Кажан «Малюк»: як військовий прихистив рукокрилого і зробив його зіркою соцмереж

Військовий 42-ї окремої механізованої бригади Владислав Журавель випадково натрапив на кажана виду руда вечірниця і через обстріли залишив тварину жити із собою, аби вона не постраждала. Історії з життя кажана військовий розповідє у Twitter. Про це пише УП. Життя.

Владислав Журавель розповідає, що випадково зачепив кажана капцем у темряві і почув характерний ультразвук.

«Я перелякався, але зрозумів, що тільки кажан може такі звуки робити. Тому забрав його у відерце і накрив кришкою із дірками до ранку, щоб на завтра розібратись, що далі робити з ним. У той день був обстріл КАБами, і, певно, він перелетів і випадково потрапив до нас», – розповідає військовий.

Владислав Журавель звернувся у Центр реабілітації рукокрилих, там йому пообіцяли знайти людину, яка подбає про кажана, але знайти її не вдалося. Тож волонтери вислали військовому набір для виживання кажана та інструкцію з догляду і тварина залишилась жити в бригаді.

Кажана назвали «Малюк». Владислав Журавель каже, що це випадковий збіг, як і з популярним котом Сирським. Тварина трохи боїться обстрілів: якщо під час годівлі почує різкі звуки – одразу завмирає.

«Я його заспокоюю голосом і гладжу спинку зубною щіткою, тоді він продовжує трапезу», – каже військовий.

Оскільки кажан став зіркою в твітері, то вирішив продовжити традицію і дати оригінальне ім'я, яке немає нічого спільного ні з ким із військового керівництва. Вітайте - кажан «Малюк». pic.twitter.com/2audxNcPAL

— Владислав Журавель (@VladiZhuravel) March 7, 2024

Щоби дати раду з кажаном, зокрема, нагодувати його, Владиславу Журавлю треба було вивчити правила догляду за ним на 126 сторінок. Прочитане він переказував побратимам і дехто з них, каже військовий, подолав страх кажанів.

«Кажан взагалі не турбує нікого. Раз на добу ввечері він їсть, я прибираю йому і кладу спати на добу. Це займає близько 30 хв», – розповідає військовий.

Навесні, коли потепліє і родичі «Малюка» прокинуться зі зимової сплячки, кажана доведеться відпустити.

Торік бійці 42-ї бригади прихистили ворона зі зламаним крилом.

«Чому я вирішив піклуватись про ворону тоді і про кажана зараз? Це гемор, це витрати. Але я розумів, що більше вони нікому не потрібні, а так хоч буде шанс на життя. Крім того, вони не винні були в травмах, це не природний відбір. Винні лише росіяни і їхній ракетний терор», – говорить Владислав Журавель.