За що Філарет образився на Порошенка
IQ

За що Філарет образився на Порошенка

Чому погіршилися взаємини між патріархом та президентом після отримання томосу?

Валерій Майданюк, 28 січня 41293 21
фото УНІАН

Виступ патріарха Філарета на з’їзді партії «Батьківщина», на якому висунули кандидаткою в президенти Юлію Тимошенко, спантеличив українців і засвідчив, що взаємини між патріархом та президентом Порошенком після отримання томосу та створення української помісної церкви зіпсувалися.

Порошенко «втрачає» томос?

Після недавніх подій у релігійному житті країни більшість українців вважає Порошенка найбільшим другом духовенства Православної церкви України, яка сформувалася на базі УПЦ Київського патріархату. Здавалося б, які сумніви можуть бути у цьому, якщо президент ініціював та допоміг отримати томос про автокефалію, легалізувавши в такий спосіб українську церкву для всього світового православ’я? А участь Порошенка на об’єднавчому соборі, при отриманні томосу в Константинополі та подальший томос-тур країною закріпили у свідомості пересічних громадян асоціативну зв’язку «Порошенко – Православна церква України».

Однак громадяни були дуже здивовані, коли патріарх Філарет – будівничий Української православної церкви, яка отримала томос, виступив на партійному з’їзді Юлії Тимошенко – головної конкурентки чинного президента на виборах. І це після всього, що Порошенко зробив для української церкви. Більше того, Філарет розпочав промову зі слів «Вельмишановна Юлія Володимирівна Тимошенко» та закликав молитися Ісусу Христу, «щоб він благословив ваш з’їзд, який буде служити інтересам української держави і українського народу». Святійший, звісно, згадав добрим словом і Віктора Ющенка, і Петра Порошенка за їхню діяльність щодо автокефалії української церкви. Однак сам факт присутності патріарха на з’їзді, який висуває головну конкурентку президента, засвідчив, що відносини між ними зіпсовані, а Порошенка Філарет вшанував лише формально.

Щобільше, Філарет не бажає перемоги Петра Олексійовича на виборах і недвозначно стає на бік Тимошенко. Водночас цим виступом патріарх привертає на бік Тимошенко тих українських православних, які гаряче радіють томосу і досі асоціювали його лише з Порошенком. Філарет ніби вибиває у президента його головний козир – томос, демонструючи вірянам, що українське православне духовенство також підтримує і Юлію Володимирівну. А якщо навіть сам засновник і почесний глава Української православної церкви патріарх Філарет підтримує Тимошенко, отже вірянам немає більше потреби керуватися стереотипом «якщо ти за ПЦУ – то голосуй за Порошенка». Одним махом Філарет відсікає від Порошенка частину православних прихильників, які отримали недвозначний сигнал: патріарх підтримує Тимошенко. Після цього послання чинному президентові доведеться змагатися з екс-прем’єркою без ореолу томосу, який Філарет тепер розділив в очах виборців між двома кандидатами. А без головного козира – томосу, у Порошенка залишається для електорату не так вже й багато аргументів на свою користь.

Гнів патріарха?

Відвідання патріархом Філаретом партійного з’їзду Тимошенко є своєрідним меседжем главі держави, який засвідчує, що патріарх незадоволений процесом створення помісної церкви або, можливо, своїм місцем у ньому. Частково певну роль могли відіграти й особисті амбіції Філарета, який двічі в житті був фактичним главою церкви, але так і не став офіційним патріархом. На початку 1990-х Філарет був місцеблюстителем і фактичним главою усієї РПЦ, але не зміг домогтися обрання патріархом, тож у відповідь почав будувати окрему українську церкву – УПЦ КП. За цей вчинок представники російського духовенства оголосили його «розкольником», а українська церква не мала офіційного визнання у православному світі. Титул патріарха, з погляду канонічності, у Філарета вважався «самопроголошеним», і він усе життя намагався домогтися офіційного статусу. Філарет неодноразово висловлював бажання очолити новостворену помісну церкву, проте його кандидатуру не підтримали в Константинополі, тож компромісною фігурою було вирішено вибрати близького соратника і фактично праву руку Філарета – Епіфанія. Але навіть після створення нової церкви Філарет заявляє, що й надалі вважає себе патріархом, тоді як Епіфаній залишається митрополитом.

Однак невдоволення Філарета викликали не тільки нереалізовані амбіції, але й нижчий, ніж очікувалося, статус церкви – митрополія, замість патріархату, що є значно меншим рангом та виглядає своєрідною формою контролю з боку Константинополя. Окрім того, Константинополь закріпив за собою монополію на призначення єпископів, проголошення святих та постачання святого мира, необхідного для церковних обрядів. На додачу Константинополю перейшли всі закордонні парафії УПЦ КП, – а це потужні та багаті на доходи єпархії у США, Канаді, Франції, Німеччині, Бельгії, Італії, Нідерландах, Швеції, Португалії, Австралії тощо. Відтепер закордонні храми разом із церковними приміщеннями, майном, землею та пожертвами парафіян належатимуть Константинополю. Раніше УПЦ КП на чолі з патріархом Філаретом була повністю вільною та нікому не підконтрольною структурою, яка самостійно вирішувала і власні канонічні, і кадрові, і фінансові справи. Тепер же дітище Філарета – українська помісна церква – частково залежатиме від рішень Константинополя, а за отримання автокефалії та офіційного визнання довелося поступитися частиною церковної незалежності.

Тож Філарет робить низку заяв та кроків, які демонструють його невдоволення напрямком руху створення української помісної церкви. Почесний патріарх не їде до Константинополя на вручення томосу, тоді як туди поїхали і президент Порошенко, і голова Верховної Ради А. Парубій, і навіть деякі кримінальні авторитети з Дніпра. А невдовзі Філарет розкритикував нову назву «ПЦУ», надану Константинополем, наголошуючи, що «переклад невірний» і правильно називати «Українська православна церква». Що загалом було б більш закономірним, враховуючи національний характер новоствореної церкви. Водночас назва «Православна церква України» вказує лише на територіально-державну, а не національну належність.

Однак це лише видима частина айсберга невдоволення патріарха, який не може собі дозволити зараз критикувати відкрито президента чи процес створення української помісної церкви. Філарет розуміє, що багато чого відбувається не так, як би він хотів, але сказати про це вголос сьогодні - означатиме затьмарення врочистого моменту і радості мільйонів українців та може зашкодити об’єднанню православних у лоні української церкви, особливо, коли томос повезли по регіонах. Проте в чому ж тут винен Порошенко?

«Дєдуля, я все порішаю!», або «Використаний» томос

Звісно, ніхто достеменно не дізнається, що насправді на душі у патріарха Філарета і про що вони говорили з президентом Порошенком, вирішуючи питання отримання томосу та «легалізації» українського православ’я. Проте за видимими наслідками й офіційними заявами і вчинками можна припустити, що змусило Філарета взяти участь у з’їзді «Батьківщини» та благословити на участь у виборах головну конкурентку Порошенка.

Ймовірно, приблизно рік тому, до патріарха Філарета звернувся раніше ніколи не помічений у симпатіях до українського православ’я прихожанин УПЦ Московського патріархату Петро Порошенко, у якого, за словами нардепів, на власному подвір’ї навіть була церква Московського патріархату з російською мовою богослужіння. Політик раптом запропонував патріарху цікаву ідею – допомогти з отриманням автокефалії від Константинопольського патріарха та легалізувати УПЦ КП. Власник кондитерської фабрики, напевно, найсолодшими словами змалював старому патріарху всі перспективи запропонованого проекту, пообіцяв все владнати зі Вселенським патріархом Варфоломієм, заручитися підтримкою турецького президента Ердогана та західних партнерів і поспішив вийти з владикою до телекамер. Ми не знаємо, чи казав гарант патріарху слова «дєдуля, я все порішаю!», але, очевидно, наобіцяв якщо не золоті, то шоколадні гори. Можливо, цю ідею Порошенкові підкинув хтось з радників чи політтехнологів, але до нової виборчої кампанії російськомовний Порошенко уже постав в образі захисника української церкви, мови та нації, стоячи пліч-о-пліч з авторитетним для проукраїнського патріотичного електорату патріархом Філаретом.

Головним завданням гаранта стало отримання томосу, позаяк це виявилося чудовим способом завоювати голоси патріотичного електорату та знову виграти вибори, не проводячи реальних реформ та не несучи збитків від небажаного демонтажу корупційної системи. Однак якщо головною метою політика є передвиборчий піар та здобуття голосів електорату, то немає потреби особливо турбуватися церковними канонами, організаційними моментами, статусами та повноваженнями новоствореної церкви. Чи буде це патріархат, чи напівзалежна митрополія, чи матиме нова церква право самостійно призначати єпископів, хто буде її главою і яку матиме назву – усі ці дрібниці гаранта не турбували, адже головне – томос. Порошенко обіцяв здобути томос – і здобув, а який – неважливо.

Старий Філарет відверто незадоволений, дивлячись, що відбувається з його творінням – УПЦ КП, яку він будував практично з нуля від часів розпаду СРСР, і спостерігаючи, як його церква по-новому впорядковується Константинополем, як втрачаються закордонні парафії і надається недоречна назва. Натомість Порошенко, допомігши отримати зовсім не такий томос, як очікувалося, «збирає з торта всі вишеньки»: виступає в ролі українського патріота та будівничого національної церкви, здобуває нових електоральних симпатиків, їде в томос-тур по країні, піарячись з ним у кожній області, і готується до другого терміну президентства.

Ефект той самий, коли хтось вам обіцяє купити iPhone, а натомість приносить дешеву китайську підробку за кілька сотень гривень, і при цьому всім сповіщає, що купив вам крутий iPhone. Вас використали, підсунули не те, що обіцяли, і ще й на цьому пропіарилися. Ваша реакція – розчарування та мовчазна агресія, але сказати вголос оточенню, що вас надурили, ви також не можете. Але й спілкуватися з «благодійником» більше не маєте ніякого бажання.

Щоб трохи пом’якшити невдоволення Філарета, Порошенко вирішив присвоїти почесному патріарху вищу державну відзнаку – звання «Герой України» із врученням ордена «за видатну історичну роль», «піднесення авторитету православ'я, утвердження ідеалів милосердя» та інші видатні заслуги. Однак зрозуміло, що орденами та грамотами незручну ситуацію вже не залагодити і довіру 90-річного патріарха не повернути.

Очевидно, саме тому Філарет пішов благословляти партійний з’їзд Тимошенко: щоб зменшити та розділити ореол томосу, який президент використовує у власних політичних інтересах, і щоб Порошенко більше не був президентом України.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
powered by lun.ua
Пропозиції партнерів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук