Визволителі?

Невже вони не розуміють, що в їхніх образах старші люди бачать тих, хто засилав їх на Сибір, хто ще в 1940-му розстрілював по галицьких тюрмах їхніх батьків і друзів? Навіщо пхають листівку в рану, котра все ще кровоточить? Невже ці молоді люди говорять від імені всієї російської громади Львова?

Хто знає, шо то нині за молодьож по Львову ходить, у пілотках з червоними зірочками і ше  у футболках з якимись написами, типу «побєда будєт за намі» (не було можливості добре роздивитися)? (з ЖЖ-спільноти misto_lviv, https://community.livejournal.com/misto_lviv/556585.html)

Победа деда - моя победа! (напис на футболках учасників акції)

Тиждень тому перед львівською Ратушею кілька молодих хлопців і дівчат, студенти львівських вузів, активісти Російського молодіжного братства, роздавали листівки. Річ для Львова з його громадськими активностями звична - але не в цьому випадку.

«Актив» вітав львів'ян з днем, про який старші люди пам'ятають ще й досі - з 27 липня, з днем, коли радянські війська втупили до Львова.

Ця акція - блискуче втручання в націоналістичний дискурс: радянська символіка в центрі бандерівського міста! - на кільканадцять хвилин, достатніх для того, щоб зробити кілька фоток і поскандалити з радикальними депутатами... Для повного апофеозу залишилося тільки зайти в «Криївку» листівки пороздавати.

Цікава обмовка організатора акції Олега Карцева про те, що про акцію поінформовано російського консула у Львові. Чому не казахського чи білоруського? Що, невже представники цих народів не гинули в війні? Чи ця війна велася таки заради Росії в її іншій історичній формі - СРСР?

Але невже активісти «Російського молодіжного братства» вдають, що не розуміють, що принесло львів'янам визволення 1944-го? Невже вони вважають, що депортації незгідних на Сибір, знищення і катування упівців, заборона греко-католицької церкви і насадження комуністичного православ'я не існували?

Невже вони не розуміють, що в їхніх образах старші люди бачать тих, хто засилав їх на Сибір, хто ще в 1940-му розстрілював по галицьких тюрмах їхніх батьків і друзів? Навіщо пхають листівку в рану, котра все ще кровоточить?

Невже ці молоді люди говорять від імені всієї російської громади Львова? Шановні львівські росіяни, невже у вас немає альтернативних точок зору, крім тих, що співпадають з позицією путінської Росії? Чи ці молоді провокатори - ваш єдиний голос? Чи ця символіка злочинної радянської імперії - ваші єдино можливі символи?

Насправді, як на мене, існує колосальна вина цілого покоління тих, кого радянська влада - примусом чи добровільно - пригнала до Львова «искоренять национализм». І за злочини того часу ніхто не покаявся, не попросив прощення.

Мені тяжко однозначно стверджувати, що діти несуть пряму відповідальність за злочини батьків і дідів, але апологетика того режиму рівноцінна одобрямсу тих злочинів

Чи було визволено Львів в часі Другої світової війни? І коли ж його визволяли - в 1941-му чи в 1944-му? І в першому, і в другому випадку був складник визволення. В 1941-му було прогнано радянську владу і проголошено відновлену українську незалежність, котру нацисти з ходу усунули, поарештовувавши відновників. В 1944-му з нашої землі прогнали вже нацистів - але по суті знову терор змінював терор.

Я вважаю, що святкувати по цій війні нічого. Була страшенна м'ясорубка, в котру наш народ втягнули два диктатори - Гітлер і Сталін - задля своїх цілей. Ми, українці, постійно мусіли обирати, яке з двох зол гірше, і боротьба в карпатських лісах теж не була приємним і бажаним вибором, а тільки примусом того дурного часу. І росіяни так само були гарматним м'ясом, як і українці - чи то в радянському, чи у власовському війську.

 «Визволення» 27 липня 1944 року - це чисто совєтське свято, і не треба його етніцизувати, фарбуючи в російські національні кольори. Правдивою ж назвою організації мало б бути «радянське молодіжне братство».

Я з нетерпінням чекаю «другого Нюрнбергу» над комуністами і їхнім режимом, котрий нарешті розставить крапки над «і» - і над їхніми вчинками, і над символікою і святами.

Фото зі сайту www.cultinfo.ru