Русофобія та «Австрійський генштаб»

У новому дайджесті зібрали для вас важливу (а подекуди й дивну чи відверто огидну) пропаганду, яку РФ намагається навʼязати Україні та світу. Частина цих тез стосується західних регіонів нашої країни.

Чому росіяни це роблять? Бо мають стратегічну мету: розвалити нашу країну зсередини. Нещодавно про це вкотре наголосив очільник української розвідки Кирило Буданов: «Спроби [дестабілізувати Україну] будуть, але будь-яка дія має протидію. Держава-агресор росія не припинить спроб дестабілізувати ситуацію всередині України», – заявив начальник ГУР МО України. Допоки загарбники не можуть отримати бажаних здобутків на полі бою, роблять ставку на хаос всередині України і відмову союзників допомагати далі.

Нижче – кілька прикладів, як росіяни за останні тижні намагалися оббріхувати, дезінформувати та дискредитувати нашу країну в очах як українців, так і іноземців.

«Територіальні претензії» Польщі?

Тим часом директор Служби зовнішньої розвідки Російської Федерації Сєргєй Наришкін вирішив поділитися псевдоісторичними міркуваннями про «розпад України».

Ворог стверджує, що Польща приглядається до Львова, Закарпаття належить Угорщині, а Буковина представляє інтереси Румунії.

Звісно, Польща «придивляється до Львова», а також інших західних земель, однак із абсолютно іншої точки зору: бо ж часто на захід України летять російські ракети. Тоді польські військові підіймають у небо літаки, побоюючись загрози від Кремля.

Попри політично-історичні баталії, Польща залишається великою союзницею нашої країни: продовжує військову підтримку, приймає українців, що тікають від війни і залишається адвокаткою членства України у Європейському Союзі.

Під час головування Польщі в Раді ЄС планують ухвалити рішення з підтримки України та посилення тиску на Росію. Про це заявив міністр у справах Європейського Союзу головуючої в ЄС Польщі Адам Шлапка.

«Різні ідеї висувалися від країн-членів, включаючи використання заморожених активів. Ми не забуватимемо про Україну, і будемо стояти поряд та підтримувати її до того, як буде досягнутий справедливий, всеохоплюючий та тривалий мир», – заявив пан Шлапка.

Можливо, саме це й тривожить російських пропагандистів, які намагаються розсварити Україну та ЄС або ж зменшити роль Євросоюзу в очах українців? Риторичне питання.

Попри те, що Наришкін видав черговий фейк у стилі «Австрійського генштабу», до такої пропаганди зараз варто ставитися обачно: адже саме цей окупант курує Російську Інформаційну операцію під умовною назвою «Україна не хоче миру».

«Тепер Наришкін готує можливі диверсії для звинувачення України. Але він настільки бездарний, що інформаційно одразу зрозуміло, що це робити буде рф. І ось це все – частина кампанії, щоб звинуватити Україну “у зриві миру”, якого не хоче сама рф», – повідомив очільник ЦПД Андрій Коваленко.

Тези про «територіальні претензії Польщі» упродовж останнього тижня лютого знову охопили шпальти львівських видань уже через антиукраїнського польського політика Славоміра Менцена.

Він записав відео на фоні памʼятника Степанові Бандері, назвав українського діяча «терористом часів Другої світової», і стверджував, що Львів – польське місто.

Однак це своєрідна політика праворадикальної і проросійської партії «Конфедерація», яка пропагандує націоналістичні погляди, антимігрантські настрої та радикальний євроскептицизм.

Учасники цієї політичної сили відкрито виступають за Росію. 2015 року екс-очільник партії Януш Корвін-Мікке приїхав до тимчасово окупованого Криму. Він висловив підтримку гауляйтеру Сєргєю Аксьонову і виступив за анексію півострову Кремлем. Корвін-Мікке був проти санкцій щодо Росії навіть після повномасштабного вторгнення, заперечував масове вбивство у Бучі й навіть ніс маячню, що Україна претендує на польські міста.

Нове відео Менцена неабияк збурило українські соцмережі. Мер Львова Андрій Садовий написав: «Проросійському політику з польським паспортом Славоміру Менцену варто проявити хоробрість і записати відео біля Донецької стели. Може поїхати на фронт і поділитися своїми думками, зокрема з польськими добровольцями».

Міський голова також закликав перевірити підстави для вʼїзду одіозного політика до України.

Русофобія: а що в цьому поганого?

Як каже український блогер і волонтер Сергій Стерненко, «наша русофобія недостатня». Мабуть, дуже вагомою є «русофобія» країн, які вислали своїх представників на роковини повномасштабного вторгнення до Києва. Принаймні, так видається речниці російського МЗС Марії Захаровій.

Три дні після роковин великої війни вона мовчала (можливо, обмінювалася речовинами думками з Дмітрієм Мєдвєдєвим), а тоді «засудила» міжнародний саміт на підтримку України.

Тут і використала тезу «війна до останнього українця», якою у своїх дезінформаційних кампаніях користується Кремль, і згадала про так званий «прєступний» київський режим, і намагалася нівелювати допомогу від країн ЄС образливими висловлюваннями. Навіть заявила, що представники європейських країн належать до «партії війни».

До речі, схожі наративи – про «війну до останнього українця», «злочинний режим» і «немічність ЄС» поширюють і українські зрадники, які втекли за кордон і звідти критикують – ні, не Росію, а Україну.

Наприклад, блогер Мирослав Олешко, створив ось такий допис:

Його тези, спрямовані на українську й іноземну аудиторію водночас, намагаючись нівелювати підтримку, яку Україна отримувала й отримує від країн Євросоюзу. «Керівництво ЄС», як висловився Олешко, організовує політичну й військову допомогу нашій країні. Втім, країни блоку допомагають нам додатково, виділяючи кошти з державних бюджетів.

Наші союзники усі свої зусилля скеровують саме на мир в регіоні. Однак він не може бути стабільним і довготривалим, допоки Росія продовжує свої атаки на Україну і провадить гібридні операції проти західних країн.

Саме тому важливою є й військова складова, яка дозволить захищати Україну та Європу від російських набігів.