Десять років тому Росія почала окупацію українського Криму. За цей час на півострові проти багатьох українців та кримських татар почався терор, ув’язнення, багато з них пропали безвісти. Росіяни населяють покинуті домівки жителів Криму і перейменовують вулиці іменами своїх «героїв СВО». Збройні сили України роблять усе можливе для того, щоб повернути всі землі, захоплені загарбником. Тим часом корінні мешканці півострова, кримські татари, розповідають свою автентичну історію і відмивають її від нашарувань колонізації, яка тривала понад 200 років.
Кримськотатарський ресурсний центр розповів про історичні назви населених пунктів Криму. Усі первісні топоніми нанесли на карту.
«Російська влада завжди насаджувала міф про те, що Крим є споконвічно російською землею, бо серед його населення переважають росіяни. Насправді, примусово змінювали не лише етнічний склад населення півострова, а й топоніми. Так, Акмєсджіт став Сімферополем, Кєзлєв – Євпаторією, Кєфє – Феодосією, Карасубазар – Білогорськом, а велике кримськотатарське поселення Ак’яр – Севастополем», – пишуть на сторінці КРЦ.
Карта з первісними топонімами Криму (фото КРЦ)
Насправді вперше Росія захопила Крим лише 1783 року. У перші роки там проживало лише 4% росіян. Втім, потім етнічний склад півострова змінився кардинально: станом на початок Другої світової війни у Криму росіяни становили вже половину населення. А 1944 року почалася депортація татар. Росіяни переїжджали у Крим, селилися у спорожнілих оселях корінних мешканців, займали керівні посади, відбирали чудові ділянки на узбережжі Чорного і Азовського морів для своїх дач.
Найбільше населених пунктів у Криму перейменували після геноциду кримськотатарського народу, у період 1944-1965 років. Тоді змінили близько 1444 назв. Окрім міст і сіл, росіяни змінили назви залізничних станцій, вулиць та історико-культурних об’єктів. Намагалися перейменувати і гори та річки.
З 1954 року Кримський півострів передали Українській РСР. З 1991 року Крим проголосили автономною республікою у складі України. А у 2014 році після подій Революції Гідності з анексії Криму почалася російсько-українська війна. Станом на серпень 2023 рік в Криму 32 вулиці переназвали на честь «учасників спеціальної воєнної операції».
Судак – Соґдак. Кандидат історичних наук, історик, тюрколог Олександр Галенко розповів, що назву цьому місцю дали соґдійці, іраномовний народ з Середньої Азії. Вони були знаменитими купцями, які водили каравани по євразійських степах від Дунаю до Китаю. До Криму вони примандрували на кінець VI ст., коли туди поширив владу тюркський каганат. Пізніше це місто було половецьке, хоча паралельно було головним портом для купців з Русі.
Севастополь заснували 1783 року на березі бухти, звідси і походить його первісна назва Ак’яр. З кримськотатарської ак – білий, яр – скеля. З IV ст. до н.е. до середньовічного XIII ст. там існувало античне місто Херсонес, воно було адміністративним центром візантійських володінь у Криму. Через рік російська імператриця Катерина II перейменувала місто на Севастополь (імператорське місто), і воно стало базою російського чорноморського флоту.
Руїни Херсонесу біля Севастополя (фото з Вікіпедії)
Євпаторія у VI-V ст. до н. е. була відома як грецьке місто Керкінітида. За турецького панування воно називалося Гезльов або Кезлєв, що означає «сто очей». За легендою, цю назву місто завдячує сотням вогнів, які запалювали у будинках, їх було видно далеко у морі і степах. Потрапити до міста можна було лише через п’ять міських воріт. Нова назва Євпаторія є псевдогрецькою – на честь грецького царя Мітрідата Евпатора.
Сімферополь – це Акмєсджіт, що означає «біла мечеть». Наявність мечеті свідчить про те, що це було міське поселення. Ця сакральна для мусульман споруда досі є у місті, її збудували задовго до російської імператриці, яка перейменувала місто у 1784 році, що означає місто користі. До першої російської експансії у цьому регіоні існувала низка поселень, серед них і столиця пізнього скіфського царства. У XVII ст. тут існував палац калга-султанів (заступників кримських ханів), декілька мечетей.
Біла скеля у Карасубазарі (фото з Вікіпедії)
Білогірськ – Карасубазар (ринок на річці Карасу). Місто виникло після монгольського завоювання, його назва зі складовою «базар» була типовою для міських поселень у степових спільнотах. Назва походить від річки, на якій воно зародилося. «Карасу» означає чорна або земляна вода, але справжнє значення цього поняття – чиста вода, що тече з-під землі. У XVIII ст. було столицею Кримського ханства. У місті, крим татар, жили греки, караїми, вірмени, основна маса сефардів Криму, що були предками сучасних кримчаків. Місто розвивалося завдяки тому, що було близько до місця проведення з’їздів знаті кримського ханату. Кримчаків знищили нацисти, а Сталін депортував кримських татар у 1944. Радянську назву дало близьке розташування біля гори Аккая (біла скеля).
Лохівка – Ман-Кермен. Село засноване 1874 року кримськими німцями-лютеранами і називалося Менгермен німецький. Кримські татари називали його Ман-Кермен (фортеця). Радянська влада перейменувала село через маслини, які там вирощували. Інша назва диких маслин – лох.
Красногвардійськ – Курман (польовий стан). Ним пролягає залізниця, що з’єднує Крим з материковою частиною України.
Ічкі вже за радянської влади перейменували на Совєтській. Ерменібазар – Армянськ, Орду-базар (ставка верховного правителя) – Старий Крим. Село Ізобільне біля Алушти існує з XV ст. Корбекуль або Корбек (сліпий бек).
Команда Кримськотатарського ресурсного центру започаткувала інформаційну кампанію «Повернемо назви – повернемо Крим», під час якої розповідають про важливість відновлення топонімів на півострові.
Ми використовуємо