Львів: кінець політичного дальтонізму?

Саме Львів стане долиною смерті для БЮТу і «Нашої України». Переможе, звісно ж, третій. Резюмуючи, політичний Львів готується до боротьби за себе. Декумиризація вже давно назріла.

Було б занадто просто вилити на папір усе своє обурення і всю жовч, якої заслуговують наші політики від львів'ян. «Нет слов, одни выражения». Однак, як це не парадоксально, я невимовно радий, що сталося те, що сталося. Кращої нагоди годі було чекати Львову, аби усвідомити справжню ціну політиків, яких він, Львів, регулярно робить владою.

Можна було б назвати Юлю Тимошенко «новітнім Морозом» для Західної України. Можна було б назвати нашоукраїнців «політичними павлінами», які гордо носять свій хвіст, довший за весь тулуб. Можна було б прямо сказати, що в країні назріває переворот made in БЮТ. Але вартує без надмірного мазохізму та посипання голови попелом визнати, що Львів політично осиротів. Знерухомлено своєрідні ліфти, якими час до часу Львів постачав Україні свою енергію. Це злочин. Тому що 5 останніх років три основні політичні потвори привчили львів'ян до чорно-білого поділу в політиці. Граючи на національних почуваннях Львова, його зробили політичним дальтоніком і помістили в систему координат «свій - ворог». 5 років нас налаштовували, що є патріоти і є бандити. Тому в цій приреченій країні ще існує бодай якась справедливість, то панове демократи повинні отримати від Львова адекватний ігнор. Спочатку Ющенко бере в свою команду Богатирьову і видає орден Колєснікову, а тепер Тимошенко на пару з Януковичем перекроюють усю систему влади суто зі мстивих мотивів. Західну Україну використано і зневажено. Переконаний, що це час ікс для Львова. Або він це знову по-холопськи проковтне і забуде оце безкінечне ідеологічне зомбування про «ворогів України», або нарешті позбудеться дальтонізму і зрозуміє, що всі вони - одного кольору, і далеко не синьо-жовтого.

Якщо менш емоційно, то для того, аби поважати себе, Львів повинен суттєво втратити панукраїнську мотивацію, яку вміло розігрували Ющенко і Юля. Мрію про те, аби у Львові з'явилися інші «об'єкти», які замкнули б на себе вивільнену енергію патріотизму Львова. Грубо кажучи, старі кумири і всілякі «юлічки» невідворотно повинні якщо не вмерти, то принаймні перестати бути беззаперечними авторитетами. Дуже шкода, що утворюється порожнеча, яку наразі ніхто не спроможний заповнити. Ось так дається взнаки сліпа відданість Україні ціною нехтуванням собою. Поки східні регіони починали будувати Україну, починаючи з себе, Львів не виплекав нічого львівського (у політичному плані). І тепер, коли всі нас зрадили, політичний іконостас Львова сумно опустів, і ми дуже близько наближаємося до стану фрустрації. Утім, я вбачаю в цьому не лише трагізм, а найбільший шанс для Львова за всі 17 років незалежності - стати другим Донбасом: самодостатнім і політично визначеним регіоном, здатним продукувати власні політичні проекти.

Парастас за Юлею

Закрита для афішування бютівська соціологія показує, що після начебто ситуативної солідарності з регіоналами БЮТ має відкат у рейтингу приблизно 10% (на Заході країни). А коаліція з Януковичем «відтяпне» від тимошенківців утричі більше електорату Західної України. Ресурсів утримати симпатії львів'ян практично нема, позаяк на запах крові вже готовий бігти цілий десант антипропагандистів у вигляді «Свободи», НУНС та «Єдиного Центру».

Балога повністю може почуватися переможцем, оскільки своє завдання виконав блискуче - він дестабілізував БЮТ настільки, що будь-який варіант є для блоку поганим. Як би ми не цінували Юлю Тимошенко за політичний прагматизм, живучість і мало не геніальність - вона перемудрила саму себе. Голосуваннями проти Президента вона явно перейшла межу, і замість облити холодним душем вилила смолу гарячу. Юлю просто-напросто дістали і вивели з себе. Львів добре це відчуває. Тимошенко думала, що цими голосуваннями налякає Президента і змусить збавити оберти, пообіцявши взамін підтримку президентського вето - натомість не очікувала такої мудрої реакції. Респект Балозі - він фактично єдиний стратег, який переграв Тимошенко. І тепер будь-який розвиток подій важко назвати позитивним для БЮТу.

Утворювати коаліцію з Партією регіонів - це самогубство. Це дасть половину влади ціною втрати більше половини рейтингу. Плюс даю гарантію, що через три місяці після коаліції БЮТ-ПР Янукович переметнеться до Ющенка і залишить Юлю на її же руїнах. Тобто дружба Тимошенко з Януковичем можлива лише при умові, що Віктор Федорович не бігатиме на чай до Віктора Андрійовича (а чекати цього марно, зважаючи на розлучення проффєсора з Ахметовим). Фракція БЮТу розділилася навпіл у цьому питанні. За союз із регіоналами виступають грошові мішки і Шкіль, проти - всі решта кому ще залежить. Як на мене, коаліція БЮТ-ПР реально неможлива, оскільки Тимошенко не покладе себе у потенційну могилу - навіть на вимогу своїх олігархів.

Дострокові вибори означають перемогу Партії регіонів - вона або сформує більшість із комуністами чи Литвином, або з «Нашою Україною» (чи «Єдиним Центром», для котрого адмінресурсу і сприяння Ахметова вистачить для проходження в парламент). На дострокових виборах БЮТ може розраховувати хіба що на непогану арифметику. Передвиборча кампанія БЮТу буде відчайдушною кампанією пораненого звіра, який навіть якщо і добіжить до фінішу, то з суттєвою втратою крові. БЮТу доведеться вдовольнятися опозицією - і тут важко спрогнозувати, які закони за цей час понаприймаюь опоненти. Що точно - прем'єром Тимошенко не буде вже ніколи.

Бодай якийсь шанс для бютівців зберегти свій теперішній статус - це підняти прохідний бар'єр і зберегти закриті списки. Для цього знову ж таки потрібен Янукович і «наплювати» на виборців і демократію як таку. Тут уже проти БЮТу ополчиться не лише Ющенко, а вся політична тусовка країни. Підняття бар'єру фактично означатиме узурпацію влади, а узурпатори довго не живуть - у прямому розумінні цього слова.

Останній шанс відстояти свої позиції для БЮТу - піти до кінця у справі ліквідації інституту Президента. Маю великий сумнів, що Партію регіонів цікавить двопартійна система наполовину з БЮТом. Зрештою, тільки-но Тимошенко це почне робити, то отямиться в тюрмі, оскільки кримінальна справа на неї лежить готова і чекає команди «фас».

Як бачимо, кожен варіант поведінки БЮТу є неприйнятним для Львова. Кожен. І тут я дозволю собі зухвалий прогноз. Може статися так, що БЮТ свідомо «заб'є» на західняків. Та ж закрита соціологія показує, що БЮТ набирає симпатиків на Сході та Півдні і не втрачає в Центрі. Можливий варіант, що Тимошенко, якій неодмінно буде потрібна підтримка Кремля, свідомо пожертвує Західною Україною взамін за підтримку Східної.

А чого б і ні?

Запах «Свободи»

Не випадково аж стільки місця я присвячую БЮТові. За якихось 3 місяці Львів здатен уже буде засвоювати тезу, що Юля - це типовий проросійський політик, далекий від національних інтересів. Навряд чи БЮТ може протиставити цьому раніше успішний образ «Юлі-жертви», бо цього разу вона на всю країну заявила про себе як агресор. Підтримка БЮТу на Львівщині буде здебільшого інертною - та й то при умові, що Юлі вдасться якомога швидше дистанціюватися від Партії регіонів. Отож, є сенс прогнозувати, яке переформатування чекає політичний Львів.

За звільнену БЮТом територію битиметься «Свобода» і «Наша Україна». Очевидно, значна частина теперішніх прихильників БЮТу дістанеться «Свободі». Це буде чи не найбільшим політичним казусом - коли відбудеться перетікання електорату від лівої сили до правої. «Свободівці» мають поставити Юлі Тимошенко пляшку за те, що вона останні роки так уміло плекала штучний образ націоналістки, тим самим розробляючи цю нішу. Вперше за всі роки шанси на успіх має політична сила з суто львівською пропискою. За умови, що «Свобода» відмовиться від свого теперішнього наміру зіграти в команді Ющенка.

Певну інтригу вносить «Наша Україна». БЮТ зробив усе можливе для реанімування «НУ». Чітка позиція Ющенка щодо Грузії теж додає балів. Позірно це вселяє оптимізм у тих виборців, які досі керуються гіперпатріотичними почуттями і ловляться на ці гачки. Однак «Наша Україна» зможе поборотися за західняків лише у тому випадку, коли зуміє відвоювати Ющенка в «Єдиного Центру». Крім того, БЮТ розгорне широкомасштабну кампанію з дискредитації Ющенка, який, будемо казати прямо, систематично розвалював коаліцію.

Проте з «Нашою Україною» не так усе просто. Попереду президентські вибори, які Ющенко має шанси виграти за двох умов: або відкрите протистояння з Росією (для цього достатньо братчиків Корчинського відрядити зі спецзавданням до Криму), або найтісніша домовленість із Ахметовим. Маю надію, що справдиться другий варіант. У будь-якому разі Львів за Ющенком не піде так, як пішов за Юлею. Ще раз нагадую, Тимошенко вважатиме за честь завалити Ющенка на Західній Україні.

Це якраз той випадок, коли «стінка на стінку». Саме Львів стане долиною смерті для БЮТу і «Нашої України», місцем їх взаємопоїдання. Переможе, звісно ж, третій.

Резюмуючи, політичний Львів готується до боротьби за себе. БЮТ однозначно втратить, відтак його завданням №1 стане тотальна війна проти Ющенка за принципом «якщо тонути, то удвох». І це - моє найкраще побажання Львову. Декумиризація вже давно назріла, а потреба розчистити  електоральне поле для інших гравців - тим більше.

З чим себе і привітаємо.