Коли найбільша мужність – утекти!

Те, що коїлося 30 травня і в сесійній залі Львівської обласної ради, і за її межами, – поза всяким сумнівом, є силовим захопленням обласної ради і має ознаки кримінального правопорушення. Тим паче, що є потерпілі. Тепер від сумління судів та правоохоронних органів залежать правильні рішення і фахові висновки.

Беззаперечним є й той факт, що силовики м’яко кажучи реагували мляво на те, що відбувалося у вівторок на Винниченка. Можна висувати різні версії – чому? Справою честі прокуратури та СБУ буде оцінити професійність та злагодженість дій поліції і служби охорони під час засідання сесії та покарати винних.

Завданням депутатського корпусу, і це, власне наша компетенція, – відверто і зріло оцінити, а чи здатна Львівська обласна рада, зокрема її керівництво, давати раду з такими викликами. Погоджуюся, ми не можемо слухняно реагувати на усі ультиматуми, які виголошують в обласній раді чи під її стінами. Але переконана – політичний досвід, здоровий глузд, відповідальність за рішення та за людей мали би спонукати- насамперед керівництво проаналізувати свої помилки, емоції та хибні рішення, а подекуди й зухвалість та надмірну самовпевненість, які призвели і до зриву сесії, і до силового захоплення, і найгірше – до потерпілих.

А помилки були, як і надмірна самовпевненість! Коли представники «Свободи», «Правого Сектора», «Сокола», «Національного корпусу Львівщини», «Азова» та «ОУН» в доволі категоричний спосіб дали депутатам годину на голосування, можна було оголосити перерву, зібрати голів фракцій, внести це питання в порядок денний (як це через два дні після захоплення зробив голова ЛОР, але вже постраждали люди). Депутати у вівторок були готові обговорювати текст звернення і голосувати за нього. Уже після штурму зали почуємо смішні пояснення президії ЛОР про те, що звернення подали запізно. Текст можна було взяти одразу – націоналісти (як називають себе учасники захоплення), виступаючи, зачитували свої основні вимоги. Зрештою, можна було, враховувавши повністю чи частково вимоги націоналістів, запропонувати свій варіант звернення.

Тепер, коли чую про «картинки для російських медій» та «завезених російськомовних учасників», то ще більше дивуюся керівництву обласної ради. Коли ми у російсько-українській війні і російська пропаганда й надалі шукатиме приводів дискредитувати Львів і Львівщину, надзвичайно важливою є здатність керівництва дивитися на кілька кроків вперед, аби не дати агресорам зреалізувати свій сценарій. Зволіканням і самовпевненістю влада лише посприяла, аби події розгорталися так, як хтось задумав.

Найбільше вразила реакція президії ЛОР уже під час силового захоплення! Думала, більше не скористаюся метафорою про «хлопчиків» у Львівській обласній раді! На жаль… Голова і його перший заступник поспішно зникли за дверима тоді, коли депутати, серед яких було чимало жінок, ще годину залишалися заблокованими в сесійній залі.

Наша фракція одразу ж зробила заяву про неспроможність президії ЛОР реагувати на такі виклики та запобігати такими безчинствам. Ми сподівалися, що у четвер 1 червня під час сесійного засідання ми таки почуємо притомні пояснення, чому ситуацію допровадили до силового захоплення. Натомість керівництво ЛОР вдалося до фантазій та здогадок «а кому це вигідно».

Маю, до речі, свою версію. Того дня, за півгодини до захоплення, обласна рада дуже дивним чином, без аукціону, продала привабливий об’єкт на площі Ринок. А чому б цей скандал не затьмарити іншим – штурмом ради. Про проданий об’єкт на Ринку в медіа тоді мало хто писатиме. Якщо Вам ця версія не сподобається, можете все звалити на сусідів, на будинок навпроти, на тих, хто голосує не так, як вимагають олігархи, або традиційно – на руку Кремля. Список можна продовжувати, головне за плечима мати багато років роботи у владі, досвід ходіння від партії до партії та маніпулятивний хист.

P.S. Пригадуєте, у грудні минулого року такий прецедент силового захоплення відбувся у Львівській міській раді. Тоді фракція «Самопоміч» у Львівській облраді пропонувала втрутитись у ситуацію і зупинити засідання. Не домігшись жодної реакції, наші депутати вийшли з залу. Керівництво ЛОР та ОДА відбулося насмішками та доріканнями фракції, погрозами поквитатися з нами. Якби тоді очільники області проявили політичну зрілість, а не вдавались до примітивної конкуренції «Львів vs область», – нині не було б потерпілих, не виставляли б шеренги поліції, не треба було б відкривати кримінальних проваджень чи створювати картинки для російського телебачення.