Глухий Кут: право власності на житло не гарантоване?!

Страшно жити в країні, в якій тебе в один день можуть виселити з квартири, за яку ти заплатив гроші і вважав своєю власністю. Ні, не за комунальні чи інші борги, а виключно через юридичну вправність.

Для того, щоб відсудити квартиру, потрібно лише довести, що ваш будинок - не будинок, а так, набір матеріалів, і придбали ви не квартиру, а віддали гроші за приміщення шахрайській конторі, а не забудовнику.

ZAXID.NET провів власне розслідування ситуації, в яку потрапили мешканці львівського будинку на вул. Глухий Кут, 17. На здається, що ця історія стане повчальною для багатьох львів'ян.

Кризові роки

«У 1997 році Микола Дем'ян, тодішній начальник «Прикарпатського монтажно-налагоджувального управління» (ПМНУ), звернувся до нас з проханням добудувати житловий будинок за адресою Тупикова, 17. На той час на суміжній ділянці на вул. Садівничій фірма «УЛОКС ЛТД», генеральним директором якої я є, здійснювала завершення будівництва 38-квартирного будинку для державної книжкової фабрики «Атлас». 1997 рік був роком великої кризи в будівництві. Було багато підприємств, які починали будівництво своїми силами, але завершити його не могли. Але якщо фабрика «Атлас» дійсно передала нам об'єкт незавершеного будівництва, було збудованих чотири поверхи, то у ПМНУ був лише фундамент, виконаний з грубими порушеннями будівельних норм. Його довелося розбирати», - розповів ZAXID.NET передісторію будівництва багатоквартирного житлового будинку на вул. Глухий Кут, 17а (колишня Тупикова, 17) генеральний директор «УЛОКС ЛТД» Володимир Радович.

У 1998 році «УЛОКС ЛТД» підписав договір із підприємством «Прикарпатське монтажно-налагоджувальне управління». Що ж такого вигідного у передачі права будівництва іншій фірмі було для «Прикарпатського монтажно-налагоджувального управління»? В.Радович каже, що «ми зняли їх проблему, оскільки Фонд Держмайна уже звертався за поясненнями, чому розпочате будівництво не ведеться далі». Крім цього, Радович запевняє, що «всі договірні зобов'язаннями ми виконали. Ми компенсували їм затрачені кошти і придбали офіс, який і зараз використовується».

На жаль, тодішній начальник ПМНУ Микола Дем'ян не може підтвердити ці слова, й запевнити в цьому теперішнього в.о. голови правління уже ВАТ «Прикарпатське монтажно-налагоджувальне управління» Андрія Качана. Пана Дем'яна немає серед живих. Проте мешканці, які живуть у будинку з 2003-2005 років (будинок здавали у дві черги) і яких зачепив інтерес пана Качана, у своїх зверненнях до високопосадовців та керівників правозахисних органів пишуть: «Замовником будівництва нашого будинку було «Прикарпатське монтажно-налагоджувальне управління». На підставі контракту від 31.03.1998 р. будівництво в повному обсязі здійснювало ТзОВ «УЛОКС ЛТД», воно ж фінансувало всі роботи і передавало квартири мешканцям у власність. При цьому, залишаючись замовником, ПМНУ не мало жодного відношення до будівництва, не здійснювало і не фінансувало цього будівництва».

Моя земля, і все моє

Андрій Качан розповів ZAXID.NET, що коли 1 липня 2006 року став в.о. голови правління ВАТу, відкрив сейф і провів інвентаризацію документів. «Документів на земельну ділянку на вул. Глухий Кут, 17 не виявив», - зазначив він. Проте 26 липня, за словами пана Качана, йому з Львівської міської ради прийшов договір про оренду цієї земельної ділянки, яким підприємству дається право на завершення будівництва та обслуговування будинку. Тоді А.Качан навідався на ділянку та, неочікувано для себе, побачив там житловий будинок.

Після самостійного розслідування Качан прийняв рішення оскаржити право власності на цей будинок, й подав позов до господарського суду Львівської області до Львівської міської ради і виконкому та Личаківської районної адміністрації. ТзОВ «УЛОКС ЛТД» виступало в цій справі третьою особою, а мешканців до справи не залучали. 20.11.2007 суд виніс рішення припинити провадження у справі, як твердить Володимир Радович, «через відсутність предмету спору».

Перша поразка не зупинила п. Качана. Він подав низку позовів про скасування розпорядження Личаківської райадміністрації про оформлення права власності на квартири у будинку на вул. Глухий Кут, 17. Такі позови були подані щодо переважної більшості квартир у будинку. Відповідачем є Личаківська райадміністрація, мешканців залучено до справи в якості свідків. Проте розгляд цих справ був зупинений до вирішення іншого позову ПМНУ, предметом якого є визнання недійсними актів введення першої і другої черги будинку в експлуатацію.

Нема папірця, нема будинку

На підставі документів, які під час незалежного розслідування вдалося отримати А.Качану, він вважає, що самі акти введення в експлуатацію першої і другої черги будинку, на основі яких відбулося розподілення квартир, складені з грубими порушеннями. Зокрема, в них відсутні підписи представників Держнаглядпраці, які мали б посвідчити безпечність для експлуатації газової системи будинку.

Відтак, ПМНУ подало адміністративний позов до виконкому ЛМР про скасування рішень 2003 і 2005 років, якими були затверджені акти державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації. Відповідач - виконком ЛМР. Ні ТзОВ «УЛОКС Лтд», ні мешканців будинку до участі в справі не залучали, що останні вважають грубим порушенням своїх справ. 11.08.2008 р. суддя О.Довга винесла рішення про задоволення позовних вимог ПМНУ.

Адвокат мешканців Сергій Горбунов прокоментував ZAXID.NET: «Право власності можливо набути лише з моменту введення об'єкту в експлуатацію. До цього затвердження він є лише набором матеріалів і конструкцій. Якщо будинок не зданий в експлуатацію, право власності не набуте. Значить, громадяни купили невідомо що. І якщо цей адміністративний позов задовольняють, рішення суду буде враховане в позовах про оскарження права власності на квартири, які призупинені. Скільки юристів, стільки й думок, але все-таки вважаю, що до цієї справи слід було долучити й ТзОВ «УЛОКС ЛТД», яке безпосередньо брало участь у здачі будинку в експлуатацію, і мешканців. За наслідками це спір не про правильність чи неправильність здачі будинку в експлуатацію, а про право власності».

Так хто будував?

Проте ТзОВ «УЛОКС ЛТД» не випало з поля зору керівника ПМНУ. Він подав позов про розірвання контракту десятирічної (!) давності. А.Качан наполягає на тому, що ПМНУ було не тільки замовником, але й фінансувало будівництво, проте через ТзОВ «УЛОКС ЛТД» не отримало будинку у власність. Обґрунтовує свою позицію А.Качан довідкою з Головного управління статистики, в якій вказана вартість будівництва першої черги будинку. Аналогічної довідки щодо вартості будівництва другої черги йому в управлінні статистики не надали, але він переконаний, що в електронній базі ці відомості є.

Тим часом В.Радович отримав роз'яснення з Головного управління економіки Львівської ОДА про те, що «доказом фінансування будівництва є належним чином оформлені акти приймання виконаних робіт та платіжні доручення про перерахування коштів за виконані роботи, що є документами первинного обміну. Крім того, таким доказом є журнали-ордери бухгалтерського обліку. Звіт органу статистики вказує тільки на вартість виконаного будівництва, є вторинним документом, і не може бути доказом фінансування».

В.Радович додав, що, за умовами контракту, ПМНУ «мало пріоритет на фінансування перед іншими фізичними і юридичними особами, проте не скористалося ним». Це, за словами Радовича, підтверджують і затверджені міською радою (опісля рішень про введення будинку в експлуатацію) розрахунки квартир. «Зберігся оригінал листа покійного М.Дем'яна до ЛМР з проханням затвердити розрахунок квартир. Жодної згадки про ПМНУ в розрахунку немає. Якби ПМНУ тоді мало інтерес в квартирах, Дем'ян би цього звернення не підписував», - аргументує В. Радович.

Ще одним таким аргументом Рядовича є програний у 2007 році позов черговика ПМНУ пана Вихопня до «УЛОКС ЛТД». «І в суді першої інстанції, і в апеляційному їхній позов не був задоволений. Не було підстав. Їхнє підприємство не фінансувало будівництво житла для цього черговика», - заявив Радович.

Наразі спір про розірвання контракту розглядається суддею О.Довгою, остаточне рішення ще не прийняте. Проте третя сторона - все ті ж мешканці будинку - страждають. На їх квартири на забезпечення позову накладено арешт.

Мешканець будинку Богдан Пужак повідомив ZAXID.NET: «Я і мій батько не отримували квартири за молодіжною програмою Фонду сприяння молодіжному житловому будівництву, й не платили внески як пайовики. У нас виняткова ситуація. Ми отримали квартири взамін на особняк, який знесли, щоб збудувати другу чергу цього будинку. Представників ВАТ «ПМНУ» я жодного разу не бачив, а нещодавно довідався, що моя квартира серед тих, на які накладено арешт. З якого дива - сам не знаю».

Що ж до рішення, винесеного у справі про скасування рішень виконкому про затвердження актів введення в експлуатацію, то і В.Радович, і мешканці будинку, і виконком Львівської міської ради вважають, що воно неправомірне, ним порушено їх права, і хочуть домогтися його скасування.

Ризиковий прецедент

«Це - прецедент. За цим рішенням можна виселяти усіх з квартир, відколи існує приймання будинків в експлуатацію. Я сподіваюся, що цей прецедент буде скасовано», - прокоментував Радович.

Відтак ТзОВ «УЛОКС ЛТД» та виконком ЛМР подали апеляційні скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду, оскільки вважають, що будинок в експлуатацію вводився належним чином. Ці скарги прийнято, порушене провадження, проте дати слухання ще не призначено. Мешканці ж надіслали звернення до голови суду з проханням долучити їх до справи.

Як поінформував ZAXID.NET адвокат мешканців Сергій Горбунов, на розгляд справи доведеться зачекати декілька місяців. Адміністративний суд працює не так давно, а справ багато, наразі він розглядає справи за лютий-березень цього року.

Мешканці квартир не віддадуть

Мешканці сподіваються, що виконком ЛМР зможе довести неправомірність рішення суду першої інстанції, й захистити їхнє конституційне право на житло. Якщо Львівська міська рада програє апеляцію, в.о. директора ВАТ «ПМНУ», як він сам сказав, оформить право на будинок й буде ставити його на баланс підприємства. З мешканцями він буде розбиратися «виключно у правовому полі, з кожним індивідуально». Напевне, йдеться про зупинені позови про скасування права власності на квартири.

Проте людей абсолютно не вдовольняє його пояснення, що «гроші за будівництво вони заплатили не тій фірмі, шахраям, й придбали невідомо що». За словами Б.Пужака, люди налаштовані дуже категорично. «Ніхто не віддасть йому своєї квартири. Просто напруга може дійти до того, що всі люди почнуть подавати на нього в суд за моральні збитки. Люди уже хапаються за серце. Моя мама, якій 75 років, навіть не знає цього. Шануючи її здоров'я, я просто нічого не розказую. Наді мною живе молода пара, які власне через молодіжну програму отримали квартиру, вони теж нічого не розповідають своїм батькам, бо ті просто посивіють. Отак знущатися над людьми, псувати нерви, я не думаю, що їм це так просто зійде з рук», - сказав Б.Пужак.

Фото зі сайту community.livejournal.com