Казка для дітей і дорослих від Галини Малик

Книга відомої української дитячої письменниці із Закарпаття Галини Малик «Вуйко Йой і Лишиня», яка вийшла у серії «Сучасна дитяча проза» видавництва «Грані-Т», ще раз підтвердила справжній талант авторки як оповідача для дітей, свідчення чому – численні відзнаки її попередніх книг дитячих віршів та казкових повістей. «Для того, щоб писати для дітей, треба просто бути щасливою людиною», – вважає авторка, і справді випромінює через цю книгу багато радості, сонця і краси, яку дарує природа закарпатського краю.

«Вуйко Йой і Лишиня» відразу інтригує своєю під назвою «Фентезі для найменших». Письменниця населяє світ повісті казковими персонажами, і цей казковий світ бере свої витоки в народних казках і віруваннях (як, наприклад, вуйко Йой - добрий дух хати, своєрідний домовичок, чи Лишиня - відомий всім з байки легковажний цвіркун) та тяжіє до європейської філософської повісті-казки, як-от «Маленький принц» Антуана де Сент-Екзюпері. Яким би дивним спершу не видалося це порівняння, але вуйко Йой із його дбайливим ставленням до рідної хатки та навколишніх лісових жителів нагадує Маленького принца, який з таким самим захопленням і любов'ю турбувався про свою  малесеньку планету, виполював баобаби, аби вони не знищили її, та раз-по-раз милувався заходом сонця, варто було лише пересунути трохи стільчик. Так само і Лишиня захоплюється зоряним небом, чудовим ранком, барвистим різнотрав'ям та рятує пуголовків, переносячи їх з калюжки, яка висихає, в озерце, аби вони змогли таки стати жабками. Однак наш головний герой зважується покинути улюблений ліс, коли виявляється, що його стародавню хатку (увесь його мікровсесвіт!), в якій вже давно не мешкають люди, тільки сам вуйко Йой, Лишиня та Мишеня, Яке Не Хотіло Вирости Великим, мають перевезти в загадковий сканзен.

Щоб забавити дітей оповіддю, Галина Малик робить її веселою і повчальною водночас. Її герої мають і фантастичні здібності, як, наприклад, вуйко Йой, який вміє робитися невидимим, так і звичайні, притаманні людям риси - він же може легко впадати в гнів, сердитися і тупотіти ногами, як вередлива дитина (що не виключено і серед дорослих), коли йому щось не вдається, чи він з кимось не згідний. Однак гнів роззброює і виснажує, робить уразливим - адже в гніві вуйко Йой відразу стає знову видимим, - підкреслює авторка, заховуючи в фентезі психологічний підтекст, в тому числі і для дорослих, які мали б цей епізод розтлумачити дітям. Водночас - що важливо - на прикладі цього персонажа авторка ненав'язливо показує маленьким читачам (не раз і в комічній формі, як буде видно з наведеної нижче цитати), що треба вчитися панувати над своїми емоціями, опановувати свій гнів чи, наприклад, ті ж сум'яття та переляк: «І від цього у Йойовій голові зчинився такий гармидер, що бідний вуйко вже далі ні про що думати не міг. Тому він узяв свою голову за вуха, добряче потряс нею, наче решетом. У голові одразу втихомирилося. «Ось так воно краще! - сказав своїм думкам вуйко Йой. - А тепер думайтеся до-порядку».

Не забула казкарка і про батьків, нагадуючи їм зі сторінок книжки, що виховувати малих дітей треба, насамперед, казкою. Так само, як це робить вуйко Йой, який принагідно завжди може розповісти казку з виховним підтекстом: «Вуйко Йой, щоб ви знали, вимірював усе на світі казками. Одна довга казка - це як від його хатинки до струмочка. А одна коротка - як від струмочка до високої сосни. Або від сніданку до обіду у нього означало дві по п'ять довгих казок і чотири коротких. А один довгий зимовий вечір складався з трьох довгих і однієї короткої казки».

Характерним для письма Галини Малик є й те, що мова персонажів відіграє чималу роль у створенні їх цілісного образу. Це, наприклад, дуже виразно простежується у ще одній фантастичній повісті авторки - «Злочинці з паралельного світу», де персонажі - безпритульний хлопчик, а також пес, кіт, папуга і хом'ячок - розмовляють відповідно до свого «характеру» та «світогляду». Саме завдяки мовній характеристиці герої набувають об'ємності, якої б їм не надав тільки опис зовнішності та вчинки. Так і вуйка Йоя письменниця наділяє питомо закарпатським йойканням, яке може бути як свідченням захвату, так і бідканням, залежно від контексту. Мишеня Яке Не Хотіло Вирости Великим характерне тим, що говорить про себе в середньому роді, аби всі знали, що воно всього лиш маленьке мишеня, а не доросла мишка. І вже справжнім ребусом, веселою грою слів, і навіть вправою на розвиток у дитини мови та логіки, стає мовлення ще одного фантастичного персонажа - клоуна з каруселі Рукаселя, який постійно перекручує слова: «І якщо я не покручуся на каруселі, я немшатиму і немшатиму, аж поки зовсім нзикну! Правда, якщо я буду дуже габато їсти, я не так вшидко немшатиму. Але мені для цього треба габато-габато їжі».

Що ж сталося з Рукаселем, вуйком Йойом та його хаткою у сказені я не розповідатиму - про це ви можете прочитати своїм дітям, племінникам, внукам чи вихованцям - і, думаю, вам сподобається спільне читання і добрі, кумедні та винахідливі герої Галини Малик.

P.S. Зустрівши Галину Малик під час Форуму видавців у Львові, довідалася, що письменниця вже готує до друку другу книгу дивовижних пригод вуйка Йоя та почала писати третю. «Щось той вуйко Йой мене не відпускає», - пожартувала авторка. І воно, мабуть, на краще.

Галина Малик. Вуйко Йой і Лишиня. - К.: Грані-Т, 2007.

Фото зі сайту www.grani-t.com.ua