Як бізнесмен-мільйонер захищає рідну землю у підрозділі «Хартія»
Інші блоги автора
- Дійшов пішки із Бєлгорода у Харків, щоб воювати за Україну 8 лист, 12:33
- У ворога нічого подібного на озброєнні немає 18 жовт, 11:24
- Як військові долають наслідки травми через мистецтво 11 жовт, 13:47
Всеволод Кожемяко заробив мільйони доларів, але все одно пішов воювати. Він знає, що таке – зі зброєю в руках захищати рідну землю, а значить – і з якими труднощами стикається військо. Підрозділ ДФТГ «Хартія», який він створив, зараз виріс до бригади. Тому Кожемяко реформує армію знизу.
У новому матеріалі проєкту «Український Свідок» Всеволод Кожемяко – бізнесмен та оборонець. На початку повномасштабного вторгнення він створив добровольчий підрозділ «Хартія», який згодом став основою 13-ої бригади НГУ. Підрозділ брав участь у Слобожанському контрнаступі, у боях за Харків, Сватове та Бахмут.
Всеволод намагається залучати кошти до української армії максимально ефективно. «Я акумулюю ресурси, підтягую меценатів та волонтерів, – розповідає він. – Якби я обійняв одну з державних посад, то мав би безліч обмежень для реалізації власного потенціалу. Тому я працюю у приватному секторі й мене це повністю влаштовує».
У «Хартії» намагаються будувати військо нового зразка. «Коли підрозділ виконуватиме задачу та втрачатиме менше людей, ніж інші, то його ефективність побачать всі, – каже Всеволод. – В цьому і полягає реформа». Командири «Хартії» роблять ставку на мотивацію бійців: «Коли є мотивація, то зростає ефективність навчання. Наша основна цінність – це життя людини. Треба навчати людей виживати, а потім оборонятися. Виживати, оборонятися, наступати. Так це працює».
Кожемяко вважає. що війна перетворюється на АТО-2. Але суспільство вже інше. «Я впевнений у тому, що в Україні пасіонарії не закінчаться ніколи, — каже він. — З 2014 року у нас формується кістяк нації. І це не про державних посадовців та президентів: нове покоління зростає на творах Жадана та інших патріотично налаштованих митців. Я вірю, що завдяки колективному розуму українці зможуть уникнути певних помилок у майбутньому. У нас немає вибору: якщо ми хочемо жити так, як хочемо, то ми будемо приречені перемогти».