Депіляція страху

В руках газетка Сегодня, що пришвартована в донецькому степу, а в ній стаття «Победный марш Тягнибока, фашизм и раскол Украины», а підзаголовок до статті «Тягнибок без истерики», а під ним – 4-ри тезиси, що мають розпудрити міфи про вищевказаного громадянина України.

Як повідомляють давні легенди, читання між рядками ворожої преси допомагає вчасно виявити підвищення жирів у маслі армії супротивника та відшукати замальований натюрморт Адіка у Вервольфі.

В руках газетка Сегодня (середа, 18.03.09, №56 (3189)), що пришвартована в донецькому степу, а в ній стаття «Победный марш Тягнибока, фашизм и раскол Украины», а підзаголовок до статті «Тягнибок без истерики», а під ним - 4-ри тезиси, що мають розпудрити міфи про вищевказаного громадянина України. До речі, саме з пациками, які вийшли в степь донецьку, пов'язують ВО Свободу різні язикаті хвеськи вже не перший рік.

Залишивши енігмічну проблематику для глибоко зашифрованих конспірологів, можна зрозуміти, що стаття танцює навколо виборів до Тернопільської облради та їх можливих наслідків для нащадків.

І що ж видно на сьогоднішньому горизонті? Друге ж речення під болдовим «Тягнибок без истерики» звучить так: «Ошеломляющая победа националистической «Свободы» Олега Тягнибока на выборах в тернопольский облсовет вызвала настоящий фурор по всей стране».

Тут згадуються безсмертні рядки Павло Глазового про нормальність автора в контексті ідеології соцреалістичного мистецтва. Зрозуміло, що більшість українських журналістів не дружать з паростю виноградної лози. Он навіть сам главред Телекритики Євген Мінко заліз на zaxid.net в такенні джунглі пафосу, з яких його навіть сам Денні Бойл не зніме. Але щоб у заголовку повідомляти одне, а першим ж реченням то істерично заперечувати - такому напевне тре вчитись на факультеті журналістики. Але, простежуючи подальший агітаційний запал авторки Александры Крог (в інетному варіанті авторка крапаль інша), зазначеної в друкованому варіанті, можна побачити дику суміш крику, награності та наївно зашифрованого переляку, який має тиснути на нервові клітини обивателів, що поспішають на базар затаритись сіллю. За авторкою явно плаче сцена театру ім. Заньковецької.

З повсякденного досвіду відомо, що такі газети, як Сегодня, Комсомольская правда (в Украине) та Факты прополюють своєю творчістю найвідсталіші верстви населення. Звідси логічно випливає, що який рівень піпла, така й хавка, якою волів годують. Безперечно, ці газети можуть гадати, що мають близькі контакти третього ступеня з вищезазначеним піплом та вважати себе крутими. Але це саморозкрученість типу Ірени Карпи, яка невідомо кого епатує. Стручки й так то всьо вже знають. Бабцям - пофіг. Прогресивне людство потребує чогось завернутого. А для завернутого - Карпа вже заміжня.

Навіть бідний Акакій Акакієвич із Гоголівської Шинелі не читав би таку періодику. Попса, навіть не в сенсі Вєрки Сердючки, а десь в районі Наталки Карпи чи Андрія Заліска. От до чого спаскудився народ за 167-м років з дня публікації безсмертного твору.

І от, перебуваючи в тилу ворога, біля самісіньких воріт ВО Свободи, представників якої всі тут (на західному фронті) знають наче облуплених, де ж ця «ошеломляющая победа» й що за страва така цей «настоящий фурор по всей стране» та з чим її їдять? Фуагра є. Фрикадельки в асортименті. А агітпропівського фурору в прейскуранті не спостерігається.

Що це за рекламна замануха така «Ошеломляющая победа националистической «Свободы» Олега Тягнибока на выборах в Тернопольский облсовет вызвала настоящий фурор по всей стране»? Мимоволі закрадається крамольна думка про те, а що ж іще, як не широкий донецький степ, може символізувати партію з назвою Свобода? Тим більше, що в інетному варіанті (для прадвінутих) ще підкинуто версію про спонсорство Тягнибока приватбанківським Коломойським. В друкованому варіанті (для лохів) - такої бонусної інфи не має. Є тільки навадящі вапроси до мешканців юга-вастока: «боятся ли они Тягнибока?»

Ніби газета Сегодня й не друкується в 6-й бані. І не видно її примірників в друкарнях колгоспу «Моментальні ласти». І напевне статті вичитуються перед запуском в ефір, а так банально попалити контору - це ще тре вміти. Не має у нинішнього покоління відповідальності перед друкованим вордом. Тому люди - будьте уважні до слова, Вашої матриці.

Отака фігня малятка може приплисти з фейковим твердженням про «ошеломляющую победу, що вызвала настоящий фурор по всей стране». Такий же рекламний фейк, як коса Тимошенко чи пасіки Ющенка. Гола політика, прикрита цераткою от кутюр.

Отак вчепившись в одне речення можна забакланити не тільки газету «Сегодня» та ВО Свободу, але й усіх асоціативних персонажів, що трапляються на фарватері. Такі варіанти й гіпотези сьогоднішнього прочитання вчорашньої статті. Ваші варіанти та гіпотези можуть і мають бути абсолютно іншими. Тільки так й можна побудувати демократичну Україну. Розмаїтими зусиллями інваріантних трансляцій виважених слів.

На фініші звучить безсмертна пісня (яку також розібрали на рекламу) Shocking Blue «Venus».