Як нам виграти війну?

Раніше я думав, що найбільше в нашій країні працюють підприємці, тепер, знаю, що серед політиків є люди, які працюють не менше, ба навіть більше.

Сильна економіка – важлива передумова перемоги у війні

Сьогодні економічний розвиток – це питання національної безпеки. На жаль, у суспільному дискурсі воно відійшло на задній план: ні люди, ні влада не говорять про економічний розвиток як пріоритет на сьогодні. Природно, що найбільше ми говоримо про війну. Але як насправді перемогти у війні? Нашу позицію щодо агресора треба базувати на трьох принципах: стримування, стійкість, діалог.

Стійкість означає адаптацію суспільства та інституцій до мінливого безпекового середовища, та створення нових сильних інституцій, які переберуть на себе важливі функції держави і творитимуть громадянське суспільство. Таке суспільство – це горизонтальні зв’язки, які змінюють стосунки між людьми. А інституції – це державні установи, комітети, бюро, одним словом, проекти, які долучаються до творення змін в країни. Недарма «Голос» завжди наголошує на тому, що державні інституції слід підсилювати, а не розхитувати. І дуже важливо зберегти принцип стримувань та противаг, щоб зберегти баланс у владі.

Діалог. Ми, як ніколи раніше, потребуємо багато якісних діалогів, перш за все, щоб показати усім українцям (особливо тим, що живуть на окупованих територіях), що російська культура – не домінантна, а лише одна з багатьох. Росія для них повинна перестати бути «єдиним світлом у віконці».

І, нарешті, стримування. Україні слід різко збільшити власні безпекові можливості, які б унеможливили агресію у майбутньому. Оборона – це гроші. Оборонний бюджет України в 2019-му склав приблизно 3,4% від ВВП, а у 2020-му, як стверджують, підніметься до показника 5,45% від ВВП, що є найвищим у Європі. Але в абсолютних цифрах у 2019-му – орієнтовно 8 млрд $, а цього року це – 10 млрд $, що менше ніж, наприклад, у Польщі (майже 13 млрд $) чи в рази менше аніж у Росії (понал 60 млрд $). Така ситуація вимагає негайно збільшити власну оборонну спроможність.

Як? Є два варіанти. Перший – шляхом збільшення відсотка від ВВП на оборону. Але у цьому випадку ми цементуємо нашу відсталість, оскільки багато скеровуємо на оборону і мало – на розвиток. Другий варіант, на нашу думку найважливіший, – збільшити економічний потенціал України. Наш ВВП на особу сьогодні у 3,5 рази менший, ніж у Росії. Щоб захистити державу нам треба зміцніти. Тому суспільний економічний розвиток – має бути одним з головних пріоритетів. Не дарма «Голос» вийшов із ініціативою створити тимчасову спеціальну комісію та вийти з Мінського формату. Якщо коротко: «Україна має вийти з Мінських угод і зосередитись на державних інтересах – зупинитися, навести лад, зібрати сили і спланувати мир на своїх умовах. І реалізувати цей план з сильної позиції – тоді, коли для цього з’являться реальні можливості».

Економіка – надважливий фронт у сьогоднішній війні. І те, що відбувається в економічній сфері – це важливі новини, про які зовсім не чути на радіо і телебаченні, а в ток-шоу ці теми обходять стороною.

Сфери економічного розвитку України, в яких маємо #перемоги в 2019-му і яким ми допомогти “пройти”

Державно-приватне партнерство

(Закон України “Про концесію” № 155-IX)

Чому це важливо тепер? Бо держава Україна не має ресурсів, щоб швидко втілити всі реформи і налагодити роботу економіки. Нам потрібно залучити приватний капітал та громадянське суспільство. Треба врешті створити і запустити державно-приватне партнерство, про яке ми говоримо останні 5-10 років. Як показує досвід багатьох країн, залучення приватного капіталу до фінансування і управління об’єктами державної та комунальної власності на умовах державно-приватного партнерства є дуже ефективним. А найбільш поширеною у світі формою державно-приватного партнерства є концесія (договір про передачу державних підприємств чи господарських об’єктів - в тимчасову експлуатацію іншим) . Зокрема, у країнах ЄС на умовах концесії побудували та експлуатують понад 50 000 км доріг. А в Україні через недосконалість законодавства і державно-приватного партнерства ми не маємо жодного прикладу масштабного проекту на умовах концесії. Тож, ми прийняли нову редакцію Закону України “Про концесію” та внесли зміни в ряд інших законів, щоб залучити інвесторів до розвитку інфраструктурних об'єктів. Тобто тепер може “прийти” інвестор і розбудувати якісну та зручну інфаструктуру, за власний кошт, врахувавши ризики, і ефективніше управляті аніж це робить держава.

Закони ProZorro

(Закон України “Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель” № 114-IX, Закон України “Про оренду державного і комунального майна” № 157-IX)

Державні закупівлі через систему ProZorro працюють вже більше 3-ох років. Ми цю систему випробували. Працює добре. Попри те, знайшли “дірочки” в законі. Пам’ятаєте випадок, коли у Тернополі дорогу поділили на 170 ділянок, аби оминути систему ProZorro. Оці дірки ми вже закриваємо. Усі закупівлі вище ліміту 50 тисяч гривень тепер треба проводити через ProZorro. А ще один момент, який може лише тішити антикорупційні організації, навіть ті закупівлі, які нижчі за ліміт 50 тисяч – треба вносити в систему.

Оренду державного майна тепер також будемо робити через систему ProZorro. У цій системі вся інформація відкрита і громада, зокрема контролюючі громадські організації, які працюють у системі watch dog, зможуть все проконтролювати.

Приватизація

(Закон України “Про визнання таким, що втратив чинність, Закон України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації»” № 145-IX, Закон України “Про внесення змін до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" щодо лібералізації діяльності у сфері виробництва спирту етилового” № 318-IX).

Україна має близько 3500 державних підприємств, які «висять» на утриманні державного бюджету. Вони не працюють і не є ефективними. Правильно було б виокремити ті, які визначені законом як такі, що мають стратегічне значення і впливають на національну безпеку у випадку їхньої приватизації. Решту – можемо приватизовуваті та давати в оренду.

Космос

(Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державного регулювання космічної діяльності” № 143-IX).

У нас космічна країна. Ми починаємо залучати приватного інвестора і в цю діяльність також, але залишаємо контроль за державою. А щоб інвестор до нас «прийшов» і почав працювати в Україні, маємо його забезпечити потрібними ресурсами.

Ліцензії, дозвільна діяльність

(Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку ліцензування господарської діяльності” № 139-IX, Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про стандартизацію” № 124-IX)

Якщо говорити узагальнено ми працюємо над гармонізацією нашого законодавства, відповідно до вимог Асоціації про Європейський Союз: упорядковуємо сферу ліцензування, працюємо зі стандартизацією та сертифікацією. Це полегшує роботу підприємців та виробників, покращує норми, що зберігають здоров’я кожному українцю.

Що приємно дивує у Верховній Раді?

Рівень компетенцій апарату Верховної Ради. Головне науково-експертне управління дає якісні висновки, а це високий рівень професіоналізму.

Думаю, у Верховну Раду частково вже прийшли люди з іншими цінностями. І я оптимістично дивлюсь у майбутнє. Вважаю, що також є позитиви в тому, що маємо монобільшість, бо є цінність в об’єднанні, яку ми часто не бачимо. Багато хто каже, що рівень професіоналізму у депутатів цього скликання знизився. Тут можна багато говорити про якість. Але зараз Верховна Рада не менш ефективна. Приймаються закони, які «висіли» по кілька років. Наприклад, закон про викривачів корупції. Ми Антикорупційним форумом Львівщини три роки добивалися, аби його прийняли. І лише зараз за нього нарешті проголосували, хоча цей закон, як і багато іншіх, напрацювала ще попередня влада і Кабінет міністрів.

Ми намагаємося скеровуваті монобільшість у правильному напрямку, аби виконувати програму «Голосу». Іноді нам це вдається, іноді ні. Наприклад, ми програли у битві за зняття недоторканності. Дуже хитро зробили народні депутати. Закон назвали «Про зняття недоторканності», а в самому тексті закону написали, що недоторканість залишається, тобто в Україні і далі неможливо притягнути депутата до відповідальності.

Наша діяльність як депутатів – не лише подавати свої закони, а й допомогти «пройти» законам, які є якісними та добрими, багато вже є напрацьовані попередньою владою.

Що неприємно дивує у сесійній залі Верховної Ради?

Перше – це лайливі слова. Безпосередньо в сесійній залі депутати багато нецензурно лаються, і це чути як від молодих, так і від старих політиків. Це мене здивувало і вразило особливо у перші дні. Друге – законодавчий спам. депутати ставлять собі за мету не так якість законів, як їхню кількість. І пишуть що-небудь, часом, аби просто написати. І третє – пустослів’я і демагогія у залі Верховної Ради. Цікаво, що вони моментально зникають, коли, наприклад, зникають відеокамери на комітетах. Тоді можна говорити, домовлятись, будувати спільну позицію.

Мій ґрунт у Парламенті

Фракція «Голос» – моя надійна команда. Ми не беремо участі у скандалах і не продукуємо їх, а пропонуємо конструктивні ідеї, які є продуктивними та не популістськими. Влаштовувати цирк, щоб нас просто помітили ми не будемо, у нас інша мета – розбудова України, в якій панує демократія, стійка державна єдність, економічне зростання та забезпечена можливість кожної людини реалізувати себе.

Досвід показує, що спочатку наші ідеї не сприймають, критикують, а через деякий час подають як свої. Нічого страшного. Нас тішить, що й у такий спосіб вони будуть втілені.

Команда «Голосу» працює злагоджено, і це чи не найбільше вражає інших депутатів. Вони заздрять, що в нас є ціннісна команда, довіра та високий рівень поваги один до одного. Ми як сім’я. І до нас, чи не єдиних, у сесійну залу прийшов Миколай. Певне, були чемні

У кулуарах

Немає часу на кулуари. Через те, що в «Голосу» небагато депутатів, у нас розписаний увесь час по хвилинах. Навіть у перервах між пленарними засіданнями ми працюємо: або у комітетах, або на засіданнях фракції, або спілкуємося з медіа. Не пам’ятаю, аби я просто стояв і говорив з іншим депутатом у кулуарах.

***

Насамкінець хочу наголосити: це неправда, що немає можливості простому виборцеві взяти участь у законодавчому процесі. Кожна людина може працювати через депутата і подавати свої правки до законопроектів чи навіть цілі закони. До цього і запрошую львів’ян! Пишіть сюди на ya.rushchyshyn@gmail.com. За 4 місяці львів’яни напрацювали та подали за моїм посередництвом пропозиції в профільний комітет щодо Статуту про Збройні Сили України. Окрім цього, працюємо разом мешканцями Львова та громадськими організаціями над правками щодо безпекових та екологічних законопроектів. Мені особливо приємно наповнювати народовладдя реальним змістом і допомагати небайдужем активістам впроваджувати зміни в країні.