Sigur ros на живо: музично-містичний досвід

Українські промоутери запрошують іменитих закордонних зірок дуже в’яло, тому гастролі ісландських чарівників довелося ловити на довколишніх теренах. Поїздка до західних сусідів у Варшаву чи Прагу видавалася неможливою через катастрофічну ситуацією з візами, хоча останній варіант виглядав дуже навіть вражаюче, якщо врахувати, що, окрім хлопаків з Рейк’явіка, за кілька днів там грали ще й R.E.M. Тому погляди були звернені в напрямку Петербурга, де 26 серпня відбувся один із двох російських концертів Sigur ros.

Північна Венеція зустріла справжнім осіннім дощем та вітром, хоча, зважаючи на мою давню любов до гурту і таке ж давнє бажання побачити їх на живо, я був готовий витримати навіть гірші погодні умови, ніж ті, які були в Києві, коли на Майдані, зриваючи дивіденди, зароблені на мертвих друзях, пафосно рок-н-ролив дідусь Маккартні. Те, що на концерт прийдуть «всі свої», було зрозуміло не лише з огляду на невеликий зал БК ім. Лєнсовєта, а й, до прикладу, через те, що вже на виході з метро зауважив парочку закоханих, що полегеньку кружляли, імітуючи вокалізи Йонсі, а в найближчій до концерту «Чайній Ложці» кілька хлопців дружно відспівали кілька рядків з Heysatan. Чемно зайнявши свої місця в четвертому ряді балкону, з пів години дивився на те, як повільно заповнюється партер. За кілька хвилин перед початком концерту білетерка чемно повідомила, що є можливість пересісти під саму сцену, куди продали заледве третину квитків. Так автор цих рядків опинився у восьмому ряді на відстані десятка витягнутих рук від краю сцени, і вже навіть не здивувався, коли буквально поруч мовчки присів сам Олександр Васильєв.

Музиканти тихо вийшли на сцену, цього разу обмежившись чотирма парами рук, залишивши вдома відпочивати смичкову та духову секції. Те, що плановану висоту вдасться взяти силою чотирьох пар рук, стало зрозуміло вже посередині першої Svefn-G-Englar, коли одягнений в плащ олов'яного солдатика вокаліст почав співати в звукознімач гітари. А вже наступний херувимський марш Glosoli підніс моє тіло до стелі театральної зали і потоки мелодії носили мною десь так само, як Черемош б'є своїми хвилями сірник. Увертюрою до Ny Batteri став трьоххвилинний нойз, який вкупі зі світловими ефектами просто вдавив мене в крісло, а вже сама мелодія бас-гітари і кульмінаційна розв'язка навіть не давали змоги поворухнутися. Правду кажучи, до тями мене привели самі Sigur ros, які зв'язкою з Fljotavik та Vid Spilum Endalaust чемно нагадали, що це турне в підтримку їх останньої платівки з веселими піснями для лісових тролів. Продовживши оптимістичний відрізок концерту дзвінкою Hoppipolla, Йонсі, по закінченні композиції смішною англійською сказав, наскільки їм приємно вперше виступати в Росії, запитав як справи, і навіть запропонував поспівати хором, і, виявляється, такі штуки можна робити не лише на концертах тих, чиї хіти грають з кожного пилососа на всіх радіохвилях. Ліричний пік концерту настав десь між тим, коли під небесно-зефірні клавішні Йонсі виспівував оте своє летке Svo Hljott та секундами абсолютної тиші в ті моменти, коли паузи між акордами початку Heysatan було чути, як скрипить педалька.

Далі всі четверо згромадились в клавішно-ксилофонному боці сцени і, вистукуючи молоточками, поволі почали розганяти Saeglopur, та ще й так, що від кожного дзвоника підстрибувало щось всередині, а вже коли всі знову повернулися до своїх основних інструментів, то видали такий гейзер теплих звуків, від яких просто було нікуди заховатися. Кінцівка обрієпротяжної Hafsol звалилася на голови круговертю звуків, видобуваючи які Йонсі геть порвав смичок, а барабанщик мало не розтрощив свою установку. Перед початком Gobbledigook бас-гітарист попросив всіх піднятися та акомпанувати аплодисментами, і публіка не вгавала та не збивалася з ритму чотири хвилини, а коли в критичний момент композиції посипався штучний сніг, то в дійсність навколишнього вже було важко повірити. Після овації музиканти повернулися і видали ще лише одну п'ятнадцятихвилинну Popplagid, не пісню, а міні-месу, ангельський хор, психопатичну арію, звукову хвилю, що зминала все на своєму шляху і розпластувала залишки цього музично-стихійного лиха по стінах залу. За ту чверть години можна було сотню разів наочно довести дійсність слів колядки «Ангели знижайтеся», визнати музику зброєю масового ураження чи просто з'їхати з глузду, адже кожною нотою вони цілили не в органи чуттів, не в мозок і не в серце, а кудись туди, куди й сам заглядаю дуже рідко. Перші кілька секунд по закінченні композиції навіть не чути аплодисментів, адже в ступорі практично всі, а вже потім зірвалася та овація, під яку музиканти встигли зійти зі сцени, повернутися, розкланятися і, помахавши рукою, розчинитися за кулісами. Глядачі ще кілька хвилин не вгавали, вимагаючи ще одного бісу, хоча, як на мене, після останніх нот Popplagid повернення вже було неактуальним, як виявилося, музиканти теж так вирішили, бо віднайдений на сцені сет-лис покаже, що планувалася ще й All Alright, але була б не те що зайвою, а просто непотрібною.

Концерт Sigur ros, про який я мріяв близько чотирьох років, став справжнім епічним дійством, де кожен звук, подих, рух, тінь, промінь прожектора і траєкторія сніжинки злилися в симфонію піднебесного дійства. Ці четверо вивертають навиворіт, трощать на шматочки, а потім беруть за руку і ведуть на прогулянку хмарами. Так що за найменшої нагоди не бійтеся здолати сотні й тисячі, як це було в моєму випадку, кілометрів, аби лише опинитися в радіусі дії цієї містично-мелодичної концертної бомби стовідсоткового ураження під назвою Sigur ros.

Сольний концерт гурту Sigur ros, 26 серпня 2008 р., в БК ім. Лєнсовєта, м. Санкт-Петербург (Росія).

Фото зі сайту www.gazeta.spb.ru