«Коли ми під’їхали до океану – друзі вперше в житті побачили в мене сльози»

20-річний Іван Маслюк зі села Березівка Радехівського району Львівської області, який заради своєї мрії – побувати в Лісабоні, подолав велосипедом 5 тис. км, повернувся до Львова.

Він їхав до своєї мрії важкі три місяці на велосипеді. І крутив педалі – руками. Адже в Івана ДЦП і ноги його не слухаються. Однак він понад усе мріяв побувати в Лісабоні і побачити океан. Тож навіть хвороба не стала перешкодою. Здійснити його мрію допомагали двоє найкращих друзів Івана.

Зараз же Іван знову вдома. Тільки цього разу із широкою усмішкою та впевненістю. За спиною в нього 5 тис. км і здійснена мрія.

«Кожен день був сповнений нових випробувань, нових емоцій для мене, але коли під’їхали до океану, то друзі вперше в житті побачили в мене сльози, бо просто захлиснули емоції», – зізнається Іван.

Хлопець тепер точно знає – нічого неможливого не існує. Коли вони стартували, в ідею проїхати всю Європу на триколісному велосипеді вірили лише найближчі. Але щоденні тренування впродовж місяця і вже 13 серпня Іван і друзі покинули Україну. І мало хто знає, що на момент старту у хлопців в кишені було лише 260 євро. Вони зізнаються, що грошей ніколи не просили. І за всю подорож був лише один критичний момент.

«Я зайшов в магазин і я нашкрябав останні 15 євро, приходжу додому і кажу: ну, хлопці, готуйте гітару і барабан, йдемо нині ввечері збивати гроші», – згадує друг Івана Олександр Луцик.

Але завжди траплялися люди, які допомагали хлопцям. За три місяці подорожі Іван побував на найвищій точці Європи – Монблані. Пригод не бракувало.

Втім сонячна Португалія вже позаду, а попереду нова місія – допомагати таким, як Іван, здійснювати свої найзаповітніші мрії. Робитиме він це разом із Сашком та Олегом, котрі підтримали його мрію цього разу. Саме в Європі друзі побачили, як по-іншому ставляться там до людей з інвалідністю.

«Ми бачили це зсередини, ми заходили в будинки з неповносправними, на вулиці і бачили абсолютно інший підхід. Вони жартують з ними, вони підбадьорюють їх, це абсолютно нормальні жарти, як зі звичайними людьми. Це нас здивувало», – розповідає друг Івана Олег Савчук.

Тепер для здійснення їхнього задуму хлопцям лише залишилося знайти однодумців та кошти на здійснення інших мрій.