Європейська хартія захищає мови народів без державності, - Костенко

«Українська влада в силу політичного невігластва зробила колосальну помилку - взяла під опіку 13 мов, більшість з яких перебувають під охороною потужних національних держав», - про це у своєму блозі заявляє український політик, лідер УНП Юрій Костенко.

«Чи потребує захисту російська мова в Україні? Ні, – стверджую це як політик, який 6 років вивчав європейський досвід як член Парламентської Асамблеї Ради Європи. Приміром, у Франції під державною опікою – одна, у Німеччині – 2 мови. Це мови народів, які не мають власної державності, – приміром, гагаузів, циган тощо, – й тому перебувають під загрозою зникнення. Саме такі мови й бере під свій захист Європейська хартія регіональних мов або мов меншин», - пояснює Юрій Костенко.

«Українська влада в силу політичного невігластва зробила колосальну помилку - взяла під опіку 13 мов, більшість з яких перебувають під охороною потужних національних держав. Хіба івриту, болгарській чи російській мові загрожують якісь проблеми? Ні, бо в євреїв, болгар та росіян є власні потужні держави, які охороняють ці мови. А от мову кримських татар, які не мають власної державності, Україна, дійсно, має взяти під захист», - зазначає політик.

«Російська мова – це потужна зброя, що формує людський потік в етнос, що творить російську націю», – таке пояснення ролі російської мови дає Міжнародна рада російських співвітчизників. Тобто задля примноження російського етносу, на який спиралася Російська імперія, інші народи штучно перетворювалися на юрбу, позбавлену національної ідентифікації. Саме тому боротьба росіян з українською, балтійською, молдовською, білоруською державностями тощо завжди проходила по межі національної мови. Збереження впливу російської мови фінансово підтримується на державному рівні, – "Росзарубежцентр" діє при МЗС РФ, фонд "Рускій мір" та Міжнародна рада російських співвітчизників мають свої філії майже в усіх державах СНД. Російськомовні "соотєчєствєннікі" – це впливове лобі інтересів РФ за кордоном, а також важіль тиску на політику молодих держав, що не сформували потужного національного простору», - каже політик.

«Тобто в Україні під виглядом "мовних" баталій проходить інша, набагато страшніша боротьба, – за національну державність або безславне животіння на околиці Російської імперії. Національна мова – це не тільки засіб спілкування. Мова – це кордон, який охороняє державний суверенітет. Красномовним в цьому сенсі є приклад Ізраїлю, який після проголошення державності в 1948 році, за 10 років відтворив державну мову на основі івриту, який не вживали уже 2,5 тисячі років. В Ізраїлі – від державної влади до пересічних громадян, – всі розуміли, що без національної мови ніколи не існуватиме національна державність», - зазначає Юрій Костенко.