«Держава повинна стати сервісом»
IQ

«Держава повинна стати сервісом»

Популізм чи стратегічний план Зеленського?

Станіслав Безушко, 14 серпня 1000 3

Ця заява президента викликала багато емоцій: від захоплення до насмішок, від злорадства до підтримки, від нерозуміння до готовності долучитись до роботи. Але для більшості жителів України це твердження є terra incognita.

Ми багато чуємо про рейтинг відкритості влади і запуск Smart City, впровадження чергового сервісу або надання адміністративних послуг онлайн. Для малих міст прикладом того, як потрібно розвиватися в цьому напрямку, стало місто Дрогобич. Але інколи навіть органи влади, які щось ініціюють, не розуміють, що ж відбувається. Для одних запровадження технології blockchain – це вже сьогодення, а для інших – поява Центру надання адміністративних послуг стає подією року. Тому наразі замість системності ми бачимо дуже багато хороших починань, кожне з яких рухається у своєму напрямку.

Після отримання влади будь-якій адміністрації потрібний швидкий позитивний результат, реалізувати зміну там, де всі відчують її потребу. З приходом до влади Петра Порошенка таким результатом став розпуск ДАІ. Усі зразу побачили відсутність дорожніх інспекторів, усі відчули ефект і почали позитивніше ставитись до поліції. Ще за президентства Віктора Януковича було скасовано техогляд, що також дало свій позитивний ефект. Якби не війна, то позитивний ефект від цих змін тривав би набагато довше.

Команда Зеленського також шукає таку «зміну». Земельна реформа, боротьба з контрабандою, велика приватизація чи легалізація ринку азартних ігор не дасть потрібного ефекту. Результат буде видно за рік чи два, а більшість людей і не зрозуміють, що ці зміни відбулись.

А ось введення обов’язкової електронної черги (і тільки такої) до лікаря, електронної черги в садочок відчують усі наступного ж дня. Це зменшить корупційні ризики, встановить однакові для всіх правила, а головне – економитиме час для більшості населення. Як наслідок – кілька тижнів обурення закінчаться позитивними відгуками. Наразі подібні сервіси є в окремих містах та установах, і пройшли вони саме такий короткий шлях від несприйняття до повної підтримки.

Тому наразі команда президента готує запровадження сервісу е-Малятко, який дозволить замість десятка документів заповнити один і в електронній формі для батьків новонароджених дітей. Це збереже час, нерви і гроші батьків, а значить ефект буде швидким і постійним. Хоча тут є один нюанс: ця ініціатива не нова (говорять про неї вже понад рік). Уряд вже ухвалив рішення про запуск цього сервісу, з 1 січня наступного року його мають зробити доступним для батьків.

Один сервіс дійсно може дати чудовий ефект, але якою буде його роль у довшій перспективі – невідомо. Владі потрібно менше говорити про щось одне і мале та перемкнути свою увагу на стратегічні рішення. Не робити акцент тільки на технічних питаннях – зменшення кількості заяв і пришвидшення отримання рішення, а думати про зміну мислення громадян і їхнього підходу до взаємодії з владою.

Другим важливим чинником є зменшення контактів людей зі службовцями. Не мають значення зміни чи позитивні результати в діяльності органу влади, коли один з працівників потрапляє в скандал, негатив поширюється на всю адміністрацію. Тому для нової влади важливо, щоб дії службовців на місцях дедалі менше асоціювались з президентом і партією чи Кабміном. Принцип «король хороший, свита погана» не працює. Усе відбивається на президентові, Петро Порошенко підтвердить.

Варто зазначити, що в цьому напрямку дуже багато було зроблено за останні три роки. Різні міністерства, служби, міста створювали чи запускали сервіси, які працюють на основі відкритих даних. Робота з відкритими даними почала приносити користь людям та гроші до бюджетів. Проте у всіх цих сервісів є спільна проблема – вони працюють на різних платформах, не об’єднані в єдину систему та не стандартизовані.

Саме на роботі з даними має ґрунтуватись «Держава у смартфоні». Відкриті дані – це джерело доходу, інформації й основа для будівництва нової системи взаємодії влади і громади. Потрібно активізувати роботу в цьому напрямку та зобов’язати органи влади всіх рівнів переводити свою роботу в цифру та відкривати ці масиви інформації. Треба чіткіше прописати на законодавчому рівні поняття «відкриті дані» та «публічна інформація», щоб розмежувати їх для адміністрацій та сприяти захисту персональних даних людей.

Саме створення системи має бути основним завданням для команди президента. Немає сенсу постійно продукувати нові сервіси та ресурси, які, звичайно, допомагатимуть окремій категорії населення, але не допомагатимуть будувати систему. Система має охоплювати не тільки державу. Має бути піраміда, драбина, називайте як хочете, яка об’єднає сервіси та портали від ОТГ до Кабміну. Про це говорить Михайло Федорів (радник президента та майбутній депутат ВР), який є одним з головних ініціаторів запровадження «Держави у смартфоні». Проте наразі не зрозуміло, якою саме буде система та які часові рамки її впровадження.

Поки нова команда обговорює своє бачення розвитку нової системи, окремі обласні адміністрації вже починають процес побудови Smart Region. Як це співіснуватиме з майбутньою системою, яку запропонує Федорів, поки не зрозуміло. Чи доведеться облдержадміністраціям починати все з початку? Буде нова система обов’язкова для місцевих органів влади чи кожен розроблятиме або закуповуватиме щось своє? Відповідь на ці запитання варто дати вже, оскільки ініціатива на місцях є і вона має йти в правильному напрямку і не дублювати роботу.

На нинішньому етапі ще одна важлива функція Верховної Ради – підготувати нове законодавство та доопрацювати вже чинне, щоб була основа для побудови «Держави у смартфоні». Запуск окремого сервісу на базі відкритих даних займає щонайбільше 3-4 тижні. Проте це не гарантує якісного надання послуг та постійного оновлення даних. Потрібна законодавча основа для того, щоб умовний працівник міської ради чи облдержадміністрації відреагував на запит, поданий через сервіс.

Говорячи про «Державу у смартфоні», не потрібно робити акцент тільки на органах центральної влади. Вони якраз мають обмаль послуг і тільки визначають напрямки роботи.

Більше акцентувати варто на територіальних реєстрах. Також важливо визначитися з тим, для чого нам ці нововведення. Це тільки для отримання послуг, можливість взяти участь в ухваленні деяких рішень чи повноцінна участь громадян в управлінні містами, ОТГ і вплив на рішення ВРУ і КМУ? Така система не повинна бути тільки сервісом для громадян, а й сприяти сталому розвитку та діалогу влада-громада.

Позитив змін, які пропонує Федорів, у тому, що позитивний ефект буде не тільки для користувачів, а й для виконавців. До цього зазвичай простіше ставало користувачеві послуг, але не виконавцю. Здебільшого все дублювали в паперовій формі, а інколи реєстрували запити в окремих журналах. Запропоновані зміни спрощують цю роботу, й ефективність окремо взятого службовця буде вищою.

Питання безпеки – найбільш больова точка цих змін. Люди не розуміють, яким буде захист, де буде робота з відкритими даними, а де з персональною інформацією. У попередні роки Служба безпеки України рекомендувала РДА й ОДА, які хотіли використовувати сервіси, утриматись від таких ініціатив. Також в СБУ вимагали, щоб сервери були тільки в Україні або щоб кожен орган влади мав свій. Відповідно ініціаторів очікує велика робота щодо зміни законодавства в цьому напрямку і робота зі Службою безпеки щодо спільного бачення ситуації. Ну і, звичайно, захист персональних даних. Як він здійснюватиметься, хто відповідатиме в разі зливу даних людей. Ці питання не менш важливі, ніж запуск сервісів.

Передусім Федорів пропонує перевести в цифру сферу медицини, освіти, громадської безпеки, держуправління, екології, електронної ідентифікації та демократії, безготівкову економіку і smart city. У кожному із цих напрямів вже щось є. Компанії вже пропонують свої продукти для лікарень та міських рад. В окремих установах електронна черга в лікарню діє другий рік. Чи враховуватимуть це – наразі сказати важко. Чи розроблятиме держава свою систему, чи отримає бізнес вимоги до сервісів і зможе на тендерах вигравати замовлення та вносити свої продукти до єдиної системи – також незрозуміло.

Сфера послуг для громадянина – це не тільки довідки і черги в лікарнях. Це сотні потреб різних вікових груп, які повинні бути передбачені. Також це зміна системи аналізу й ухвалення рішень, що впливатиме на розвиток сіл, ОТГ, міст і цілих районів. Не потрібно вінцем «Держави у смартфоні» ставити проведення виборів через електронне голосування. Це одномоментний акт, з яким ми стикаємось не так часто. А ось потреба піти в лікарню чи поставити освітлення на вулиці виникає набагато частіше. Тому «вибори через електронне голосування» мають бути способом донесення до людей змін, а не основним результатом.

Приклад Естонії може служити тільки мотивацією, але аж ніяк не основою для змін у країні. Населення цієї країни менше, ніж Києва. Запровадження будь-якого сервісу чи нової системи відбувається там набагато швидше. У нас є багато регіональних, географічних і демографічних особливостей, що не дозволить запустити цілком нову систему.

Найімовірніше, ініціаторам доведеться вибудовувати нову систему паралельно зі старою та поступово заміняти одну на іншу. Для прикладу – чергу в лікарні можна запровадити тільки онлайн, а для тих, хто не має можливості, знань чи вмінь зареєструватись, створювати окреме вікно в лікарні, де їх вноситимуть працівники медзакладу. У міграційній службі можна зразу впроваджувати тільки онлайн, бо якщо людина їде закордон, може купити квиток, то вона зможе і в черзі зареєструватись. Але оформлення соціальних послуг довгий час матиме стару і нову системи. Оскільки одинокі, малозабезпечені пенсіонери не матимуть змоги користуватись електронною системою, і ніхто не допоможе.

Також протягом усієї роботи має відбуватися процес залучення людей та органів влади різних рівнів до розробки сервісів і систем для контролю й перевірки відповідності вимогам і потребам людей, а не окремому баченню розробників. Перші заяви про «Державу у смартфоні» викликали більше нерозуміння і страху, ніж підтримки. Тому протягом всіх етапів впровадження потрібно пояснювати людям, що відбувається, для чого це робиться і яка користь (від людини до адміністрації). І, звичайно, очікування людей мають збігатися з тим, що буде на виході. Ясність у поставлених завданнях та цілях сприятиме швидшому впровадженню. Заяви про те, що буде як десь – викликатимуть у кожного свої асоціації.

Робота над запровадженням «Держави у смартфоні» – це той випадок, коли точно не стане гірше, буде щонайменше хороший поступ у взаємодії влада-громада. А ось наскільки він буде масштабним та важливим, залежить від якості впровадження ініціатив. Тому що переведення в цифру – це не примха влади чи окремої адміністрації, це вимога часу.

Потрібно кожному з учасників процесу дати відповідь на запитання: «Для чого нам “Держава у смартфоні?”». Знову обратись до ВР, стати президентом, отримати проект, з яким можна попіаритись, залучити інвестиції чи запустити «розумне врядування» і створити «розумного громадянина». Громадянина, який може аналізувати дані про роботу міської ради, яким не зможуть маніпулювати політики, який критично ставитиметься до опублікованої інформації, бо матиме можливість її швидко перевірити. Нам потрібна держава, в якій електронне голосування не самоціль, а один з етапів, де уряд буде користуватись сучасним аналізом даних для ухвалення ефективних рішень, а люди матимуть можливість впливати на їх прийняття.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
powered by lun.ua
Пропозиції партнерів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук