Чому Бакоту називають «українською Атлантидою»: історія затоплених сіл

Бакота є однією з наймальовничіших місцевостей, куди українці з радістю мандрують. Дивовижні краєвиди зі скель на водну заплаву є улюбленим місцем для фото. Однак не варто забувати, що ця водойма – штучно створена людиною. Для будівництва Новодністровської ГЕС спеціально знищили і затопили подільські села. ZAXID.NET розповідає історію цієї місцевості та теперішні туристичні місця.

Затоплена давньоруська історія

Краєзнавець Ігор Вишемірський розповідає, що природне русло Дністра було шириною 70-100 м. Зараз на Бакоті найбільший дністерський розлив сягає до 5 км. У водній затоці, якою нині милуються туристи, затоплено три села: Теремці, Бакота і Студениця. Загалом же для будівництва ГЕС повністю затопили 30 сіл, підтопили – 65, від Хотина до самої ГЕС. Найбільшим з них було село Стара Ушиця, яке мало 7 тис. населення. Як вони виглядали, можна знайти на архівних фото.

Хата в Бакоті у 1931 році (фото Павла Жолтовського зі сторінки «Історія України в ретросвітлинах»)

Жителям дали час виселитися і розібрати все своє нерухоме майно, вирубати дерева і зачистити територію. Дехто перевозив хати, іншим давали компенсацію, яка не покривала вартість втраченого. Затоплення відбувалося у 1979-85 роках. Відтоді вода піднялася на 40 м від початкового русла до теперішнього рівня.

Карта затоплених сіл вздовж Дністра через будівництво ГЕС (фото ZAXID.NET)

Як зазначає краєзнавець, причиною називали потребу в електроенергії, для виробництва якої і будували ГЕС на Дністрі. Насправді ж там затопили прадавню історію України. Під воду пішли давні міста-фортеці з княжою історією: Бакота, Студениця, Калюс, Ушиця.

У княжі часи, в XIII-XIV ст., Бакота була столицею Пониззя на південно-східній межі Галицько-Волинського князівства. Подністровʼя було форпостом для оборони від нападу кочівників. А Дністром рухалися торгові судна, що сприяло розвитку краю. Фортеці охороняли і торгові шляхи.

Макет Бакоти та інших сіл до затоплення (фото ZAXID.NET)

Ялтинський клімат

У цій місцевості особливий, мʼякий клімат, схожий на ялтинський. Недарма у цьому регіоні Поділля багато виноробень. А в давні часи це сприяло тому, що в долині Дністра люди селилися від найдавніших часів.

Археологи знаходили у цій місцевості ознаки присутності давніх людей – сліди курганів, язичницьких капищ і трипільців. А на протилежному березі Дністра – палеолітичну стоянку зі слідами житла неандертальців.

Бакотська «Ялта» (фото ZAXID.NET)

Печерний монастир

Нині оглядовий майданчик Бакоти розташований на скелі, що височіє 120 м над водою. Щоб спуститися до води, треба пройти майже 1 км. Внизу у Білій горі ще в ті давні, руські часи, заклали печерний монастир. У дохристиянський період там було язичницьке капище.

Скельний монастир існував у XII-XV ст. За легендою, заснував його чернець Антоній з Києво-Печерської Лаври. Хоча на стінах є напис: «Григорій воздвигъ мѣсто се», «Благослови Христосъ Григорія Игумена давшаго силу Святому Михаилу».

Скельний монастир у Бакоті (фото ZAXID.NET)

Частина печер зруйнувалася. Перша руйнація відбулася орієнтовно у XVII столітті внаслідок землетрусу. Другий обвал відбувся у 1880-х роках. У 1996 році обвал верхньої скелі Білої гори знищив більшість печер та усипальницю з настінними розписами XI-XIII століть. Лише в одному місці збереглися залишки келій і поховань монахів та руїни Михайлівської церкви.

Поруч на березі Дністра вже сучасні люди облаштували пляж. Звідти ж відчалюють кораблики, на яких можна помилуватися красою водойми і місцевості.

Пляж і пристань на Бакоті (фото ZAXID.NET)

За однією з версій, Бакота означає «бажане, чудове місце». Такою вона є досі. Кожен знаходить тут щось своє: місце для умиротворення і молитви, чудові пейзажі та відпочинок на воді.

«Бакота Хаб» створив туристичний маршрут протяжність 4,5 км, який з’єднує село Гораївка з Бакотською затокою. Його можна пройти пішки, на велосипеді або автомобілем. На карті маршруту є QR-коди, що відкривають 3D-тури та аудіогід до маршруту.