Youtube.com – в кожному місті є свій Василь Васильців

Ще декілька років тому можна було пройтися ввечері безлюдними вулицями спальних районів і тільки подивуватись безмежній кількості вікон, що горять блакитним миготливим світлом. Тисячі сімей збиралися біля телевізора і разом із вечерею жадібно поглинали інформацію, дбайливо підготовлену телеканалами для швидкого споживання і безболісного засвоєння: серіали, телевікторини, детективні розслідування і рекламні блоки...

Зараз все більше людей зізнається, що телевізор, як розважальний та інформаційний засіб, зник з їхнього життя, разом із культурою сімейних переглядів. Навіть як далекий фон для заповнення атмосфери квартири тепер служить комп'ютер. Часом декілька їх шумить в одному помешканні, окрема машина для кожного члена сім'ї. Тепер є індивідуальний простір і власна програма, вибрана людиною за своїми побажаннями. Спілкування не за обіднім столом, а перед екраном комп'ютера в Інтернеті, навіть якщо роз'єднує одна стіна однієї квартири... Епоха самотньої людини, яка створює собі бажаний образ і представляє його на загальний огляд в масових мережах... Відпала необхідність в тому, щоб збиратись разом із компанією друзів в певному місці, на концерті чи якомусь святі, тепер місце зустрічі - myspace, youtube або facebook, і навіть футбольний матч чи виступ зірки можна дивитись онлайн, не встаючи зі зручного крісла, не виходячи зі своєї квартирки-комірки.

Такий спосіб зв'язку зі світом дав можливість багатьом самовпевненим талантам заявити про себе потенційній публіці, використовуючи мінімум засобів, знайти послідовників і шанувальників, не витрачаючись при цьому на масштабну рекламну кампанію і не переїжджаючи в столицю у пошуках маститих продюсерів. Насправді важко зараз передбачити, чи дійсно зникнуть за якийсь час друковані видання і телевізійні шоу-програми, бо всім достатньо буде свого обраного інтернет-простору, але вже зараз телерейтинги виглядають смішними в порівнянні з наступними цифрами. Двохвилинне відео про гру тетріс із людських тіл Гійома Раймона (Guillaume Reymond) подивилось більше семи мільйонів людей. Ще більше переглядів зафіксовано на сторінці норвезького відео-вундеркінда Ляссе Йертсен(Lasse Gjertsen). Свої ролики Лассе створює авторським методом гіперактивного монтажу, одне з його відео - «Amateur», де він грає на фортепіано і барабанах, подивилися майже 10 мільйонів людей. Тисячі коментарів, схвальних і гнівних: про це мріє багато творців, які раніше могли показати свої роботи лише друзям і заховати в шухляду. Формат youtube не вимагає хорошої відеоякості і професійно зведеного звуку, це місце, де вчорашні аматори стають зірками і навіть отримують нагороди (youtube video awards) і пропозиції від серйозних замовників.

Виявляється, не тільки у Львові є Василь Васильців із сотнями власноруч написаних і записаних пісень, youtube відкрив світу безліч співочих натур, в арсеналі яких крім мікрофона і комп'ютера нічого нема і нічого й не треба.

Співаючий придурок, канал якого на youtube так і називається singindork888, сімнадцятирічний Bo Burnham, мультиплікатор, який мріє співати і тільки співати, Nick Pitera, Julia Nunes, яка грає на гітарі і ukulele, і як і всі інші виглядає дурнувато, але причаровує своєю безпосередністю, простотою і цією непомірною жагою виконувати власні твори і кавери перед публікою з іншої сторони інтернет-проводів... Ніхто вас не змушує їх слухати, ніхто не нав'язує купувати диски чи дивитись кліпи, ці люди не витрачають шалені бюджети на створення привабливого іміджу, і все одно зараз вони на гребені слави, бо роблять те, без чого не можуть жити. Вони записують у своїх кімнатах пісні і знімають фільми, які вже за декілька митей можуть побачити і почути всі люди зі всіх континентів планети.

Двадцять років тому таке було неможливим, а з іншого боку, якби Софія Ротару з'явилась в youtube сьогодні - чи стала б вона такою мегапопулярною? От власне в цьому головна відмінність сьогодні і вчора, телевізора й Інтернету. Телевізор вчив слухняні маси когось любити і в кожній країні був свій телекумир, йому дарували квіти і нагороджували званнями. А зараз можна вибрати самостійно те, що ближче, і в кого вистачає розуму знайти щось, окрім «Камеді Клаб» і Васі Васильціва, той бачить, що Інтернет - це не тільки купа сміття, це місце, де себе можна відчути мешканцем величезної планети Земля, спілкуватись різними мовами і слідкувати за життям людей в різних культурах. Тут є не тільки Мадонна і Джастін Тімберлейк, а безліч музики, і щодня можна відкривати для себе нову. Ви колись чули про групу Hello Goodbye? А на myspace в них 700 тисяч фанатів.

Та є й інша сторона медалі - багато хто скучив за ексклюзивом, сюрпризом, за тим відчуттям розігрітого інтересу до чогось особливого... Вседоступність і миттєвість отримання інформації знищує ту магію очікування нового фільму чи музичного диску. Тому багато рекордингових компаній в пошуках нових талантів тепер зазначає, що не приймає демо від так званих «myspace bands».

Так, пристрасть до творчості в багатьох сильніша за терпіння і хочеться одразу поділитись зі всім світом якимось свіжачком, але дуже часто вже на завтрашній день це стає неактуально...

Раніше треба було робити вечірній макіяж, вкладати зачіску, одягати вишукану сукню і дорогі прикраси, сідати в карету і їхати слухати нову оперу. Тепер можна сидіти в одних трусах і брудній майці перед компом і споживати ці ж культурні плоди, а враженнями ділитись із невідомими персонами, схованими за нікнеймами. І для кожного знайдеться новий інтернет-кумир, а можливо на завтра ви й самі спробуєте ним стати. В світі, де не видно захоплених очей і не чути гучних оплесків, можна бути красенем без послуг стилістів і гримерів, можна бути знаменитістю, а в реальності їздити маршруткою на роботу в офіс страхової компанії.

Кінець телевізора настав тоді, коли людям набридло дивитися на славу і багатство інших, і всі зрозуміли, що самі здатні й не на таке. Всім закортіло у великий екран телевізора, але натомість всі потрапили в маленький екранчик youtube. І все-таки це краще, ніж грати в підземних переходах чи на холодній вулиці, хоча кожен обирає шлях до публіки сам. А публіка - в нашій країні вона досі в більшості своїй невідривно сидить біля телевізора, де вже давно нічого нового нема, і тільки синє світло миготить із безкінечних рядів вікон будинків спальних районів...

Фото зі сайту xaoc-ua.mylivepage.ru