Схоже, нарцисизм стає важливим фактором світової політики. Той, хто здатний поцілити в потаємні глибини свідомості та вразити уяву президента США Дональда Трампа, має значно кращі шанси бути почутим і сприйнятим. А той, хто каже правду й апелює до жорстокої реальності, ризикує потрапити в немилість і стати жертвою образи чи й гніву господаря Білого дому.
У контексті останніх геополітичних пертурбацій багато хто намагається зрозуміти логіку суперечливих вчинків і дивних кульбітів адміністрації Дональда Трампа на міжнародній арені. Антипатію сорок сьомого американського президента до української влади і персонально до Володимира Зеленського важко приховати. Натомість його прихильно поблажливе і частково шанобливе ставлення до Владіміра Путіна справді вражає.
Здається, американська адміністрація останнім часом робить усе, щоб не образити Росію. Введена навіть негласна заборона на використання небажаної лексики в контексті російсько-української війни, яка може не сподобатися Москві. Душевна щедрість команди Трампа до російського диктатора ще більш дивна на тлі того, що Кремль не зробив жодних реальних кроків до припинення агресії проти України. Мало того, російська влада завзято відкидає ідею перемир’я та введення миротворців, називаючи це неприйнятним. Така неконструктивна і не налаштована на мир поведінка росіян чомусь не спричиняє у Трампа приступу гніву. Не стимулює його нарешті застосувати батіг проти Путіна. При цьому США абсолютно не поспішають відновити зупинену військову допомогу Україні.
Спроби застосувати раціональні методи аналізу, щоб збагнути істинні мотиви президента США, наштовхуються на непереборні перешкоди. Основне, що зараз продукує Трамп, – це хаос і непослідовність. Хаос у тарифах, управлінні, економіці та світовій політиці. Одні рішення ухвалюються, щоб потім бути скасованими. Обіцянки і погрози щодо ворогів вільного світу і диктаторів не втілюються в життя. А ось друзі і союзники Америки дістають на горіхи і на собі відчувають наслідки гніву господаря Білого дому. Логічні доводи чи посилання до абстрактних ідей справедливості, моральних чеснот, принципів і цінностей не справляють вирішального впливу на американського президента. Єдиний більш-менш перевірений метод достукатися до серця Трампа – маніпуляція його его.
Російський диктатор Владімір Путін ось уже чверть століття керує Росією. Безумовно, для того, щоб перебувати так довго біля керма влади у величезній державі, потрібні певні здібності. І йдеться не лише про такі риси характеру, як підступність, жорстокість, безжальність, здатність усувати конкурентів, подекуди методом фізичної розправи. А також про хитрість і вміння непогано розбиратися у психотипах людей та маніпулювати ними. Досвід роботи в КДБ російському президенту теж згодився. Треба визнати: Путін зумів відносно легко підібрати ключі до свідомості Трампа.
Коли в перші дні своєї нової каденції Дональд Трамп погрожував обвалити ціни на нафту і примусити Росію до миру, російський диктатор не став ображатися. Також Путін не відповідав американському лідеру погрозами. Натомість він майстерно поцілив у нарцисизм Трампа. Замість того щоб вступити в суперечку, Путін вирішив підняти на поверхню основні теми, які хвилюють американського президента.
Російський президент висловив глибоку переконаність, що якби в Дональда Трампа не вкрали перемогу у 2020 році, то ніякої війни проти України не було. Та й взагалі він завжди мав з американським колегою ділові і прагматичні відносини. Можна майже напевно стверджувати: ці слова поцілили в саме яблучко. Адже вони абсолютно збіглися з нав’язливими думками самого Трампа. Далі була справа техніки.
На початку лютого Путін майстерно підіграв американському президенту у справі приниження суб’єктності Європи. «Трамп з його характером, з його наполегливістю наведе там порядок досить швидко. І всі вони, от побачите, це станеться швидко, всі вони стануть біля ноги господаря і ніжно помахуватимуть хвостиком», – сказав Путін, коментуючи відносини між європейськими політичними елітами і Трампом. Американський президент не зміг пропустити такий коментар, який йому точно припав до душі. Далі була телефонна розмова російського й американського президентів. Ми не знаємо її деталей, але знаємо, що Трамп був задоволений її змістом. Напевно, кремлівський очільник додатково вразив уяву американського лідера обіцянками економічної співпраці і спільного видобутку рідкісноземельних металів.
Путін і раніше здійснював магнетичний вплив на Дональда. Здається, американський лідер має певну слабкість отримувати компліменти й визнання власної мудрості й геніальності від диктаторів. У вересні 2023 року Трамп заявив, що потішений похвалою російського президента. Тоді Путін висловив радість з приводу бажання нинішнього господаря Білого дому зупинити війну за 24 години.
Після невдалої розмови із Зеленським у Вашингтоні Трамп мав розмову зі журналістами. Під час спілкування з пресою він заявив, що російський президент пройшов разом з ним через важкі часи. Мовляв, Путін страждав від фальшивого полювання на відьом, яке було організоване Демократичною партією. Насправді Путіну було майже все одно на будь-які розслідування і звинувачення проти нього в Америці. Наївні припущення Трампа доводять, що він має дуже поверхове уявлення про російського правителя.
Компліменти, які Трамп говорить у бік Путіна, як і вислови про те, що російський диктатор пережив дуже багато – наслідок психологічних маніпуляцій досвідченого кадебіста. Якщо Трамп заявляє, що він вірить Путіну і що з Росією «все йде дуже добре», значить він став жертвою власного его, до якого господар Кремля знайшов правильний підхід. І цей чинник може важити більше, ніж ідея, що Трамп ставить за стратегічну мету відірвати Росію від Китаю. Американському президенту сподобався вислів Путіна, що Європа дуже скоро прибіжить до ноги США і ніжно вилятиме хвостиком. Але за стилем поведінки нинішня Америка більше виляє хвостиком перед Росією в надії стати її другом і спробувати уже вкотре перезавантажити відносини. І з нетерпінням очікує на хороші слова від володаря Кремля.
Як діяти в цій непростій ситуації Україні? Українській владі, напевно, варто більше сконцентруватися на психологічних маніпуляціях Трампом, ніж на спробі достукатися до його свідомості через раціональні доводи або моральні принципи. Єдине, що вселяє надію, – психологічна вразливість і нестабільність нарцисів. Путін, звісно, може довго водити за ніс Трампа. Але коли його его буде по-справжньому уражене непоступливістю чи обманом Кремля, він може відчути себе ображеним. Що робитиме Трамп, якщо раптом виявить, що російський диктатор, яким він підсвідомо захоплювався, пошив його у дурні перед усім світом?
Ми використовуємо