«Ми запросили на роботу в Ізраїль 20 тисяч українських будівельників. Ніхто не приїхав»

У серпні цього року новим послом Ізраїлю в Україні призначили Джоеля Ліона. Свій перший візит в Україні посол здійснив до Львова. У бліц-інтерв’ю ZAXID.NET 54-річний дипломат розповів про плани розвитку економічної співпраці між Україною та Ізраїлем та належне вшанування жертв Голокосту.

Після 2016 року, коли у відносинах України та Ізраїлю було певне напруження, як ви сьогодні оцінюєте відносини двох країн?

Це була подія, яка трапилася, вона була вирішена, зараз у нас дуже-дуже хороші стосунки між країнами.

Окрім міцних історичних зв’язків, наслідком яких є розвиток туристичної сфери, чим Україна може бути цікава для Ізраїлю і навпаки?

Ми хочемо зміцнити економічні відносини між нашими країнами. Як ми це робимо? Через декілька тижнів ми підписуємо договір вільної торгівлі між Україною та Ізраїлем. Ми тривалий час готували цей договір і невдовзі підпишемо його або у Києві, або в Єрусалимі. Конкретно – це означає, що український споживач може без податку купувати ізраїльські товари, а ізраїльтяни можуть без податку купувати українські товари. Це покращує економічну ситуацію і товарообіг в обох країнах. Відтак громадяни обох країн, будучи ознайомлені з товарами, будуть зацікавлені у тому, щоб дізнатись, які ще є товари в цих країнах.

Які товари з України мають найбільший попит в Ізраїлі?

Я наведу вам найкращий приклад. Ви знаєте, що таке хумус, фалафель? В Ізраїлі кожен їсть хумус, кожен знає, що це таке. Хумус роблять з нуту (рослина родини бобових – ред.). Майже весь нут, який ми їмо в Ізраїлі, вирощений в Україні. Зменшуючи податки, ми зможемо придбати більше нуту. У нас співпраця з Україною у сфері постачання води. У нас є вода, але немає чистої води. Якщо йдеться про вирощення якоїсь сільськогосподарської культури, навіщо витрачати марно воду, якщо можна влаштувати зрошення крапленим методом?

Ще у нас підписана угода, згідно з якою українські будівельники можуть працювати в Ізраїлі.

До речі, у 2017 році була заява Мінсоцполітики України про те, що Ізраїль готовий прийняти 20 тис. українських будівельників. Який наслідок цієї заяви – люди поїхали?

Кандидати не приїхали.

Чому?

Я не знаю. Можливо, вони просто не знають про цю пропозицію. Тому ви (ЗМІ – ред.) нам потрібні, щоби повідомити людей, що є така можливість. Це дуже просто робиться – люди звертаються у центри зайнятості за своїм місцем проживання, треба мати біометричний паспорт та можливість виїхати закордон. Після цього почнеться процедура.

А скільки можуть заробити українські будівельники в Ізраїлі?

Я не знаю. Єдине, що я знаю, то це те, що зарплата хороша, у них є соціальне і медичне забезпечення.

Ізраїль всю свою історію перебуває у стані війни. Україна також п’ятий рік веде війну з Росією. Чим Ізраїль може допомогти Україні у військовій сфері, а також у питанні інформаційної безпеки?

Ізраїль дуже активно працює в сфері реабілітації ветеранів. Це питання ми сьогодні обговорювали в Українському католицькому університеті. Мова йде про реабілітаційну допомогу і експертну допомогу у цій сфері. Реабілітація не лише фізична, але й психологічна і ментальна. Зараз ми співпрацюємо з лікарнею у Вінниці у цій сфері.

Цікавить питання вашого бачення меморіалізації Бабиного Яру. Як вам відомо, є три проекти того, як планують облаштувати меморіальний комплекс в цьому місці. Один із цих проектів частина українських та єврейських громадських діячів, серед яких і співпрезидент Асоціації єврейських громадських організацій та общин Йосиф Зісельс, вважає неприпустимим, оскільки кошти на його реалізацію ідуть від російських олігархів. Яка ваша думка з цього приводу?

Меморіалізація жертв Шоа (з івриту – «катастрофа», термін, яким користуються на означення катастрофи європейського єврейства – ред.) – це перше завдання кожної країни, яка була задіяна у цьому. Україна повинна знайти шляхи як зберегти цю пам'ять, меморіалізувати жертв і не лише у Бабиному Яру, а всієї України. Тому що те, що відбулось під час Другої світової війни в Одесі, Києві, у близько двох тисячах маленьких містечок – були вбиті тисячі євреїв. І процес усвідомлення все ще триває. Україна повинна знайти шлях, як зберегти цю пам'ять і як це зробити так, щоб всі знали: люди були вбиті не тому, що в них була зброя в руках, не за якусь ідею, а тільки тому, що вони були євреями. Як це зробить Україна – я не знаю. Єдине, чого ми хочемо в Ізраїлі, щоб тут пам’ятали, що були люди, які були вбиті тільки за те, що вони були євреями, а не з будь-якої іншої причини.

А те, в який спосіб це буде зроблено – вас не цікавить? Бо скажімо один з проектів передбачає будівництво на старому єврейському кладовищі будинку общинного центру. Інша складова – це, знову ж таки, як писав Йосиф Зісельс, олігархічні гроші, які походять з Росії.

Головне – це євреї. Вони хочуть вшанувати пам'ять людей, які загинули там. Неважливо з якої вони країни – з Росії, Ізраїлю, з Америки. Вони хочуть вшанувати пам'ять і мають на це право. Якщо я приїду до вас і скажу, що хочу зробити меморіал у Кам’янці-Подільському. Ви знаєте, що там відбулось?

На території гетто знищили декілька тисяч євреїв.

27 серпня 1941 року 23 тисячі євреїв були вбиті у Кам’янці-Подільському. Моя родина. У червні їх привезли з Будапешту, куди вони втекли з Коломиї. І потім убили в Кам’янці-Подільському. Серед людей, які це робили були німецькі поліцаї, бригада СС та українські поліцаї. І якщо я прийду до вас і скажу, що хочу зробити меморіал за свої гроші тільки тому що я єврей і моя сім’я там була убита. Ви повинні дивитись на це тільки так, незалежно з якої я країни. І тільки так ми повинні пам’ятати про ці місця.

Яка мета реформи мережі благочинного фонду «Хесед Ар’є», згідно з якою тепер у Львові керівництво регіонального фонду полишила його багаторічна директорка Адель Діанова, а очолив Ігор Ратушний з Хмельницького?

Я представляю державу Ізраїль. Питання «Хесед Ар’є» – це локальне питання у яке ми не втручаємось.

Ви напевно бачили у Львові і Площу синагог, і Територію терору – місця, де вшановують пам’ять жертв тоталітарних режимів.

Я бачив. Є дрібні питання, але загалом добре. Я бачив куб, де з одного його боку був зображений німецький солдат, який убивав, з іншого – українець, який рятував євреїв, а з третього – єврей, який страждав. Я вважаю, що на цьому кубі не має бути німецьких представників.

Я хотів би поговорити не про те, як втілювати той чи інший конкретний проект, а загалом – що треба робити в цій сфері. Передусім, – це просвітницька діяльність, яка полягає у тому, щоб дати людям зрозуміти, що кожен прояв антисемітизму, спрямований проти тих людей, які були вбиті. Якщо будь-хто, незалежно від того, чи це провокатор, чи ні, десь малює свастику, то за це його треба обов’язково покарати. Потрібно йти в школи і пояснювати молоді, що саме відбулось з євреями у часи війни. Якщо десь пишуть «убий жида» потрібно, карати такі речі. От з чого треба починати – не глорифікувати людей, які вбивали євреїв, членів СС, не глорифікувати Бандеру і Петлюру, тому що вони були вбивцями євреїв.

У Галичині є чимало архітектурних пам’яток єврейської культури. На жаль, більшість з них у жалюгідному стані через те, що грошей на їх відновлення немає. Чи цікаво було б Ізраїлю або певним благодійним фондам з вашої країни брати участь у відновленні цих пам’яток?

Перше, у чому зацікавлений Ізраїль, – це пам'ять і вшанування пам'яті. Щодо відновлення синагог, то ми маємо знати, що будуть люди, які підуть у цю синагогу. В першу чергу треба цікавитись потребами тих людей, які моляться. Якщо це потрібно – то так.