Під час німецької окупації львівська родина Хігерів переховувалася в міській каналізації

27 січня світ відзначає день пам'яті жертв Голокосту

Головні новини Львова 26.01Марта Когут, 26 січня, 00:00 550
дивіться також

День пам'яті Голокосту. 27 січня світ відзначає день пам'яті жертв Голокосту, який забрав понад шість мільйонів людських життів.

Голокост – одна з найбільших трагедій людства. У Янівському концтаборі, Долині смерті в Лисиницькому лісі та у таборі на Цитаделі розстріляли сотні тисяч євреїв.

У 1941 до Львова прийшли німці. Одразу почали «зачищати» єврейське населення міста. Після перших арештів та розстрілів почалися погроми. Тоді євреїв зганяли на центральні вулиці міста, змушували волоссям мити бруківку, переносити сміття губами. Людей привселюдно роздягали, декілька тисяч убили. Водночас у Львові почали створювати третє в світі за розмірами ґетто.

Ольга Лідовська, керівниця музею «Слідами галицьких євреїв», розповідає: «Вхід у ґетто був під мостом навпроти пам’ятника. Він називався «міст смерті». Тому, що люди, які потрапляли сюди, мали дуже мало шансів , що вони колись повернуться до нормального життя, що вони колись звідси вийдуть».

Офіційно на території ґетто проживали 136 тис. євреїв, а простягалося воно вздовж нинішнього проспекту Чорновола аж до Під Голоском. Однак із кожним місяцем мешканців ґетто вбивали і його площа зменшувалася. Останні межі обмежувалися вул. Хімічною.

Аби не потрапити до ґетто, євреї переховувались і намагалися не виходити на вулицю. Заможна львівська родина Хігерів, які до ґетто таки потрапили, вирішили, що мусять звідти втекти. Вони ночами викопували тунель, яким спустилися до львівської каналізації. Під землею шістнадцять людей прожили більше року. Олена Андронатій, історикиня, розповідає: «Вижили всі ті, хто спустилися в каналізацію. Насправді, крім однієї людини, яка народилася вже в каналізації. На жаль, вона загинула, тому що мама прийняла рішення... Ну, як? Мама намагалась прикрити собою, щоби дитина не кричала і не видала їхню схованку і задушила».

Коли війна закінчилася, уся родина вибралася на світ із каналізації. Хігери хотіли повернутися до своєї квартири на Коперника, однак вона вже була зайнятою.

Тоді вирішили – поїхати зі Львова до Америки. Більше вони не повертались. Увесь час, поки жили в каналізації, з харчами їм допомагав львів’янин Леопольд Соха. Його визнали праведником народів світу. За роки війни тисячі галичан ризикуючи життям, робили їм паспорти та переховували від нацистів.

«У той період, коли ми бачимо, коли у Львові на усіх тумбах, будинках були розклеєні афіші, від гестапо, про те, що за переховування євреїв буде розстріл і попри все, траплялися люди, зокрема Андрей Шептицький, які ризикуючи своїм життям, уміли залишатися людьми у нелюдських обставинах», – розповіла Оксана Гайова, завідувачка сектору центрального історичного архіву у Львові.

Митрополит Андрей Шептицький у своїй бібліотеці ховав від смерті єврейського рабина – Давида Кахане. А для сина іншого рабина, Курта Левіна, зробив документи, наче той – монах Роман Митка.

Були і люди, яких особисто у себе в митрополії переховував митрополит Андрей. Були ж ті євреї, діти, яких на вказівку митрополита переховували, зокрема в сиротинцях при монастирях.

Саме у сиротинці Андрей Шептицький сховав Адама Ротфельда, який пережив Голокост та став міністром закордонних справ Польщі. За кількістю праведників світу, людей, які свідомо рятували євреїв від нацистів, Україна посідає четверте місце у світі.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
Пропозиції партнерів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук