєзнавство»
Ми використовуємо