Чому виття сирен не всіх попередить про лихо
Систему цивільного захисту в Україні треба осучаснити з залученням мобільних операторів, усіх радіостанцій і телеканалів
Інші блоги автора
- Про незрячих і українську мову 13 лист 2021, 21:51
- Україну накрила небезпечна безбар’єрно-інклюзивна деградація 3 жовт 2021, 22:38
- Творча команда шукає творчих дітей 4 черв 2021, 21:30
В середу, 16 травня, у Львові та області знову вили навчальні сирени. В ідеалі їх мали би вмикати в моменти настання якихось лих чи інших надзвичайних ситуацій.
В момент звучання сирен людям рекомендували увімкнути Львівське обласне радіо (103,3 мГц) і слухати подальші інструкції. Але як на мене, то це трохи погана ідея.
Колись я був абонентом оператора, який тепер називається «ТриМоб». Тоді він ще належав державі (це було до приватизації «Укртелекому») і мені часто приходили SMS, наприклад, про надзвичайну пожежну небезпеку в регіоні. Так-от, я вважаю, що до системи цивільного захисту, яка сповіщає про лиха чи НС, треба підключити усіх мобільних операторів. Вони точно знають, хто де зараз перебуває, і можуть надсилати своїм абонентам такі оповіщення. Також, у випадку особливо небезпечних ситуацій, абонентів може обдзвонювати система і розповідати про те, що робити (чого не робити) на цей момент. Бо увімкнення одної якоїсь радіостанції – це неефективно, а сирени чутні не скрізь. Як відомо, у Львові є віддалені або щільно забудовані райони. Та й у холодний період року вікна в помешканнях зазвичай зачинені. Тобто, якщо сирени виють десь далеко, то люди можуть їх просто не почути з урахуванням багатьох чинників.
Так само виття сирен можна не почути в якихось більш-менш залюднених торгових центрах чи великих магазинах, де людський шум у поєднанні з музикою та іншими звуками просто заблокує звук цих сирен, тим паче, якщо вони розташовані на великій відстані. Я вже не кажу, що в таких умовах люди просто можуть не увімкнути радіо, бо навіть, якщо взяти радіоприймачі мобільних телефонів, то вони вимагають для своєї роботи навушників, яких у людей з собою може не виявитись.
Крім того, є ще люди з інвалідністю по слуху. Багато з них не чують взагалі нічого, тож вони не почують ані сирен, ані подальших повідомлень на радіо.
При цьому сирени скасовувати теж не варто, а оповіщення, окрім SMS чи дзвінків, можна проводити по всіх радіостанціях і телеканалах, що мовлять у регіоні, одночасно, адже є люди, в яких у помешканнях немає радіоприймачів, натомість «для фону» у них увімкнений телевізор. І якщо поєднати все це, тоді буде справді революційний метод оповіщення.
Окремо на літній період варто оповіщати про грози чи сильні вітри і нагадувати людям, що під час гроз обов'язково треба вимикати мобільний телефон. Бо вони забувають, а потім гинуть від ударів блискавок. Це краще робити за допомогою SMS, бо практика показує, що прогнози погоди люди слухають-дивляться сяк-так, а ті, хто не читає регулярно новин, можуть не звернути уваги на штормові попередження синоптиків.
Надто доцільним SMS-інформування про вищезгадані ситуації актуальне для жителів сіл, де сирен просто може не бути.
Чи потрібні для цього додаткові кошти? Цілком можливо. Тому було б доцільно, якби Державна служба України з надзвичайних ситуацій почала через уряд проштовхувати ініціативу з реформи, чи то пак осучаснення системи цивільного захисту і попередження про лиха, надзвичайні ситуації чи стихійні явища природи.
Людське життя – найвища цінність, і тому, цілком можливо, доведеться вносити зміни в законодавство і про телекомунікації, і про телебачення та радіомовлення. Але зате в системі цивільного захисту вдасться зробити справжню революцію.