Як український бард захищає батьківщину на Бахмутському напрямку

Олекса Бик – бард, відомий своїми піснями та віршами, навіяними участю в АТО. Чоловік пішов на фронт ще у 2014 році, брав участь в обороні Донецького аеропорту, а нині воює на Бахмутському напрямку.

На відео, яке опублікував проект «Український Свідок», Олекса Бик – музикант, відомий насамперед авторством та виконанням пісні «Добровольці Божої чоти». Він – ветеран російсько-української війни, в минулому журналіст. Нині воює на Бахмутському напрямку – командує інженерно-саперною ротою 3-ої Окремої штурмової бригади ЗСУ.

Олекса воював на Запоріжжі, боронив Донецький аеропорт. На війні він фактично з 2014 року: був свідком окупації Криму, куди поїхав з друзями, аби підготувати деякі матеріали про злочинні дії рф на півострові. Тоді російські військові, не маючи жодних розпізнавальних знаків, разом з озброєним місцевим ополченням поклали журналістів обличчям в землю. Як розповідав згодом чоловік, саме тоді для нього і почалася війна.

Про бойові дії на Бахмутському напрямку військовий розповідає так: росіяни закидують нашу армію тілами, платять високу ціну за кожен метр фронту, на якому вони просуваються. «Темпи уповільнюються, але просування в них все-таки», – каже Олекса. «На жаль, ворог взяв Соледар, зруйнувавши його повністю. Те саме він робить із Бахмутом та його околицями. Мета – зробити із міста місце, яке захищати немає сенсу. Цілі квартали перетворені на купи битої цегли». Водночас військовий наголошує на тому, що цілі росіян звузились: раніше вони мріяли захопити великі міста — Київ, Харків тощо, а тепер із важкими боями беруть райцентри. «Це свідчить про їхню безпорадність», – зазначає Олекса.

На думку військового, тактика рівняння міст із землею має сенс. Як із цим боротись? «Ворога треба знекровлювати», – каже Олекса. «Перемелювати техніку та вигравати час для формування наших нових підрозділів. Бо вони мають перевагу у всьому: в живій силі, техніці, авіації».

Суть роботи інженерно-саперної роти, якою командує Олекса, мінувати та розміновувати. «Нас готували подібно до ізраїльських саперно-штурмових підрозділів: прокладати стежку через «зеленку», аби піхота могла йти безпечним коридором», – зазначає він.

Наприкінці весни минулого року Олекса отримав від президента України орден «За мужність». Чоловік розповів як це сталося: він вивів свій підрозділ з-під авіанальоту, який помилково влаштував український літак, прийнявши українських військових за ворога – тому що до того дня місцевістю, де знаходився підрозділ Олекси, пересувалися виключно окупанти. Перед авіанальотом Олекса та його побратими ще й отримали «на горіхи» від свого ж танку. На щастя, обійшлося без «двохсотих».

На думку ветерана, хід цієї війни може переламати більш інтенсивне постачання західними країнами артилерії. «Танки, які ми отримаємо від країн-партнерів, поки що не є вирішальною силою. Авіацію ми отримаємо не скоро. А от якби нам дали 150 HIMARS та боєкомплекти до них…», – озвучує свою думку військовий. «Я дуже вдячний всім, хто допомагає нам зброєю. Але європейські, та й світові країни, також повинні розуміти, що ми – їхній щит.

Чоловік вважає, що результати цієї війни для росії будуть катастрофічними. «Вони, результати, будуть відрізнятися лише рівнем кризи, в яку втрапить країна-агресор після свого програшу».

Але після війни на Україну також чекають важкі часи. «Війна – це лише третина шляху, відбудова забере значно більше ресурсів. Бережіть себе, бережіть один одного. Бог не дає випробовувань, які людина не здатна пройти», – підсумовує він свою розповідь.