Дякую лікарям і усім небайдужим за порятунок нашої доньки

Олеся Шиян (посередині) та ортопеди травматологи ОХМАТДИТу Андрій Костюк (ліворуч) та Ігор Банах

Ми ніколи не знаємо, що з нами може статися наступної миті. Ми не в змозі передбачити, які складні випробування можуть трапитися на нашому шляху. Нам іноді дуже складно зрозуміти, як збіг різних дивних обставин докорінно змінює наше повсякденне життя.

Вечір 2 листопада 2019 року не передвіщав для нас і нашої дочки Олесі нічого страшного. Ніби звичайна прогулянка центром Львова, посиденьки з друзями навпроти Оперного театру за чашкою запашної кави. Небезпека прийшла несподівано. Налякані коні від підкладених під них запущених феєрверків, несуться вздовж алеї і вдаряються об лавку, де сиділи діти. В цьому шаленому замісі жертв могло бути дуже багато, але травмованою є лише Олеся.

У перші хвилини не відчувалося ніякого болю, не було втрати свідомості, тому Олеся пам’ятає все до найменших дрібниць. Першими підбігли друзі, потім люди витягнули з-під уламків потрощеної лавки. Ліва нога була не природно вивернута, під коліном сильно текла кров. Була швидка крововтрата, але невідомий нам перехожий правильно накладає на стегно витягнутий із штанів ремінь, і так рятує життя нашій донечці. Ми безмежно вдячні цій добрій людині, хоч досі не знаємо хто це був, а тому сподіваємося, що Ви зможете колись провідати Олесю в лікарні, щоб знати в лице її першого рятівника.

Але це був лише початок. Далі швидка, дитяча лікарня Охматдит, операційна. На момент, коли ми з дружиною і сином приїхали до Львова з Турки операція тривала вже близько двох годин. В операційній Олесю рятували судинні хірурги Трутяк Роман Ігорович та Хоркавий Юрій, травматолог Рижковський Володимир Олександрович, дитячі хірурги Андрій Дрочак і Богдан Магльований. Велика подяка від нас цим досвідченим лікарям, які зробили все, щоб у нашої дочки було майбутнє.

Після майже семигодинної операції у відділенні інтенсивної терапії до самого ранку донечкою опікувалися анестезіологи Тарас Богданович Гуз, Галина Романівна Кішко-Гак, Оксана Петрівна Ставрицька та весь медперсонал реанімації. Нас щогодини інформували про стан дитини і лише під ранок Тарас Богданович повідомив нам, що Олесю вивели з медикаментозного сну і вона при свідомості. Велике спасибі всій зміні, анестезіологам, медсестрам і всьому медперсоналу за те, що разом з нами в цю ніч не зімкнули очей, відмінно виконували свою роботу, і цим допомагали нам не втрачати надію.

Протягом двох тижнів перебування в реанімації Олеся завжди була під пильним наглядом також не менш фахових і досвідчених анестезіологів Михайловської Надії Ярославівни, Перової Валентини Миколаївни, Балашук Юлії Миколаївни, Гуз Оксани Степанівни, Приймакової Віри Олександрівни, Давиденко Зоряни Остапівни, Гаврилишин Оксани Мирославівни, Мариніної Марії Дмитрівни, Собко Мар’яни Богданівни, Міщука Володимира Ростиславовича, Галяна Андрія Ігоровича, Безніско Яреми Яремовича та Кішко Ігоря Степановича. Разом із медперсоналом їхні дії завжди були чіткими і злагодженими, що виключало найменший прорахунок чи якусь помилку в процесі лікування. Ми завжди будемо вдячні їм за це.

Особлива подяка ЛІКАРЮ Львівського опікового центру Савчину Василю Степановичу, за участь і допомогу під час найскладніших операцій Олесі, за те, що попри зайнятість ніколи не відмовив, а також хірургу-травматологу, майстру своєї справи Королькову Олександру Івановичу за фахово підібраний та встановлений апарат зовнішньої фіксації.

Дякуємо виконуючій обов’язки директора Охматдиту Бурді Олександрі Йосипівні за створені належні умови для всіх пацієнтів дитячої лікарні, та лікарю Львівського військово-медичного центру Сливці Віктору Івановичу за співучасть і консультації від досвідченого судинного хірурга.

Ну і звичайно найщиріші слова подяки від нас ЛІКАРЯМ З ВЕЛИКОЇ БУКВИ, людям з великим серцем, травматологам Банаху Ігорю Володимировичу, Костюку Андрію Ігоровичу, Рижковському Володимиру Олександровичу, які з першого дня і до сьогодні докладають максимум зусиль, весь набутий досвід і знання для того, щоб поставити Олесю на ноги і дати їй змогу знову ходити. Нам надзвичайно пощастило, що Львівська обласна дитяча лікарня має таких фахівців. Такі лікарі заслуговують на найвищу оцінку і визнання.

Щиро дякуємо масажисту Тетяні Володимирівні Лушніковій за важку і кропітку працю, за професійно виконані масажі всього тіла на протязі всього періоду перебування в лікарні, що дозволило Олесі завжди бути в тонусі, перешкоджало застійним процесам в організмі. Велике спасибі старшій медсестрі травматологічного відділення Кулинич Оксані Михайлівні, всім медсестрам реанімаційного та травматологічного відділень, працівникам лабораторії, психологу, вихователю, вчителям, а також всім, хто створив сімейну кімнату Рональда МакДональда та всім її працівникам за допомогу і співчуття.

Неможливо оминути подякою всіх жертводавців, всіх тих знайомих і не відомих нам, всіх хто проявив до нас милосердя. Неможливо передати всю силу молитов всіх людей, які разом з нами співпереживали і молилися за нас. Неможливо осягнути терпеливість і співчуття тих друзів, які щораз нас провідували в лікарні. Нас накрила потужна хвиля доброти від рідного міста Турки і Львова, від всієї України і навіть зарубіжжя. За все це ми щиро дякуємо всім Вам і нашому Творцю, Господу Богу. Все те, що зробили для нас звичайні люди сподіваємося, що зможемо повернути колись добрими справами і допомогою іншим ближнім.

Особливі слова подяки заслуговує Львівська міська рада і персонально Львівський міський голова Андрій Іванович Садовий за співучасть та постійний контроль за станом здоров’я Олесі, ну і звичайно найвагомішу фінансову підтримку для оплати лікування.

Вже перебуваючи певний час в дитячій лікарні, ми дізналися, що десь у владних кабінетах Львівської обласної ради підняли питання про закриття дитячої лікарні, начебто дехто хоче збудувати тут готель. Задля збереження Охматдиту медперсонал періодично влаштовує мітинги під стінами лікарні. Але звичайно в таких умовах дуже важко працювати. Колись майже сто років тому цю лікарню збудували за кошти громади, створивши «Касу хворих». Невже сьогодні громада дозволить все зруйнувати.

До нас інколи звертались керівники і чиновники владних держустанов, чи не потрібна нам якась допомога. Так, потрібна. Потрібно зберегти і розвивати Львівську обласну дитячу лікарню Охматдит. Поставте для себе вирішення цього завдання, як першочергове. Бо тут щодобово знаходять зцілення українські діти. Тут врятували життя нашій Олесі.

P.S. Дякуємо журналістці інтернет-видання ZAXID.NET Олександрі Баландюх за добре серце і професіоналізм.

З ВЕЛИКОЮ ВДЯЧНІСТЮ сім’я Шиянів.