«Наші діти навчились не обійматись на перервах»

Два тижні осінніх канікул, з яких ми плавно перейшли на «дистанційку» – всі без винятку львівські школи майже місяць, як стоять зачинені. Так звана «віддалена освіта» стала нормою, тож хочемо ми того чи ні, а в нас росте покоління дітей, яке вже третій навчальний рік здебільшого вчиться онлайн. Вітаю вас. Усі «за» та «проти» такої освіти нині обговорюємо у форматі «Стінка на стінку». Я радий представити вам гостей цього ефіру: це головна освітянка Львова пані Зоряна Довганик і львів’янка, громадська активістка і мама двох дітей Анастасія Карп’як.

Та перед тим, як почати нашу розмову, трохи передісторії для наших глядачів. Адже на минулому тижні не лише на своїх кухнях, а й публічно батьки школярів почали вимагати повернення очного навчання. Спершу з’явилась ось ця електронна петиція, її на сайті зареєструвала львів’янка Анна Косарєва. Петиція про відновлення повноцінного навчання у школах Львова за рекордні 12 годин зібрала потрібну кількість голосів однодумців. А вже наступного ранку під міською Ратушою зібралась акція, де батьки школярів висловили вже наживо ту саму вимогу. До мерії вони символічно принесли шкільні парти та плакати з гаслом «Невігластво вбиває більше, ніж ковід». До мітингарів вийшли міські урядники, зокрема і заступник міського голови Львова Андрій Москаленко. Тож давайте почуємо аргументи усіх сторін і обговоримо їх разом.

***

Вікторія Христенко (мама школярів, депутатка міської ради): «Ми хочемо, щоби ті школи, які мають 100% щеплений персонал, згідно з постановою Кабміну випустили на роботу. І щоб це стосувалося не тільки початкової школи, а й середньої і старшої. У межах шкіл – провели дослідження ЮНІСЕФ – розповсюджується тільки 2,2% вірусу. А в громадському транспорті і в магазинах – 15–20%».

Андрій Москаленко (перший заступник міського голови Львова): «Ми готові відкривати початкову школу. Має бути виконаний ряд вимог, має спасти динаміка. Тобто ми щодня моніторимо ситуацію і приймаємо рішення. Станом на сьогодні динаміка є такою, що щодня додається кількість хворих, які лежать, зокрема, у міських медичних закладах. Станом на сьогодні 965 таких хворих».

***

Тож, Анастасіє, ви також були учасницею цієї акції. Знаю, що ваш син повинен був іти в школу ще торік, проте через оці всі локдауни ви залишили його ще на один рік у садочку. І цьогоріч у школі він провчився скільки – півтора місяця, так?

Анастасія Карп’як: Півтора місяця, так.

Дистанційне навчання, напевно, для першачків – це ще те випробування. Розкажіть, як даєте тому раду.

Анастасія Карп’як: Не даєм. Так само ми не даєм, як і тисячі інших батьків першокласників, які зараз змушені не працювати насправді. Тому що хтось із батьків має бути з цією дитиною вдома. На жаль, дитина, якій шість, сім, вісім, дев’ять років, не може самостійно перебувати вдома.

Ну, в будь-якому випадку не залишиш дитину саму, так.

Анастасія Карп’як: Окрім того, думати про те, що дорослий може повноцінно виконувати свою роботу тоді, коли ти пильнуєш паралельно ще всі завдання в школі, – це так само буде хибною думкою. Тому хтось із батьків тепер постійно є з дитиною і робить з ним домашнє завдання. Думати, що це може бути бабця або прабабця, так само не доводиться, оскільки ми говоримо про комп’ютер, про технології – і бабця не знає просто, як…

Прабабця може припильнувати, але зайти в той самий Zoom…

Анастасія Карп’як: Так, тобто це не працює. Чому ми вийшли на акцію минулого тижня, чому була створена ця петиція і чому ми про це голосно говоримо? Тому що, фактично, коли 28 жовтня нас повідомили про те, що Львів переходить у червону зону, на сторінці першого заступника міського голови, у всіх офіційних джерелах було дуже багато цих пунктів – що буде заборонено на час локдауну, що було дозволено.

На жаль, у той момент пункту про освіту як такого не було. Тобто всі розуміли, що буде онлайн-навчання. І всі це онлайн-навчання вже на той момент сприймали як норму. І ми створили петицію, і ми вийшли до міської ради для того, щоби показати, що це не є норма. А саме – до цього заходу можна вдаватися у критичних ситуаціях, коли іншого виходу немає.

Анастасіє, багато батьків вас направду підтримали. Пані Зоряно, оперують батьки даними (зокрема ЮНІСЕФ), що, мовляв, поширення ковіду в шкільних колективах – лише ймовірність 2%. Натомість заразитися у тому ж самому транспорті, у торговому центрі – це вже 15–20%. Але при тому в нас транспорт і торгові центри працюють, а школи натомість на замку. Що скажете на такі закиди?

Зоряна Довганик: Хочу сказати вам таку річ – я не знаю, чому батьки не думають про такі речі, що ми живемо з вами в одній громаді, тобто ми є якимись складовими частинками однієї екосистеми. Якщо дитина йде до школи – вона ж не просто йде до школи. Тому що є діти, які просто живуть біля закладу освіти, – а є ті, які користуються тим самим громадським транспортом, є діти, яких батьки приводять. Коли вони дітей приводять до школи – вони ж спілкуються між собою, приходять у школу, навіть якщо це йде мова про початкову школу.

Ті ж самі вчителі користуються всіма галузями господарства, які є в нашому місті, – це і торгівля, і зв’язок, і громадський транспорт. Те саме – ті люди, які прибирають приміщення, які доглядають. Тому, знову ж таки, можна сказати, що школа – це не є якась закрита екосистема, куди ми дітей відвели і залишили. Всі діти приходять з різних сімей. У сім’ях, знову ж таки, різна ситуація – хтось вакцинований, хтось не вакцинований. А скільки ми знаємо таких випадків, коли власне члени родини захворіли на ковід, мають підтверджений ковід – а дитину відправляють до школи? Ми маємо масово це по закладах освіти. Тому говорити сьогодні, що ковід по школах не поширюється, – я би не говорила.

Пані Зоряно, звісно, що такі випадки є. Але дуже слушним зауваженням від батьків є те, що садочки ж працюють. От чим відрізняється та сама дитина у старшій групі від першокласника? Там же різниця – буквально кілька місяців.

Зоряна Довганик: Я думаю, що дещо відрізняється. Тому що садочок у нас – все ж таки закрита система. Батьки приводять дитину до закладу освіти, її забирає вихователь – як правило, це одна людина, дві людини, тому що є помічник вихователя, який працює з тим колективом дітей. Діти між собою не спілкуються – вони гуляють окремо, вони мають свою групу, своє окреме групове приміщення.

Що стосується початкової школи… Знову ж таки, ви розумієте, що тут є різні викладачі, різні предмети, вони використовують той самий комп’ютерний клас, вони використовують спортивну залу, вони ходять в їдальню. Тому тут є більший кругообіг людей і речей, які спілкуються між собою, тому люди більше контактують між собою – як дорослі, так власне і діти. Ми з садочком не можемо цього порівнювати.

Анастасіє, я бачу, що ви хочете відреагувати.

Анастасія Карп’як: Я мушу на це відреагувати. Є школа початкова, яка має першу вчительку і, в кращому випадку, помічника вчителя, і цей помічник вчителя є присутній не у всіх класах. Тобто коли ми говоримо про старшу школу, то ваші аргументи дійсно мають рацію, я погоджуюся з вами.

Старша – ви маєте на увазі з п’ятого?

Анастасія Карп’як: Я говорю про п’ятий клас – тобто тоді, коли вчителі предметно закріплені за окремими предметами й учні мігрують по школі. Тобто початкова школа дуже нагадує садочок. І коли ми говоримо зараз про ті аргументи, які ви наводите, – що там діти по коридорах ходять, ходять їсти в їдальню… Я думаю, школи здатні так організувати процес, щоби ці класи між собою не перетиналися. Тобто вчитель початкових класів – це є та людина, яка є з дитиною з ранку до обіду, максимум на продовжену групу лишається там інший педагог. Нехай та фізкультура відбувається в класі, нехай діти харчують на свіжому повітрі, або в тому ж таки класі, або перевітрюють краще їдальню. Але діти можуть, особливо початкових класів, перебувати в цьому приміщенні.

Те, що ми не пускаємо дітей до школи, не свідчить про те, що діти не комунікують із зовнішнім світом. Тому що мама, яка працює, тато, який працює, бере цю житину з собою – чи в магазин, де найбільше передається коронавірусна інфекція, чи в ту ж таки маршрутку.

Чи на роботу.

Анастасія Карп’як: Я сьогодні їхала на ефір – я подивилася на 47А маршрутку, яка битком забита. Тобто давайте думати про те, як зробити так, щоби в громадському транспорті менше людей їздило.

Там немає червоної зони.

Анастасія Карп’як: А ми про це не думаємо – ми закриваємо школу. Є світові рекомендації, які чітко говорять про те, що школа має закриватися в останню чергу. А в нас, на жаль, школа закривається першою.

Закриття шкіл у червоній зоні суперечить постанові Кабміну – так вважає і головний санітарний лікар України. Ігор Кузін наголосив під час свого брифінгу, що постанова Кабміну №1236 передбачає, що в червоній карантинній зоні дозволяється робота шкіл за умови вакцинації 100% педагогів та персоналу закладу. От почуємо.

***

Ігор Кузін (головний державний санітарний лікар України): «У червоній зоні дозволяється робота закладів освіти, якщо 100% працівників є вакцинованими. Тому, на моє переконання, в областях має відповідно продовжуватися навчальний процес. Поки маємо виконувати те рішення, яке було прийняте місцевою владою. Але ми сподіваємося, що дуже швидко з Державною службою з надзвичайних ситуацій зможемо надати роз’яснення».

***

Ну, от такий однозначний коментар головного лікаря ми почули.

Зоряна Довганик: Однозначний. Було також зазначено, що ми повинні користуватися тими рішеннями, які приймає місцева влада.

Звісно.

Зоряна Довганик: Власне є міська комісія Техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій.

Це локальне рішення.

Зоряна Довганик: Так, звичайно, це є місцеве рішення на рівні нашого міста, тому що власне моніториться ситуація, яка відбувається у місті. І ми моніторимо, ми враховуємо ті всі показники, що стосується захворювання, тої ситуації, яка є у місті. І вже на рівні міста комісія колегіально приймає рішення щодо відновлення чи не відновлення роботи закладів.

Пані Зоряно, і разом з тим враховуємо ситуацію з вакцинацією вчителів. Невже в нас така критична ситуація?

Зоряна Довганик: Звичайно, що зараз ситуація не є критичною. Ми можемо сказати, що вже сьогодні, враховуючи те, що насправді був виданий наказ Міністерства охорони здоров’я про те, що власне працівники закладів освіти дошкільної, позашкільної, загальної середньої мають обов’язкові вакцинації. З того часу люди, які працюють у закладах освіти, почали дуже активно вакцинуватися. Якщо вчора це було 370 людей, яких не допустили до виконання роботи або до роботи (якщо це стосується садочку), то на сьогодні вже є таких 310 осіб, які або не вакциновані, або мають довідку про протипокази.

Трошки далі поговоримо про відсторонених працівників освіти. Анастасіє, от як ви прокоментуєте слова головного санітарного лікаря? Власне, чи тут є якісь розбіжності? Мовляв, дозволено, але все ж таки, якщо на локальному рівні є добра воля, тоді школи закриваються, як у нашому випадку.

Анастасія Карп’як: Я думаю, що тут була однозначна позиція. Я хочу, в свою чергу, подякувати вам, пані Зоряно, за титанічну пророблену роботу серед учителів. Ми станом на сьогодні маємо 20% шкіл, де вакцинованих 100% персоналу, в які діти не ходять. І маємо 96% – загальний показник по всіх школах Львова. Я думаю, що це якраз має бути той маркер, який має нам дозволити вернутися в школу.

Коли ми говоримо про статистику – тут нам треба говорити не лише про коронавірус, а й про інші, набагато важливіші аспекти. У 2019 році ми отримали результати рейтингу PISA. І згідно з цим рейтингом, кожна четверта дитина в Україні не мала базових знань і навичок. Тобто нам потрібно говорити про цей показник, у першу чергу. Тому що діти, які третій рік вчаться онлайн, тим більше будуть цього не знати, – і цей показник буде ще нижчим. А цього допустити не можна.

Пані Зоряно, дійсно з тим коронавірусом ми вже дуємо на холодне. Але все ж таки чи не зробить нам ведмежу послугу це дистанційне навчання?

Зоряна Довганик: Хочу сказати, що я – тільки за те, аби відновилося навчання наочно. Тобто ми робимо все зі сторони органів управління освіти, й абсолютно всі кроки зроблені для того, аби відновити очне навчання, ми сприяємо власне цьому. Але ви ж повинні зрозуміти, що ситуація є така, яка не дозволяла на даний час повернути дітей до закладів освіти. У нас завтра буде засідання комісії, і буде комісія приймати вже колегіальне рішення щодо відновлення навчання у подальшому.

Пропоную поглянути на ситуацію з вакцинацією освітян у цифрах, адже ми можемо оперувати статистичними даними станом на початок листопада, їх саме оприлюднила напередодні прес-служба міської ради. Так-от, через відсутність ковід-сертифіката у Львові вже відсторонили від роботи понад 300 працівників освітніх закладів міста. При цьому, зауважу, – без збереження зарплати. Переважно це технічний та обслуговуючий персонал.

Загалом сфера освіти міста Львова налічує понад 16 тисяч осіб, тож на виконання постанови Кабміну від роботи відсторонили близько 2% освітян. Ще 2% – це ті, хто на цей час перебуває на лікарняному, у відпустці тощо. Назагал у Львові сьогодні вакциновано 96% освітян.

Пані Зоряно, ще у вересні ми з вами зустрічалися – була не така хороша картина з вакцинацією власне освітян. Як мотивували їх іти щепитися не тільки для дітей, а й для себе?

Зоряна Довганик: Тому що загалом освітяни розуміли, що коли відновиться очне навчання… А тепер ми маємо іншу ситуацію: навіть коли вчитель працює дистанційно, а він невакцинований, – він відсторонений від роботи. Тому ми створили всі умови, щоби працівники закладів освіти мали можливість вакцинуватися, не перебуваючи у тих чергах загальноміських.

Навіть виїзні бригади працювали безпосередньо в школах, так?

Зоряна Довганик: Так, в нас у школах практично тричі у тиждень працювали виїзні бригади по закладах освіти. Це було десь приблизно 11–12 пунктів, які давали можливість пройти щеплення тим, хто має бажання. Знову ж таки, коли Міністерство охорони здоров’я видало наказ про обов’язкову вакцинацію власне працівників, які працюють у школах (не йде мова тільки про вчителя і вихователя – це всі працівники, які працюють у школах: є і медична сестра, є психолог, є прибиральниця, є двірник – тобто всі люди повинні бути вакцинованими), власне відтоді відсоток вакцинацій значно збільшився.

Але все ж таки було в нас понад 300 осіб (вчора це була 371 особа, сьогодні це є вже 310 осіб), які були не допущені до роботи або до виконання робіт у випадку, якщо це відбувається дистанційно, на безоплатній основі, відновідно до постанови Кабміну.

До речі, а скільки вчителів серед цих людей?

Зоряна Довганик: Невелика є кількість вчителів і вихователів. Десь у межах 30% – це є педагогічний склад закладів освіти (і позашкілля в тому числі), а 70% – це є власне обслуговуючий персонал.

Анастасіє, до вас запитання. От пані Зоряна згадувала перед тим, що завтра знову буде розглядатися питання щодо повернення школярів за парти до очного навчання. Які перспективи ви в тому бачите і чи обнадіює якось та ситуація, що, можливо, вам пообіцяли під час акції під Ратушою?

Анастасія Карп’як: Пані Зоряно, дуже коротке в мене до вас запитання. Скільки в нас є учнів, які вчаться у початковій школі?

Зоряна Довганик: В нас у закладах освіти навчається в межах 30 тисяч дітей початкової школи.

Анастасія Карп’як: Тобто завтра прийматиметься рішення, яке стосується 30 тисяч дітей і фактично 60 тисяч батьків – тому що батьків удвічі більше. Тому я буду просити міську раду, приймаючи завтра рішення, подумати про цих 60 тисяч жителів нашого міста, на які ваше рішення буде мати прямий вплив. Тобто чи ці 60 тисяч батьків зможуть працювати, заробляти й утримувати свою сім’ю, чи вони далі будуть (так само, як і освітян частина) в неоплачуваній відпустці по догляду за дитиною? Тому що по-іншому, на жаль, це не назвеш. Зараз всі батьки, чиї діти на дистанційному навчанні вчаться в початковій школі, перебувають у цій вимушеній відпустці.

Тому я не можу коментувати, яке завтра рішення буде прийняте, в мене немає цієї інформації. Але я дуже надіюся, що нас буде почуто, ми згадаємо про те, що освіта має відбуватися за будь-яких умов. Ми звернемося до львів’ян із проханням максимально швидко вакцинуватися, тому що здоров’я кожного з нас залежить від нас самих у першу чергу, і мало-помалу повернемося в нормальний режим життя.

Ми не можемо вже третій рік поспіль очікувати, що коронавірус кудись зникне – він не зникне до того моменту, коли не буде колективного імунітету.

Пані Анастасіє, але от Андрій Москаленко говорив про відкриття початкової школи лише після того, як впаде динаміка. Що в цьому вбачаєте ви? Тобто які показники мають впасти і чи не буде це загрозою для тих самих дітей – з тою статистикою, яку ми маємо в місті на сьогодні і з тою кількістю смертей?

Анастасія Карп’як: Діти хворіють дещо менше і дещо в легшій формі. Але наші діти за три роки навчилися мити руки, наші діти навчилися не обніматися на перервах. Я суджу по своїх дітях, бо в мене є одна дитинка в садочку, друга в школі. Перше, що вони роблять, приходячи в будь-яке приміщення, – вони миють руки. Цього насправді не було раніше. Тобто вони навчилися це робити. Наші діти є надзвичайно розумні, і якщо їм чітко роз’яснити правила, за якими ми маємо жити – вони цих правил дотримуються, їм подобаються ці правила.

Ми не можемо, маючи такий низький рівень загальноосвітній серед школярів, далі бавитися в онлайн-навчання. Онлайн-навчання, особливо для початкової школи, не працює. Я як мама сьогодні сиджу з дитиною на уроці, і вчителька намагається пояснити: «Оце – верхнє з’єднання між буквами, оце – нижнє з’єднання між буквами». Тобто діти не те, що читати не вміють – вони не вміють з’єднати одну букву з іншою. І ми це намагаємося зробити онлайн! Ну, це є смішно навіть при доброму програмному забезпеченні.

Пані Зоряно, перед ефіром ви сказали, що не було альтернативи, як не закривати школи, через те, що ми мали би різкий ріст захворюваності.

Зоряна Довганик: Я хочу пояснити стосовно навіть статистики, яка є у школах. Знову ж таки скажу, що діти не є ізольованими. Якщо вони навіть дещо менше хворіють, вони все одно спілкуються з батьками, вони можуть бути носіями цієї хвороби. Якщо ми візьмемо вересень – у нас було 150 захворювань впродовж цілого місяця. У жовтні місяці за два тижні ми мали вже 205 таких випадків.

Тому керівники закладів освіти (не всіх, але були школи, де було 10, 15, 20 хворих дітей) кажуть – якщо би ми тоді не призупинили освітній процес і не пішли би на канікули, на дистанційне навчання, то ця кількість значно збільшилася б, тому що діти контактували між собою.

На сьогодні, коли ми вже вийшли після канікул на дистанційне навчання, ми щоденно проводимо моніторинг кількості дітей, які захворіли. Я не можу сказати, що ситуація від початку листопада якось змінилася. Якщо ми мали на початок листопада 150 дітей – ми сьогодні маємо, знову ж таки, в межах 149 осіб, але серед них є 89 нових випадків. Якщо на початку жовтня ми мали +25 дітей щоденно, це є нові захворювання, одужувало менше, ніж ті, які захворіли, мили підтверджений ковід, – то на сьогодні ми маємо в середньому 8, 10, 11 дітей щоденно. Тобто вже за дев’ять днів захворіло 90 дітей, які мають підтверджений ковід.

Звісно, що вакцинація якимось чином допомагає – це добре, що вчителі вакцинуються. Але ми повинні ще й пам’ятати про дітей, які у своїй більшості абсолютно не захищені від зустрічі з цим вірусом. Дуже важливо в цей непростий для нас час довіряти досвіду і знанням медиків. Тож давайте послухаємо, що вони кажуть про ймовірність поширення ковіду серед школярів.

***

Наталія Іванченко (керівниця Львівського обласного лабораторного центру): «В чому небезпека? Такі діти можуть заразити маму, тата, дідуся, бабусю, сусідів, оскільки ми не вимагаємо, особливо на маленьких дітей, надягати масочки. Таким чином вірус поширюється в навколишньому середовищі. Якщо би відновилася робота шкіл – значить транспорт буде ще перевантаженіший, ніж він є зараз. Батьки, особливо маленьких дітей, у школу повинні завести, зі школи забрати».

***

Пані Анастасіє, у вас така послідовна позиція, я відстежував, стосовно ситуації з навчанням дітей у школах. Але все ж таки мені цікаво запитати, яка у вас позиція щодо вакцинації.

Анастасія Карп’як: Це моя особиста позиція і позиція моєї сім’ї – ми були вакциновані отими першими залишковими дозами, які залишалися після вакцинації медиків і старших людей, які відмовлялися від вакцинації. Тобто це була позиція моя, мого чоловіка – ми переконали вакцинуватися своїх батьків, бабусів, дідусів. І, слава Богу, всі вакцинацію пережили дуже добре, жоден з нас після вакцинації не захворів.

Анастасіє, поясню, чому я це запитую. Тому що зараз у нас вже починається вакцинація дітей із 12 років. Як ви ставитеся до цього і чи допоможе це якось повернути дітей за парти в безпечному режимі?

Анастасія Карп’як: Я не є медиком, щоби тут давати свою оцінку. Але якщо медики вважають, що саме так має бути, – значить, так має бути. Тобто якщо моя сімейна лікар скаже, що… Моїй дитині нема 12 років, але, умовно, якби їй було 12 років, і лікар сімейний сказав, що треба робити вакцинацію – я би, звичайно, це зробила. Оскільки мої діти отримали багато інших вакцинацій, які робилися фактично з другого дня життя дитини.

Ми зараз маємо велику проблему в нашому місті… Не в місті, зрештою – в цілій державі. Тобто є широка інформаційна кампанія про те, що вакцинація є небезпечною. І нам треба боротися за людей, за їхнє ставлення до вакцинації, тому що примусово ми всіх не вакцинуємо. Нам треба проводити інформаційну політику, інформаційну кампанію про те, що це є безпечно, що це є ефективно – і тільки так ми зможемо вийти з тої ситуації, яка склалася.

Але по тих коментарях, які я читав на оцю акцію під Ратушею – то багато там було й антивакцинаторів, які її, на жаль, підтримали. Пані Зоряно, знаю, що ви консультуєтеся з медиками мало не щодня – от, зокрема, з пані Наталією Іванченко.

Зоряна Довганик: Так.

Які вона дає наративи на те, щоби відновити навчання очі в очі?

Зоряна Довганик: Насправді ми повинні дочекатися такої стабільної ситуації. Ми повинні розуміти, що в нас у місті дещо ситуація стабілізувалася – ми не маємо такої великої кількості смертей, яка відбувається сьогодні.

Ви це пов’язуєте з призупиненням навчання, так?

Зоряна Довганик: Звичайно, якщо є захворювання… Те саме, що сказала пані Наталя: діти повертаються до школи, починається більше контактів – це і громадський транспорт, це і збільшується кількість людей. Тому, власне, треба зважати на такі речі – тобто треба їх робити дуже правильно й обережно для того, щоби знову не спричинити якоїсь хвилі захворювання.

Анастасія Карп’як: В мене є прекрасна пропозиція. Оскільки в громадському транспорті можна їздити, а в школи ходити не можна – давайте вчитися в маршрутках. Тому що я не знаю, як…

Зоряна Довганик: Це дуже весело в тому випадку, коли воно не торкається твоєї сім’ї. Але коли воно зачіпає твою сім’ю… Як сказала пані Наталя, що інколи дитина приносить із садочка чи з школи – власне вона може заразити дідуся, бабусю. І в нас є ситуації, коли, наприклад, ціла сім’я перехворіла – то так весело дуже воно не виглядає. Ми читали коментарі тих батьків, які казали, що «давайте ходити на екскурсії – будемо проводити там уроки». Тобто можна іронізувати, звичайно, але є ситуація…

Анастасія Карп’як: Тут не йде мова про іронію.

Зоряна Довганик: Ви погодьтеся. І повірте мені, що я абсолютно за те, щоби відновити навчання у школах. Тому що в мене теж є дитина – вона не шестирічного чи семирічного віку, вона вже достатньо доросла для того, щоби самостійно залишатися вдома і для того, щоби працювати дистанційно. Але все ж таки я розумію, що десь якесь упущення однаково є. Тому що як би ми не забезпечували цей освітній процес, скільки би ми не проводили навчань для вчителів – це є теж якась особливість наших дітей, все одно вони не будуть навчатися так, як би вони навчалися очно.

І це вже підтверджено.

Це є, по-перше, і спілкування. Це не є така якість знань, тому що це є дистанційно – вчитель розказав, вони не всі опитані, не всі беруть активну участь в уроці. Невідомо, яким чином вони виконують це домашнє завдання – треба правді в очі дивитися, тому що різні ситуації є.

Анастасія Карп’як: Тобто минулого року це питання вирішувалося таким чином, що ті класи, де були хворі на коронавірус, були на самоізоляції.

Зоряна Довганик: Воно так цього року вирішується.

Анастасія Карп’як: Чому саме цю методику не використовувати зараз? Ви сказали про сто дітей, які захворіли на коронавірус упродовж останнього тижня. В нас шкіл у Львові більше, ніж 100 навчальних закладів.

Зоряна Довганик: Так, у нашій міській територіальній громаді 127.

Анастасія Карп’як: Це є дуже невелика кількість людей. Тобто де є хворі – так, ідемо на самоізоляцію, два тижні на карантині, два тижні онлайн-навчання.

Такі варіанти розглядаються, пані Зоряно?

Зоряна Довганик: Звичайно, що ми таким чином працюємо. Тобто якщо захворіла в класі дитина – клас не може працювати. Перед тим, як діти пішли на канікули, в нас було 70 шкіл, де були не один клас, а декілька класів на самоізоляції. Це почалося практично від 1 вересня: тільки діти приступили до навчання – і одразу виникла ситуація, що хтось захворів. Такий клас відправляється на самоізоляцію.

Коли є 50% учасників освітнього процесу, які перебувають на самоізоляції, – тоді зачиняється школа. Такого випадку у нас не було у Львові. Але, знову ж таки, це було понад 100 класів, які навчалися дистанційно через хворобу або вчителя початкових класів, або таки через хворобу дітей.

Мушу фіналізувати нашу розмову. Ваш прогноз: чи сядуть діти за парти вже з наступного тижня? Анастасіє.

Анастасія Карп’як: Я дуже надіюся, що сядуть діти за парти. В іншому випадку серед батьків буде, можливо, тихий, але серйозний протест. Тому що батьки вже надто сильно виснажилися за цей період. І тут навіть не справа в тому, що нам тяжко працювати, що ми десь не виконуємо своїх хатніх функцій, бо на них нема часу. Справа в тому, що батьки надзвичайно сильно дбають про майбутнє своїх дітей. А це майбутнє можливе лише тоді, коли діти будуть навчені, коли діти будуть розумні і коли вони потім зможуть ефективно діяти в цьому суспільстві.

Пані Зоряно, готове управління освіти давати зелене світло до повернення?

Зоряна Довганик: Знову ж таки, я підтримую пані Анастасію в тому, що ми повинні дбати про те, аби наші діти були освічені. Я погоджуюся з вами. Але завтра буде комісія Техногенно-екологічної безпеки – і будуть приймати колегіальне рішення. І ми будемо інформувати батьків і педагогів про те, яким чином ми будемо навчатися в подальшому.

Дякую вам. Ось такою була сьогодні програма «Стінка на стінку». Останні півгодини ми обговорювали всі «за» та «проти» дистанційного навчання у школах Львова. Я дякую за участь у програмі Зоряні Довганик – головній освітянці міста Львова, та Анастасії Карп’як – мамі двох дітей, якій не байдуже, які знання вони отримають.

Переносимо обговорення цієї теми на наші цифрові платформи ZAXID.NET. Чекаю на ваші коментарі під цим випуском, адже нам важлива і ваша думка. Побачимось, ходіть здорові.