Чемпіон світу з перегонів дронів навчається на Львівщині керувати бойовими БпЛА

Павел Лащак у свої 23 роки триразовий чемпіон Польщі, чемпіон світу та срібний медаліст Олімпійських ігор з перегонів дронів. Він приїхав до української Dronarium Academy, щоб дізнатися, як працюють бойові безпілотники, чим вони відрізняються від спортивних і як змінюються технології під час війни.

Від спортивних перегонів до військових завдань

Польський пілот Павел Лащак понад десять років займається FPV-дронами. Він почав цікавитися ними ще у школі, коли виконував технічні та творчі завдання. Згодом захоплення переросло у професійні заняття спортивними перегонами на безпілотниках.

Тепер Павел приїхав до України, щоб ознайомитися з іншим напрямком використання цієї технології – військовим.

Павел Лащак розповідає, що про українську академію дізнався під час виставки дронів і сучасних технологій у Варшаві. Там були представлені компанії з різних країн, зокрема й українська команда Dronarium. Дізнавшись, що академія має навчальний напрямок і представництво у Польщі, він зацікавився можливістю приїхати до України.

«Мені загалом цікаві технології дронів і те, як їх використовують. Я хотів побачити зсередини, як ця технологія працює, як розвивається і як люди застосовують її на практиці», – розповідає Павел Лащак.

Спортивні дрони для нього – звична справа. Він літає на безпілотниках різних розмірів: від найменших, із пропелерами діаметром два дюйми або навіть меншими, до восьмидюймових, на яких брав участь у змаганнях.

У спортивних перегонах головне – швидкість і точність. Пілот має пройти трасу якомога швидше, оминаючи перешкоди та контролюючи рух дрона. У військовому застосуванні пріоритети інші: оператор має виконати конкретне завдання, а успіх залежить не лише від його навичок керування, а й від роботи всього екіпажу та технічних можливостей безпілотника.

«На спортивних змаганнях я намагаюся літати якомога швидше. Тут же потрібно навчитися літати повільно, плавно й контрольовано. Це дві різні речі, хоча принцип керування дроном залишається подібним», – пояснює Павел.

За його словами, під час навчання в Україні він дізнався, скільки людей залучені до виконання бойової місії, які завдання вони виконують і що потрібно для того, щоб оператор міг керувати безпілотником. Найскладнішим для нього виявилося саме повільне та контрольоване керування. Спортивна звичка постійно збільшувати швидкість заважає, коли потрібно довго й терпляче утримувати потрібний режим польоту.

Під час курсу Павел також знайомиться з технологіями, з якими не стикався у спортивних перегонах, зокрема з оптоволоконним керуванням і впливом засобів радіоелектронної боротьби на роботу безпілотників.

Під час курсу Павел також знайомиться з технологіями, з якими не стикався у спортивних перегонах (фото ZAXID.NET)

Польський пілот визнає, що стрес є і на спортивних змаганнях, адже він прагне перемогти та показати найкращий результат. Однак наголошує, що не може порівнювати цей досвід із ризиками, які супроводжують бойові вильоти.

«На змаганнях я теж відчуваю стрес, бо хочу досягти своєї мети. Але моє життя там не перебуває в небезпеці. Я не можу уявити, якого ризику зазнають бойові пілоти під час виконання місій», – каже Павел.

Ще одна відмінність – конструкція безпілотників. Спортивні дрони створюють передусім для швидкості: підбирають відповідні двигуни, пропелери й акумулятори, намагаються зменшити вагу та оптимізувати характеристики для перегонів. Бойові безпілотники конструюють відповідно до завдань, які вони мають виконувати.

Водночас принципова будова в них подібна: рама, польотний контролер, контролер обертів двигунів, чотири мотори та пропелери. Відрізняються передусім конкретні компоненти й те, як їх добирають та налаштовують.

Після завершення курсу Павел планує повернутися до Польщі. Він сподівається краще зрозуміти, як працюють безпілотники спеціального призначення, куди рухаються технології та як їх можна вдосконалювати. У майбутньому він хотів би розвиватися в цьому напрямку.

Навчання під потреби фронту

Dronarium Academy працює з березня 2022 року. На початку повномасштабного вторгнення тут навчали військових працювати з безпілотниками типу Mavic і співпрацювали з проєктом «Армія дронів». Згодом до навчальних програм додали FPV-дрони, інженерну підготовку, дрони-бомбери, безпілотники літакового типу та дрони-перехоплювачі. Тепер академія також запроваджує курси з наземних роботизованих комплексів.

Керівник академії Ігор, прізвище якого не розголошуємо з міркувань безпеки, каже, що перелік напрямків постійно змінюється відповідно до запитів військових.

«Ми навчаємо всього, чого потребує армія і фронт. Потреби постійно змінюються, тому що змінюється і сама війна. Зараз найбільший попит – на FPV-дрони, перехоплювачі, безпілотники літакового типу та дрони типу “мітлстрайк”», – розповідає він.

Безпілотники використовують для ураження противника на різних відстанях. За словами керівника академії, розвиток таких технологій дає змогу виконувати бойові завдання дистанційно та зменшувати ризики для військових.

«Краще воювати на відстані за допомогою дронів, ніж кидати людей у бій масою. Ми зможемо перемогти росіян тільки технікою. Кількістю людей ми не переможемо», – вважає Ігор.

Основними курсантами академії є військовослужбовці з різних підрозділів. Тут навчаються представники Збройних сил України, Національної гвардії, поліції, морської піхоти та інших структур. Приходять також цивільні, які хочуть здобути базові навички перед вступом до війська.

Іноземці часто приїжджають до академії навчатися (фото ZAXID.NET)

Окрім українців, до академії приїжджають іноземці. Серед курсантів були громадяни США, європейських країн, Австралії та держав Південної Америки. За словами Ігоря, протягом цього року в академії навчалися щонайменше двадцять іноземців. Інформацію про кількість військових курсантів не розголошують.

Іноземці дізнаються про навчання на міжнародних виставках, через сайт та інтернет-сторінки академії. Дехто приїжджає, щоб підготуватися до служби в іноземних легіонах, інші хочуть краще зрозуміти, як працюють сучасні безпілотні системи.

Чому навчальні програми постійно змінюють

Навчання операторів дронів складається з теорії та практики. Інструктор Стас, прізвище якого також не розголошуємо з міркувань безпеки, пояснює, що спочатку потрібно зрозуміти принцип роботи безпілотника, його будову та правила безпеки. Після цього курсанти переходять до практичних занять.

Водночас важливо не лише передати інформацію, а й перевірити, чи засвоїв її курсант. Від отриманих знань і навичок залежить безпека людини під час виконання завдань.

«Ми не просто подаємо інформацію, а перевіряємо, чи людина її засвоїла. Від тих умінь, які курсанти здобувають тут, залежить їхнє життя», – наголошує Стас.

За його словами, інструктор має знайти підхід до кожного учня, адже люди по-різному швидко засвоюють нові навички. У військових умовах час особливо важливий, тому навчання потрібно організовувати так, щоб курсанти могли якомога швидше застосовувати отримані знання.

Інструктор має знайти підхід до кожного учня (фото ZAXID.NET)

Ще одна особливість – постійне оновлення навчальних програм. Те, що було актуальним учора, сьогодні може вже не відповідати ситуації на фронті. Технології розвиваються, противник змінює тактику, а українські військові шукають нові способи застосування безпілотників.

«Навчальна програма постійно модифікується. Ми живемо у XXI столітті, технології розвиваються, а війна відбувається як війна технологій. Тому маємо працювати на випередження», – каже інструктор.

Для цього академія підтримує зв’язок із випускниками, які виконують бойові завдання. Вони діляться досвідом, а інструктори використовують його, щоб доповнювати програми новими темами та прибирати те, що вже втратило актуальність.

Стас наголошує, що незмінною залишається основа навчання, однак конкретні знання та практичні навички доводиться постійно оновлювати. За його словами, важливо готувати не лише пілотів, а й інших членів екіпажу, які розуміють роботу систем і можуть підмінити один одного.

Окрему увагу приділяють різним технологіям зв’язку та керування. Зокрема, перебої зі Starlink показали, наскільки важливо розуміти особливості різних систем, які використовують безпілотники.

«Є багато систем, завдяки яким дрон може продовжувати політ і виконувати свою роботу. У кожної є своя специфіка та нюанси, тому ми розповідаємо курсантам про різні варіанти», – пояснює Стас.

Водночас конкретні способи застосування техніки залежать від завдань і потреб певного підрозділу. Завдання академії – дати курсантам необхідну базу, пояснити можливості технологій і підготувати їх до подальшого навчання та роботи.

Для Павела Лащака цей курс став можливістю побачити знайому технологію з іншого боку. Після років спортивних перегонів він прагне зрозуміти, як безпілотники працюють у складніших умовах і як їх можна розвивати надалі. А для українських інструкторів його навчання – приклад того, як досвід спортивного керування може стати основою для знайомства з новими напрямками безпілотних технологій.