Чи вигідна Україні велика війна на Близькому Сході
Це – значні ризики для нашої держави і водночас певні шанси
012 січня після опівночі коаліція держав на чолі зі США і Великою Британією нанесла серію ракетних ударів по території Ємену. Це був акт відплати хуситам – союзникам Ірану, які перетворили акваторію в районі Червоного моря та Аденської затоки на зону піратства. Близький Схід зараз схожий на порохову діжку. І хоча США та їхні союзники намагаються уникати потенційного конфлікту та ескалації, не факт, що їм це вдасться. Якими будуть наслідки для України, якщо у цій частині світу спалахне велика війна?
Аденська затока та Баб-ель-Мандебська протока розташовані у стратегічно важливому місці планети. Саме через них пролягає один з головних транспортних маршрутів, який веде у Червоне море та Суецький канал. За деякими розрахунками, цим морським шляхом, який сполучає Європу з Азією, здійснюється до 15% усіх глобальних поставок. Однак береги тут вкрай негостинні. Ще нещодавно саме в цих краях промишляли сомалійські пірати. А зараз цю місію перебрали на себе хусити. Ця мусульманська воєнізована група, завдяки підтримці Ірану, зуміла істотно вдосконалити свої піратські можливості. Отримала балістичні та протикорабельні ракети з дальністю польоту в кількасот кілометрів, а також дрони.
З 19 жовтня 2023 року підтримувані Іраном бойовики майже 30 разів намагалися атакувати і переслідувати судна в Червоному морі та Аденській затоці. Формальним приводом для цих злочинних актів є військова операція Ізраїлю в секторі Гази. Апофеозом піратської діяльності хуситів став напад 10 січня на американські есмінці. Атака здійснювалася як безпілотниками, так і ракетами. Після цього хусити заявили, що своїми діями демонструють підтримку палестинському народу. Піратські напади на судна, які прямують з Азії в Європу, змусили окремих судновласників відмовитися від короткого маршруту через Суецький канал і відправити кораблі навколо Африки. Це суттєво вплинуло на вартість перевезення і значно збільшило їхню тривалість. Зрозуміло, що така ситуація вкрай негативно позначається на світовій торгівлі та економіці. Іран, діючи руками своїх проксі, знайшов нову можливість створити проблеми Ізраїлю та його західним союзникам.
Ракетна атака США на хуситів, з огляду на їхню відверто піратську діяльність, виглядає цілком логічною та закономірною. Дивним тут є радше те, наскільки довго з нею зволікали. За даними медіа, американці тривалий час намагалися через різні канали переконати хуситів припинити свою піратську діяльність у Червоному морі. Однак безуспішно.
Здається, Іран інтуїтивно відчув, що може поступово зміщувати «червоні лінії» та дозволяти собі більше у протистоянні з Америкою. Режим іранських аятол також активно нарощує свої військові потуги, зокрема за рахунок обміну технологіями зі своїм союзником – Росією. 11 січня іранські військовики захопили в Оманській затоці нафтовий танкер. Озброєні люди в масках піднялися на борт судна St. Nikolas неподалік від оманського порту Сохар, наказавши екіпажу прямувати до іранського узбережжя. Це був акт помсти США за конфіскацію цього танкера минулого року. Тоді американці заарештували судно за перевезення підсанкційної іранської нафти. Сполучені Штати засудили захоплення Іраном нафтового танкера. Представник Держдепартаменту закликав негайно звільнити судно та його екіпаж. Однак Тегеран проігнорував словесні прохання Вашингтону. Очевидно, іранська влада впевнена, що Адміністрація президента Джо Байдена не наважиться на якісь серйозні кроки.
Політичні настрої хуситів давно відомі. Вони виступають за ліквідацію єврейської держави і ненавидять США та увесь Захід. Але, можливо, ці мусульманські бойовики були б більш обережні, якби не відчували потужної підтримки ззовні, а також нерішучості США в регіоні. Надмірна обережність і страх ескалації – одна з провідних рис зовнішньої політики Адміністрації президента Джо Байдена. Побоювання американців мають певні підстави. Адже Близький Схід і так повний суперечностей та потенційних конфліктів. Але зворотним боком американської нерішучості є те, що нею дедалі більше користуються диктаторські режими. У певному сенсі нерішучість США і небажання застосувати силу там, де це необхідно, спокушає Іран випробовувати межі дозволеного.
Удари західних союзників по Ємену додатково підняли градус напруги на Близькому Сході. Крапку в цій історії ставити не варто. Адже ніхто не скасовував повторних ударів, як і акцій відплати. У цьому регіоні наразі формується все більше вогнищ, які можуть теоретично призвести до великої війни. Її учасники приблизно відомі. Якщо Близький Схід порине у велике військове протистояння, це, безумовно, матиме наслідки і для України. Однак наразі важко спрогнозувати, які з них переважатимуть.
З одного боку, нова війна у світі означає зміщення фокусу уваги з України, цінові стрибки на енергетичному ринку і можливе ще більше обмеження західної військової допомоги. Західна військова промисловість поки що надто повільно нарощує виробничі потужності. Велика війна на Близькому Сході, в якій братимуть участь США та хоча б кілька держав-союзників, ще більше обмежить можливість Заходу постачати достатню кількість зброї в Україну. Розбалансування на ринку енергетики зумовить цінові коливання нафти і газу та негативно вплине на світову й українську економіку. Високі ціни на нафту, безумовно, вигідні Росії. Однак тривале серйозне нарощування обсягів видобутку енергоносіїв у США, а також позиція арабських країн, які є противниками шиїтського Ірану, може згладити ціновий шок.
З іншого боку, якщо Іран буде безпосереднім учасником військового конфлікту, це майже напевно позбавить його можливості допомагати Росії. Тегеран і Москва ще з 2022 року розгорнули активну військову співпрацю. Особливо режим аятол допоміг Путіну постачанням безпілотників та розбудовою ліній з їхнього виробництва на території РФ. Але можливо, що Іран постачає Росії й інші види товарів військового призначення. А також готовий передати для обстрілів України свої балістичні ракети. Велика війна на Близькому Сході означатиме для Ірану кінець активної військової підтримки свого російського союзника.
Війна західної коаліції зі союзником Кремля також може зробити більш жорсткою політику Заходу щодо Росії. Адже тоді США й інші країни будуть набагато більш зацікавлені в обмеженні можливостей Путіна допомагати Ірану. Але зробити це можна тільки в один спосіб: надати Україні більш руйнівної та потужної зброї. Щоб у той час, коли західні союзники воюють з Іраном та його проксі, у Росії було безліч своїх проблем.
Ймовірним результатом війни на Близькому Сході може стати військова поразка Тегерану та повалення режиму аятол. У такому разі Москва втратить важливого союзника. А це матиме однозначно позитивні наслідки для України. Питання тільки в тому, наскільки тривалим буде військовий конфлікт і які його масштаби. Які країни братимуть у ньому участь. І чи такі авторитарні держави як Китай або Північна Корея не виявлять бажання скористатися війною в іншому куточку планети для досягнення власних цілей.
Велика війна на Близькому Сході точно вплине на Україну. Це – великі ризики для нашої держави. І водночас певні шанси. Проте які фактори переважатимуть – зараз однозначно сказати неможливо.