«Марек – це був маяк. Тепер він згас»

У вівторок, 21 травня, у Львові раптово у віці 52-х років помер громадський діяч та засновник «Мистецького об’єднання «Дзиґа» Маркіян Іващишин. ZAXID.NET зібрав спогади найближчих друзів та соратників про видатного львів’янина.

***

«Дзиґа» готується до похорону. Пообіді на другому поверсі кав’ярні «Квартира 35», над галереєю «Дзиґи», за столиком біля вікна з видом на Вірменську зібралися друзі Маркіяна Іващишина. Раніше в цьому залі організовували джазові фестивалі та мистецькі виставки, але сьогодні узгоджують церемонію прощання та парастас.

На стіні в сусідньому залі з проектора показують слайди знімків Маркіяна Іващишина та фрагменти відео з ним. Журналістам довго доводиться чекати на коментарі, проте знайти потрібні слова після трагічної втрати кожному з присутніх вкрай нелегко. «Дайте ще п'ять хвилин і я до вас вийду», - вже вдруге повторює співвласник Холдингу емоцій «!FEST», до якого від 2018 року входить і «Дзиґа», Юрко Назарук. Врешті він спускається у галерею, де наступного дня має відбутися прощання з Маркіяном Іващишиним.

Фото та відеокадри в «Дзизі» нагадують про Маркіяна Іващишина

«Зараз важко говорити. Марек – це частина мого світу. Він творив особливу енергію і передавав її далі. Був вільною людиною і вчив інших жити вільно. Тепер він раптово відійшов. Я відчуваю відповідальність за те, що «Дзиґа» має крутитися далі», – розповідає Юрко Назарук.

Тим часом близький друг Маркіяна Іващишина, багаторічний куратор «Дзиґи» Влодко Кауфман розповідає працівникам, що слід забрати столики та стійку з сувенірами, щоб вивільнити простір для людей, які прийдуть на прощання.

На столі біля входу в галерею стоїть фото з чорною стрічкою, квіти і свічки. Навколо постійного столика засновника «Дзиґи» сидять його товариші з часів Революції на граніті – студентського голодування 1990 року. Як голова львівського Студентського братства Маркіян Іващишин був тоді одним з лідерів масової акції громадянської непокори. Сьогодні ж чоловіки згадують свого побратима і не можуть стримати сліз.

Столик, за яким зазвичай сидів Маркіян Іващишин (фото ZAXID.NET)

«Сідай, кури. Він любив курити. Всього кілька днів тому ми бачилися на 30-річчі Братства і він сказав, що ще 50 років будемо святкувати…», – згадує Андрій Рожнятовський.

Підходять інші львівські «братчики»: Сергій Бащук, Роман Федишин, Андріан Кліщ. Останній був разом з Маркіяном Іващишиним у момент смерті.

«Ми зустрілися в нього біля дому обговорити плани на майбутнє. Після ювілею братства Марек був просто окрилений, шалено задоволений. Всі зібралися, з’явилася нова енергія, нові ідеї. Останнім часом він ніби скинув з себе якийсь тягар. Ми поговорили, він відійшов на кілька десятків метрів і впав просто на вулиці…», – згадує Андріан Кліщ.

«З Маркіяном ми знайомі від часів Студентського братства. За всі ці роки йому вдалося створити неймовірне середовище, знакові для Львова і всієї країни фестивалі і культурні явища. Окрім «Дзиґи» – це і клуб «Лялька», і фестивалі «Вивих», «Флюгери Львова», «JazzBez». Гурти, які починали в цьому середовищі, потім ставали національними зірками: «Скрябін», «Океан Ельзи», «Плач Єремії». А ще Марек був людиною з величезним серцем, він всім допомагав і всіх підтримував. Він створив Львів, який ми знаємо і в якому сьогодні живемо», – розповідає підприємець і громадський діяч Ярослав Рущишин.

Музикант і засновник гурту «Плач Єремії» Тарас Чубай згадує Маркіяна Іващишина як брата і духовного наставника:

«Велика людина… Епоха, друг, брат, духовний наставник. Рідне місто, рідне місце, музика, малярство, настрій, життя… Дякую за все, Мареку. Лети, а ми будемо тебе згадувати, любити і пам‘ятати…», – написав на своїй сторінці у Facebook Тарас Чубай.

Святослав Вакарчук теж згадує підтримку засновника «Дзиґи» і зізнається, що саме Маркіян Іващишин заплатив «Океанові Ельзи» їхній перший гонорар.

«Помер Маркіян Іващишин... Легендарна людина для культурного Львова. Без нього не було б знаменитої «Дзиґи». Він дуже підтримував нас, вперше заплатив гонорар за виступ групи ОЕ. Але найголовніше – він любив Україну- сучасну, європейську, унікальну. Любив і творив її сам... Вічна пам'ять!», – написав у Twitter музикант і політик.

Один із чільних учасників студентської Революції на граніті, керівник мистецького об'єднання «Остання барикада» Олександр Доній зізнається, що з Маркіяном Іващишиним можна було йти на найважчі життєві випробування.

«Маркіян – один із символів боротьби за незалежність. Це людина надії, ідей, натхнення, ідеолог, організатор – в ньому стільки всього сплелося. Він завжди був зорієнтованим на нові ідеї, першим в Україні почав розвивати сучасне мистецтво. Це – була глиба! І при тому він недооцінений, адже саме такі люди повинні були ставати депутатами, міністрами, президентами. Колосальна втрата для цілого покоління, для Львова і для країни», – розповідає Олесь Доній.

«Глиба», «наріжний камінь», «дороговказ» – саме такі метафори стосовно Маркіяна Іващишина звучать у цей день.

«Маркіян був дуже органічним чоловіком. Його завжди було помітно в колективі, в компанії і навіть у великому натовпі. Він був знаком, до нього всі йшли. Не знаєш, куди іти… Дивишся – Маркіян! Іду до Маркіяна! Я колись здивувався, коли побачив знимку Андрея Шептицького в колі священиків. Він був на півтори голови вищий від інших. Марек – це теж був такий маяк. Нестерпно думати, що тепер він згас», – ділиться спогадами колишній учасник Студенського братства, директор «Школи вільних і небайдужих» Олесь Пограничний.

Поховають Маркіяна Іващишина в четвер, 23 травня, на Личаківському кладовищі. Прощання з покійним розпочнеться о 18:00 у мистецькому просторі «Дзиґа» в середу, 22 травня . Домовина з тілом перебуватиме у арт-галереї «Дзиґа» до ранку.

У четвер, 23 травня, о 12:00 відбудеться чин похорону у Храмі Пресвятої Євхаристії (Домініканський собор). Близько 13:00 домовину з тілом з храму понесуть на Личаківське кладовище. Чин похорону відбудеться о 14:00 на Личаківському кладовищі.