«Гаррі Поттер» vs «Маленький принц»

Христина Нога, 27 квітня 2012556833

Безпрецедентний випадок – проект нової програми вивчення світової літератури для учнів 5-9-х класів, схвалений Міністерством освіти і науки, ще до затвердження зчинив так багато галасу, що не ознайомитись з ним детальніше було би просто злочином. Основна точка конфронтації, як на мене, проста: зіткнення традиціоналізму, апробованого роками, і дискусійної спроби новаторства.

Відтак, ще з кінця березня, коли з’явився перший публічний проект нової програми, вчителі світової літератури та журналісти забили на сполох. Як же так? Виявляється, спеціалісти з робочої групи вже не радять читати дітям «Мауглі», «Божественну комедію» і «Фауста», на яких виросло не одне покоління, вчительські програми за якими давно складені, а готові твори у посібниках на кшталт «1000 готових творів зі світової літератури» - написані. Натомість, у списку «до прочитання» з’явився «Гаррі Поттер», сури Корану та сучасні фантасти - Шеклі чи Азімов.  

Міністерство, де, вочевидь, не чекали такої бурхливої реакції, заворушилось і вже 23 квітня оприлюднило на сайті оновлений варіант програми. Звідти поспіхом прибрали основні чинники суспільного роздратування: «Гаррі Поттера» Роулінг та добрячий шмат російської літератури, на кшталт, віршів Державіна, творів Кочеткова, Тургенєва, Гаршина. Разом з ними зникли, чомусь, Сервантес, Хемінгвей, Селінджер та Павич, твори яких також рекомендували читати у 5-9 класі. 

Таки повернули «Маленького принца» Екзюпері та «Острів скарбів» Стівенсона, зникнення яких з початкового варіанту програми теж наробило чимало шуму.

Однак основну новацію програми залишили. Так, вивчення літератури в кожному класі завершує спеціальний розділ «Сучасна література», в якому пропонують до ознайомлення 2-3 твори сучасних авторів на вибір вчителя. Це той же Айзек Азімов, Анна Гавальда, Річард Бах, Сергій Лук’яненко та інші.

Осучаснення шкільної програми – безумовно, справа хороша і введення окремого блоку «сучасна література» - ідея перфектна. Дітям, що народились в епоху тотальної комп’ютеризації і глобалізації, важко зрозуміти реалії Діккенса, Гете чи Пушкіна – занадто великий контраст з тим, що оточує їх щодня. Тому добре знайомі з екранів телевізора (не будемо кривити душею, перший досвід більшість дітей черпає переважно звідти) «Чарлі і шоколадна фабрика» Дала чи навіть «Гаррі Поттер» Роулінг (на якого вилився чи не найбільший шквал критики), є таким собі адаптером у сприйнятті літератури дитиною.

Адже 5-9 клас – це, власне, той період, від якого залежить, читатиме людина в майбутньому чи надовго поставить на літературі тавро «нудної» і «нецікавої» справи. І тут важливо не перевантажити дитину, безумовно потрібним, але тим не менше складним до сприйняття гекзаметром Ілліади, зайвою образністю Верлена чи складними термінами Шеклі. А дати зрозуміти, що читати – це, насамперед, цікаво. Улюблені герої, перш за все, літературного походження і, читаючи книгу, дізнаєшся про них більше.  

Наприклад, вже у 5-му класі, вивчаючи образ майбутнього в літературі, дітям пропонують читати «Запах думки» Роберта Шеклі. Але як пояснити 10-річній дитині, що таке «каталітична реакція» чи «кисневі світи», у методиці не вказано.

8-й клас розпочинається релігійним блоком, де дітям пропонують читати тексти з Вед, Корану та Біблії. І якщо остання в силу етно-культурних особливостей України є прийнятною, більше того, існує чимало адаптованих, дитячих текстів, то сури Корану і гімни з Вед без розуміння ризикують перетворитися на чергове нудне чтиво задля додаткового балу.   

Те ж саме і з поезією: перенасичена образами східна лірика Лі Бо та Ду Фу, декаденські настрої Джона Донна, Верлен і Рембо. Чи здатні діти без належних знань про тогочасні реалії взагалі і біографічні подробиці поетів зокрема, зрозуміти а, головне, оцінити ці твори?  

Таким чином виходить, що однієї з основних проблем усіх шкільних програм з літератури – невідповідності пропонованого смакам, розумінню і сприйняттю дитини – так і не усунули. Знову спрацював принцип: хотіли як краще, а вийшло, як завжди.

Більше того, дивує реакція деяких експертів, котрі у своїх висновках, як вогню бояться сучасної літератури: «можна значно обмежитись у пропозиціях вивчати так звану сучасну літературу. Французькі педагоги-методисти, як знаємо, у ХХ столітті в школу «пускали» тільки літературу, що створена в часи до ХІХ-го століття включно, а «сучасна», казали вони, нехай ще стане класикою, а тоді ми подивимось на неї…». От тільки чи актуальний педагогічний підхід сторічної давнини? Видається, що основною проблемою є радше страх нового. Мабуть, легше проводити уроки за матеріалом, зібраним і апробованим вже не одне десятиліття, ніж рухатись до чогось нового. Змінюється світ, як реакція на це змінюється література, піднімаються нові теми, у героїв – нові проблеми, переживання, реакції. І цього не можна ігнорувати, замкнувшись у своїй мушлі.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
Пропозиції партнерів

Дискусія 33

Для того, щоб залишити коментар, необхідно увійти
  • Андрій 3 липня 2012, 16:44

    Не назвав би Азімова і Шеклі "сучасними". Для мене вони вже стали світовою класикою.
    Незнаю як ви, але з радістю читав Азімова, Херберта й Шеклі, а на програмну літературу давно болт забив. Прочитав того ж Фауста поза школою, коли "дозрів". ІМХО варто додати в програму трохи наукової фантастики, але без фанатизму.

    Вибачти за нелогічність коментаря))

    відповісти цитувати поскаржитись

  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Нога Христина 13 травня 2012, 12:16

    А ви вважаєте, що дитина, котру з 3-х років змушують через її волю слухати Баха ти Шопена слухатиме їх у дорослому житті і отримуватиме задоволення? Треба поєднувати приємне з корисним, бо дитяча психіка - матерія тонка і часто те, що ви хочете привити їй у благо, йде зовсім на інше. Діти втрачають бажання читати і слухати музику взагалі... На мою думку завдання школи - розповісти дитині, що є і "Моден Токін", і Бах, а що їй слухати вона вирішить сама...

    відповісти цитувати поскаржитись

  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Rbzyrf 12 травня 2012, 01:22

    Вважаю, що не так все просто, як викладає авторка. 1. Шкільна програма має слугувати насамперед вихованню доброго смаку та направленості в світ високої моральності. 2. Залучення дітей до читання через пропозицію читати "Гарі Потера" все одно що прищеплювати смак до музики через "Моден Токін". 3. Певний консерватизм школи є, можливо, останнім бастіоном перед навалою посередності та агресивного атеїзму. 4. Піднимали голос на захист "класичного списку" творів не просто вчителі, але , насамперед батьки, які були неабияк стривожені, чому і як збирається МОН навчати дітей.

    відповісти цитувати поскаржитись

  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Більше коментарів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук