Чому радянські проблеми не зникли з української армії

31 травня ведучий ZAXID.NET Андрій Дрозда розповість про боротьбу зі свавіллям та атавізмами радянщини в українській армії.

***

Днями розголосу набула історія про командира батальйону львівської бригади ТрО, який підірвав гранатою автомобіль. Про це повідомив військовий того самого 215 батальйону 125 бригади ТрО Віталій Карвацький. Він опублікував відео з авто, яке палає. Раніше цю машину передали підрозділу волонтери, а командир батальйону Андрій Селехман навмисне знищив її. Причиною стало те, що військові поїхали в Лиман по бензин для генераторів.

За словами Віталія Карвацького, військовим, які повернулися з позицій, заборонено будь-куди виїжджати й лише одна особа з підрозділу двічі на тиждень може отримати дозвіл на пересування. Цією справою уже зацікавилися правозахисники й не тільки вони. Юрист Масі Найєм розповів ZAXID.NET, що контррозвідка СБУ проводить розслідування ситуації.

Відео з автом у полум'ї й заява Віталія Карвацького стали резонансними. Того ж дня, через дві години після публікації, військовослужбовець повідомив, що його викликають до командира батальйону. Далі комбат Андрій Селехман нібито погрожував Карвацькому кримінальною відповідальністю й вимагав записати публічні вибачення. Боєць знову вийшов в ефір і сказав, що в нього забирають мобільний телефон.

Однак розголос таки спрацював. Наступного дня до цього підрозділу приїхали представники СБУ, командування бригади й Сил ТрО. Під час з'ясування обставин знайшли докази, що автомобіль дійсно підірвали гранатою. Однак військові, які були свідками ситуації, через залякування тепер відмовляються щось розповідати. Проте контррозвідка перевірила їхні телефони й встановила, що комбат таки підірвав машину.

Регіональне управління Сил територіальної оборони «Захід» повідомило, що управління 215 батальйону ТрО проводить службове розслідування через спалення автомобіля й погрози військовому. І дуже важливо, щоб цю справу не спустили на гальмах.

Засновник правозахисної організації для військових «Принцип», юрист та військовий Масі Найєм розповів нашій редакції, що контактував з Віталієм Карвацьким. Командування 125 бригади нібито не має претензій до бійця, а комбату, який підірвав авто, загрожує кримінальна відповідальність.

І ще одна важлива ремарка – навіть, якби військові самовільно поїхали до Лиману, то комбат не мав права нищити автомобіль. Покарання за порушення наказів прописані в статуті ЗСУ. Ми ж пам'ятаємо, з якою критикою у парламенті ухвалювали закон про посилення кримінальної відповідальності для військових за самовільне залишення військової частини, місця служби, поля бою, непокору чи невиконання наказів.

Сам генерал Валерій Залужний публічно заявив про підтримку цього законопроекту і попросив президента Зеленського його підписати. «Дисципліна у війську це головне», – наголошував Залужний. Критики законопроекту передбачали, що цей документ посилить свавілля з боку офіцерів-самодурів. Закон прийняли, а самодури з армії нікуди не зникли, а стали ще впевненішими у своєму самодурстві.

Історія з підірваною машиною – це не перший скандал у нашому війську за час великої війни, пов'язаний зі свавіллям командира щодо підлеглих. Одразу згадуємо інші слова Валерія Залужного, який заявив, що на кожному кроці бореться з радянщиною в нашій армії, хоча й визнав, що прояви цієї радянщини подекуди все ще трапляються.

Насправді таких проявів занадто багато. Наша армія вступила у цю війну нереформованою. Попри всі піарні заяви попереднього президента Порошенка про силу і міць нашого війська, виявилося, що знайомі проблеми нікуди не поділися. Лише готовність українців жертвувати собою заради оборони рідної країни й власного дому, рішучість воювати до кінця дозволили нам дати відсіч навалі росіян.

У відповідь на критику нам скажуть, що війна – не час для реформ. Що потрібно перемогти ворога, а далі вже займемося очищенням і змінами. Зате війна – час для схем, для змін юридичної реєстрації військових підрозділів і частин, бо за ними рікою течуть гроші з державного бюджету. І влада на місцях може домовитися з командиром бригади чи полку про взаємовигідну співпрацю. Війна – це час «контрабасу» товарів нібито для війська, це час дорогих позашляховиків для військкомів, це час для яєць по сімнадцять гривень, а ще це час для багатоденних черг поранених ветеранів, щоб отримати довідку ВЛК, що вони дійсно поранені й потребують лікування.

На щастя, у випадку з підірваною машиною у батальйоні 125 ТрО бригади, бачимо реакцію суспільства і командування. І це дає надію не лише на перемогу над зовнішнім ворогом, але й над ворогом внутрішнім. Бо, як уже було сказано, маленька радянська армія ніколи не переможе велику радянську армію.