Балтійська провокація Кремля
IQ

Балтійська провокація Кремля

Ескалація напруження між Заходом і Росією як «Холодна війна-2»

Любко Петренко, 26 квітня 2016 1417 1

За цей місяць у царині взаємин Росія-НАТО сталося кілька знакових подій, котрі мають всі шанси визначити подальшу конфігурацію глобального протистояння. Нині вже нескладно спрогнозувати, що найближчими роками легендарного «перезапуску» відносин Захід-Кремль не станеться. Навіть якщо наймогутнішу країну світу незабаром очолить «архітектор» цього «перезапуску» Гілларі Клінтон.

Про які саме події йдеться? Передовсім про нахабні провокаційні дії російських бойових літаків над Балтійським морем. Нагадаємо, спершу 12 квітня російські фронтові бомбардувальники Су-24 і бойовий гелікоптер Ка-27 пролетіли небезпечно низько над американським есмінцем USS Donald Cook, який вийшов з польського Ґданська. 

Наступний інцидент трапився у четвер, 14 квітня. Як розповіли згодом представники Європейського командуванні США, російський винищувач Су-27 вийшов на перехоплення американського літака-розвідника RC-135 в небі над Балтійським морем. Су-27 «виконав агресивний маневр», пролетівши на відстані близько 15 метрів від RC-135. І це при тому, що американський літак-розвідник був над нейтральними водами і не входив у російський повітряний простір.

Так, схожі інциденти траплялися й раніше, проте квітневі визначаються особливою нахабністю й ризикованістю з російського боку.  «Ми засуджуємо таку поведінку. Вона безвідповідальна, вона провокаційна. І, згідно з правилами застосування військової сили, ми могли збити їхні літаки», – прокоментував ці російські провокації державний секретар США Джон Керрі.

Згодом шеф американської дипломатії висловився ще різкіше: «Ігри з вогнем для Кремля найближчим часом можуть закінчитися трагічно. Така провокаційна поведінка є неприйнятною і обов'язково буде покараною».

Тут читачам треба нагадати, що ще 1972 року Вашингтон і Москва уклали двосторонню угоду «Про запобігання інцидентам у відкритому морі і в повітряному просторі над ним» (INCSEA). У ній викладено  дуже конкретні й детальні вказівки, як поводитися під час пролітання (пропливання) бойових машин сторін-суперників одна повз другу.

В обопільно схвалених правилах, зокрема, заборонена імітація атаки, яку, власне, вчинив пілот російського бомбардувальника. Чи мав право його збити американський есмінець й не мати при цьому докорів сумління? І так, і ні. Справа в тому, що російські літаки, які вчинили згадані провокації, згідно з візуальним спостереженням, не були озброєні ракетами. Тож було б, з одного боку, не по-джентельменськи застосовувати щодо розбишак вогнепальну зброю. Однак, з другого боку, російські пілоти грубо порушили інше важливе правило: вперто не відповідали на спрямовані з корабля радіозапити. І за це, в принципі, американці мали повне право захистити себе ракетним щитом.

Можна було б скористатися й іншими захисними засобами. От, наприклад, польський експерт у галузі озброєнь Анджей Ломановський (Andrzej Łomanowski) говорить про такі опції: «Вони могли відлякати ці літаки попереджувальними пострілами. Існують також можливості з царини радіоелектронної боротьби, які дозволяють порушити дію бортових приладів літаків за допомогою різного роду пристроїв, які напевно були на борту USS Donald Cook».

Проте тут радше мова йшла не про змагання збройних засобів. Росіяни брутально намагалися продемонструвати, хто господар у балтійському регіоні. Американці ж намагалися не виходити за рамки пристойності, й, очевидно, наказу відповідати жорстко на російське нахабство у них не було. А в російських військовиків, можемо припустити, такий наказ був. Інакше як пояснити той факт, що схожі провокації стають дедалі частішими й ризикованішими. Росіяни намацують больовий поріг американців, визначають, до якої межі можна діяти, не отримавши удару у відповідь. Зрозуміло, що військовики отримали санкції на такі ризиковані провокації з найвищого кремлівського кабінету.

Оборона Балтії

Кремлю наче байдуже, що напруга між Вашингтоном і Москвою досягла найвищого рівня з часів завершення Холодної війни 25 років тому. І в цьому контексті розмови про ймовірну інвазію російських військ у держави Балтії зовсім перестають видаватися такими вже фантастичними.

Бо, крім військових інцидентів над Балтійським морем, мешканці Литви, Латвії й Естонії чітко відчувають наближення гібридної війни. Це засвідчує загострена російська пропагандистська кампанія, стрімка активізація проросійських рухів та організацій в балтійських державах, інциденти на кордонах тощо.

От як оцінює перспективи ймовірної російської агресії на Балтиці Яна Пуґлірін – керівниця центру проблем майбутнього Європи Німецької ради з міжнародних відносин Альфреда фон Оппенгайма:

«Держави Балтії перебувають поблизу лінії фронту нової конфронтації з Росією, це межа між демократією і автократією. Скандинавія – заслабка, тому що там є Фінляндія та Швеція, які не є членами НАТО, і є Норвегія, яка перебуває в складі НАТО, але не представлена ​​в ЄУ. Якщо щось трапиться, у нас будуть складнощі в тому, щоб захистити Балтію конвенційним шляхом. Великим викликом у Балтії може стати гібридна війна».

Німецька експертка ставить резонне запитання: скільки «зелених чоловічків» має пробратися через кордон, щоб було задіяно 5-й параграф договору НАТО? Адже чітких критеріїв поки що немає. І тут Росія зможе зіграти на суперечках всередині Альянсу, навіть спробувати нацьковувати одних на інших, провокуючи розкол.

Тому країни-члени НАТО мали б дуже ретельно вивчити досвід анексії Криму й окупації частини Донбасу. Тоді, навесні 2014 року, західні союзники України вважали, що Київ надміру турбується появою добре озброєних військовиків без розпізнавальних знаків. А через кілька тижнів відбулося реальне захоплення Криму, а згодом – багатьох населених пунктів Донецької та Луганської областей. Добре, що хоч тепер Геншатаб НАТО і військові відомства країн-членів поступово намагаються опрацювати український досвід, виробити засоби протидії гібридній війні, яка досить легко може спалахнути у країнах Балтії. 

«Захід повинен зробити акцент на цей регіон, який все-таки є вразливим місцем ЄУ і НАТО. Необхідно продумати завдання оборони тут. Копію кримського сценарію Росія намагалася реалізувати у східній Україні, але там це не спрацювало. Це не спрацює і в Нарві. Колишній Генеральний секретар НАТО Андерс Фоґ Расмуссен свого часу висловив стурбованість з приводу того, що в Нарві кримський сценарій може повторитися, але я це не вважаю за можливе», – зазначила німецька експертка Яна Пуґлірін.

Холодна війна-2

Попри те, що західні політики й експерти намагаються уникати терміну «Холодна війна-2», de facto вона розпочалася. І це були не найкращі передумови для проведення засідання Ради НАТО-Росія. Тим не менше, воно відбулося 20 квітня в Брюсселі.

Нагадаємо, що робота постійно діючої Ради НАТО-Росія була призупинена у березні 2014 року після анексії Кримського півострова і загострення ситуації на Донбасі. Тоді була також повністю припинена військова співпраця між Альянсом і Росією.

Зайве казати, що останнє засідання Ради НАТО-Росія, хоч тривало майже чотири години, тобто удвічі довше, ніж було заплановано, але завершилося без якихось реальних результатів. На зустрічі не було ухвалено жодного конкретного рішення.

Але принаймні Генеральний секретар Північноатлантичного Альянсу Єнс Столтенберґ чітко висловив Москві всі свої претензії. «Сторони дотримуються дуже різних поглядів, але ми слухали один одного. Однак це не означає, що ми повертаємося до нормальних відносин. Головною умовою для повернення до колишніх відносин стане шанування Москвою міжнародного законодавства», – підсумував він.

На чіткість своєї позиції щодо Москви нарешті спромігся й президент США Барак Обама. Під час перебування у німецькому Ганновері на зустрічі з європейськими лідерами він, зокрема, звинуватив Кремль у спробах підірвати європейську єдність. «Президент Росії Володимир Путін розглядає НАТО, ЄУ і трансатлантичну єдність як загрозу для російської влади», – заявив президент США в інтерв'ю американському телеканалу CBS-News, яке вийшло після ганноверського саміту.

Глава Білого дому застеріг російського колегу від вчинення великої помилки. Пояснюючи свою позицію російському лідерові, він зазначив: «Насправді сильна, єдина Європа, яка працює разом з сильною, орієнтованої на зовнішній світ Росією – це правильний рецепт». Барак Обама висловив жаль, що Путін досі цього так і не зрозумів.

Обама теж згадав про «союзників» Кремля у Європі. Говорячи про міграційну кризу, він зауважив: «Однак стратегічно ще більшу небезпеку становить зміцнення в Європі ультраправого націоналізму до такої міри, яка загрожує європейській єдності, а в деяких випадках експлуатується такими людьми, як пан Путін».

Ризики й переваги для України

Які ризики й переваги приховує актуальна ескалація західно-російської напруги для України? Ризики полягають у тому, що Європейська Унія і Сполучені Штати, занепокоєні безпосереднім протистоянням з Кремлем, можуть згубити Україну з фокусу своєї уваги. Адже країни Балтії як члени НАТО і ЄУ є значно важливішими для Брюсселя й Вашингтона.

Ще один ризик полягає в тому, що Захід, котрий усіма методами уникає прямої конфронтації з Москвою, може дати заднього, тобто піти на поступки Кремлю, аби лише не доходило до бійки. І те, що заяви з Вашингтона й Брюсселя стають щораз рішучішими, ще зовсім не значить, що таку небезпеку цілковито усунуто.

Проте переваги, які вимальовуються на тлі агресивної поведінки Росії, виглядають значно реальнішими. У НАТО й Пентагоні вже чітко охарактеризували Москву як головного потенційного ворога. Проти гіпотетичної агресії російської армії відпрацьовується чітка стратегія, до Східної Європи відряджаються додаткові військові контингенти, озброєння.

У цьому контексті знову постає питання про поставки до України як форпосту глобального протистояння летальної зброї, передовсім систем протитанкового ракетного захисту. На Заході врешті-решт дійшли до розуміння: якщо Росії не дати рішучої відсічі на сході України, то ризик військової інвазії на Балтиці (і не тільки) ставатиме дедалі реальнішим.

Менше суперечок відтепер викликає і питання санкцій проти Росії. На згаданій ганноверській зустрічі Барак Обама чітко заявив, що країни Заходу повинні й надалі дотримуватися політики економічних санкцій щодо Росії, поки Москва повною мірою не виконає Мінських угод.

Найсмішніше, що Росія своїми балтійськими інцидентами фактично кинула котові під хвіст всі свої багатомільярдні витрати на пропаганду. Бо відтепер російським «кісєльовим» буде дуже складно підтримувати міф про миролюбність Кремля. 

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
powered by lun.ua
Пропозиції партнерів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук